АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ______________________
Справа № 22-4570/06р. Голов. 1 інст.- Білоусов М. М.
Доповідач - Белинчук Т. Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня місяця 31 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:
Головуючого, судді Панкова М. В., Суддів Ісаєва Г. А.,
Белинчук Т.Г.,
При секретарі Войциховській Е.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Міської стоматологічної поліклініки, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн. за апеляційною скаргою Міської стоматологічної поліклініки на рішення Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 06 квітня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міської стоматологічної поліклініки, треті особи ОСОБА_3., ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 27 листопада 2003 року він звернувся в міську стоматологічну поліклініку з приводу надання допомоги його синові ОСОБА_2. Лікарем ОСОБА_4 допомога дитині була надана, але не кваліфіковано, внаслідок чого погіршився стан здоров'я його сина. Вважає, що дитині заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 грн. Дитина фізично страждала, син став дратівливим і нервовим. Дитина панічно боїться докторів.
Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 06 квітня 2006 року постановлено: „Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з Міської стоматологічної поліклініки на користь ОСОБА_1 3000 грн. морального збитку і 8 грн. 50 коп. сплаченого держмита , а усього 3008 грн. 50 коп. В решті частин позову відмовити."
В апеляційній скарзі Міська стоматологічна поліклініка просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія судців дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що із-зі допущених порушень працівниками відповідача неповнолітня
дитина не могла реалізувати своє право на надання медичної допомоги, у зв'язку з чим підлягає стягненню моральна шкода.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
З матеріалів справи вбачається, що 27 листопада 2003 року позивач звернувся в міську стоматологічну поліклініку з приводу надання допомоги його п'яте річному синові ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Лікарем ОСОБА_4 допомога дитині була надана, проте стан здоров'я малолітньої дитини погіршився.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 5 постанови № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" ( з наступними змінами) слідує, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і противоправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно акту службового розслідування встановлено, що діагноз хворому хлопчику встановлених неповністю, не вказана форма хронічного пульпіту, план лікування визначений некваліфіковано, що привело до ускладнення і видалення зуба, анестезія проведена в завищеному дозуванні, в тій ситуації застосування миш,яковістой пасти не показано. Стоматолог-терапевт ОСОБА_4, не будучи дитячим лікарем -стоматологом, не повинна була приймати дитину на лікування, а направити до лікаря стоматолога дитячого вику. Лікарем ОСОБА_5 28.11. 2003 р. не до оцінений загальній стан дитини, непризначена адекватна терапія (а.с. 45-47).
Згідно висновку судово - медичної експертизи слідує, що на всіх стадіях надання стоматологічної допомоги лікарями були допущені етіко-деонтологичеськіе порушення. (а.с. 74-80) Факт несвоєчасного звернення батьків дитини до лікаря не встановлено.
Таким чином, судом встановлено, що медична допомога малолітньої дитини була надана некваліфіковано у зв'язку з чим дитина страждала як від фізичної болі, так і морально. Порушено право на надання кваліфікованої медичної допомоги, яка привела до моральних страждань і спричинила моральну шкоду, підлягає судовому захисту, у зв'язку з чим суд обґрунтовано стягнув моральну шкоду з відповідача, розмір якої визнано в урахуванням моральних страждань дитини.
У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до його відміни немає.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Міської стоматологічної поліклініки відхилити.
Рішення Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 06 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.