Категорія №2.11.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 жовтня 2010 року Справа № 2а-6578/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Агевич К.В.
при секретарі: Ворошило О.Є.,
за участю представників сторін:
від позивача: Трошина О.Б. та Конкін В.В. дов. від 03.01.2010
від відповідач: Борзенко Н.О. дов.№27/10 від 22.02.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА Транс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про скасування податкових повідомлень - рішень з ПДВ,-
ВСТАНОВИВ
02.09.2010 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» (далі - Позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську (далі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 20.08.2010 № 0000702360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та зобов’язання Відповідача підтвердити і включити до суми бюджетного відшкодування з ПДВ Позивача за січень 2010 у сумі 349665 грн., за лютий 2010 у сумі 223246 грн., за березень 2010 у сумі 410668 грн., за квітень 2010 у сумі 534 788 грн., за травень 2010 у сумі 474503 грн., за червень 2010 у сумі 441132 грн., усього на суму 2434002 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначав наступне. За результатами невиїзної перевірки Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на поточний рахунок підприємства у банку за період з січня по червень 2010, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось 20.08.2010 Відповідачем винесено податкове повідомлення – рішення № 0000702360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2434002 грн. Таке рішення Позивач вважає незаконним та необґрунтованим, так як розрахунки з контрагентами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками, платіжними дорученнями з відмітками банку та свідчить про дійсність оплати товару, а фактичне отримання товару (послуг) підтверджується видатковими накладними та актами виконаних робіт. А бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Тому Відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення невірне трактовано положення підпункту 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 (далі – Закон 168).
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення від 20.08.2010 № 0000702360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та зобов’язання Відповідача підтвердити і включити до суми бюджетного відшкодування з ПДВ Позивача за січень 2010 у сумі 349665 грн., за лютий 2010 у сумі 223246 грн., за березень 2010 у сумі 410668 грн., за квітень 2010 у сумі 534 788 грн., за травень 2010 у сумі 474503 грн., за червень 2010 у сумі 441132 грн., усього на суму 2434002 грн. підтримали та надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник Відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що під час проведення перевірки виявлено факти не підтвердження всіх включених до бюджетного відшкодування сум через їх фактичну несплату до бюджету контрагентами Позивача. За результатами проведеної перевірки неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобов’язань по ланцюгу постачання до виробника або імпортера продукції, а як наслідок факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання, як це передбачено п. 1.8. статті 1 Закону 168. Також Законом 168 встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодування такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Бюджетне відшкодування ПДВ, без його сплати, має своїм наслідком спричинення збитків Державному бюджету України, що протирічить самої суті податку і його основній функції – формування доходів бюджету. Вважають, що Позивачем завищену заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень – червень 2010 на загальну суму 2434002 грн. та просили суд у задоволення позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази суд дійшов до висновку про обгрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом законності , відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якої усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються ії вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Зокрема, юрисдикція адміністративних судів, згідно положень пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» зареєстроване 17.10.01 у виконавчому комітеті Луганської міської ради за номером 25370169Ю0021738, ідентифікаційний код відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 31718995. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.11.2001 №17303416, видане Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м.Луганську, індивідуальний податковий номер – 317189912368.
Судом встановлено, що Позивачем за період з грудня по травень 2010 проводились господарські операції з наступними товариствами:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойл Карт Центр» - договір купівлі – продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС від 01.04.05 № 146 (а.с. 119);
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс - сервіс» - договір від 30.11.2009 № СФ – 0000420 на виконання послуг по відновленню автошин, послуг з технічної діагностики вантажного автотранспорту (а.с. 130);
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Транспеле» - договора від 01.01.09 ІІМ/2/29, від 02.01.03 б/н, від 02.01.08 № 1/020108 та від 02.01.08 б/н про постачання пально-мастильних матеріалів, надання експедиційних послуг, оренди приміщень та купівлі продажу запасних частин та матералів (Т1 а.с.123-124,125-129,112, 121-122);
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Континент Нафто Трейд» договір купівлі – продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС від 28.12.09 № СК-91 (Т1 а.с. 115-118);
- Товариство з обмеженою відповідальністю «НК – Артеміда Ойл» договір поставки паливно-мастильних матеріалів від 09.04.09 № А-00000017 (Т1 а.с. 114).
Факти здійснення господарської операції за даними договорами підтверджуються матеріалами справи окрім договорів це відповідні акти здачі – прийняття робіт, рахунки – фактури, платіжні доручення, расходні накладні, податкові накладні, картки рахунків, ордера, розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.(Т1 а.с. 131 – Т2 –Т3 – Т4 а.с. 84).
Відповідно до матеріалів справи (Т1 а.с. 8-9) у Позивача станом на 31.05.10 працювало 359 осіб, за даними бухгалтерського обліку має власні основні засаби на загальну суму 122209579,72 грн. (із них транспортні засоби – 121937469, 17) Основною діяльністю є організація міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом. З огляду на вищевикладене вчинені Позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
Підставою для зменшення податковим органом бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 у сумі 349665 грн., за лютий 2010 у сумі 223246 грн., за березень 2010 у сумі 410668 грн., за квітень 2010 у сумі 534 788 грн., за травень 2010 у сумі 474503 грн., за червень 2010 у сумі 441132 грн., усього на суму 2434002 грн., є те, що Відповідачем не підтверджено суми включені Позивачем до складу податкового кредиту по 3 та 4 ланці постачання вищенаведеним підприємствам, згідно аналізу системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань їх контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання, внаслідок відсутності за місцем знаходження або порушення справи про банкрутство. В результаті чого данні обставини не дають можливості встановити факт сплати податку на додану вартість до бюджету, що є безперечною умовою для отримання бюджетного відшкодування. Інших правових та фактичних підстав актом перевірки від 19.08.10 № 620/23-616/31718995 для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не встановлено. (а.с. 5-89)
Для надання правової оцінки щодо заявлення позивачем до бюджетного відшкодував від'ємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі – Закон про ПДВ) в редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, якими регламентується порядок визначенні податкового кредиту та порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Пунктом 1.8. ст. 1 Закону про ПДВ дано визначення поняття бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Вказаний пункт дає загальне поняття «Бюджетне відшкодування» і є нормою відсилання, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього закону. І розглядати цей пункт окремо без інших пунктів Закону неправомірно.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пункту 7.4 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Суд вважає, що з аналізу вказаної норми вбачається, що визначальним чинником для формування податкового кредиту платника ПДВ є подальше використання таких товарів (основних фондів) в операціях оподаткувань в рамках господарської діяльності такої особи - платника податку.
Підпункт 7.7.2 Закону про ПДВ гласить: якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 1 розділу II Прикінцевих положень Закону України від 20 травня 2010 року N 2275-VІ, редакція підпункту "б" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ діяла до початку наступного звітного (податкового) періоду, за періодом, на який припадає набрання чинності Законом України від 20 травня 2010 року N 2275-VІ - до 1 липня 2010 року, тобто в період спірних правовідносин Позивача з ТОВ «Укрметфлюси».
За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушенні приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 1 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межі суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Доводи податкового органу щодо неможливості відшкодування заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав не підтвердження сплати податку на додану вартість одним з постачальників товару І ланцюгу постачання не ґрунтуються на нормах Закону про ПДВ.
Так, податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону про ПДВ (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушенню якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.
Суд вважає, що актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлєння до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлєння суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту за заявлені до бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робі, послуг).
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.
Оскільки податковим органом не надано жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а наведені податковою інспекцією доводи не є такими, що спростовують правильність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень - червень 2010 року, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 № 0000702360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість підлягає скасуванню.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА Транс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про скасування податкових повідомлень - рішень з ПДВ задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганську № 0000702360/0 від 20 серпня 2010 року.
Зобов’язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у місті Луганську підтвердити і включити до складу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА Транс» за січень 2010 у сумі 349665 грн.; за лютий 2010 у сумі 223246 грн.; за березень 2010 у сумі 410668 грн.; за квітень 2010 у сумі 534788 грн.; за травень 2010 у сумі 474503 грн.; за червень 2010 у сумі 441132 грн., усього на суму у розмірі 2434002 грн.(два мільйона чотириста тридцять чотири тисячі дві грн.)
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА Транс» (код ЄДРПОУ 31718995) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної^скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 11 жовтня 2010 року.
СуддяК.В. Агевич