Справа №22а-846/2006 р.                      Головуючий у 1 інстанції Марущак Н.М.

Категорія 26                                             Доповідач у 2 інстанції Тракало В.В.

У ХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого - судді Лащенка В.Д., суддів Поліщука М.А., Тракало В.В., при секретарі   Ніговській Н.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою Ставищенської районної державної адміністрації Київської області на постанову Ставищенського районного суду Київської області від 21 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Ставищенської районної державної адміністрації Київської області, третя особа ОСОБА_2 про скасування розпоряджень про накладення дисциплінарних стягнень та поновлення на роботі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів -

встановила:

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що з 6 жовтня 1998 року він працює на посаді начальника відділу культури Ставищенської райдержадміністрації.

Розпорядженням голови Ставищенської райдержадміністрації від 8 лютого 2006 року на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання вказівок керівників. Вказане дисциплінарне стягнення позивач вважав незаконним, оскільки свої обов"язки    виконував    добросовісно,    проте    керівництво райдержадміністрації перешкоджало йому в цьому. Зокрема, змінивши назву відділу культури на відділ культури та туризму, відповідач не надав йому печатку та штамп відділу, а також трудові книжки працівників, внаслідок чого позивач не міг виконувати належним чином всі вказівки відповідача.

У березні 2006 року позивач звернувся до суду з новим позовом до відповідача про поновлення на роботі. Посилаючись на те, що розпорядженням голови райдержадміністрації від 16 лютого 2006 року його було незаконно звільнено з роботи за п.З ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин покладених завдань і обов"язків керівника відділу. Посилаючись на те, що керівник райдержадміністрації, переслідуючи мету будь-яким способом звільнити позивача з роботи, незаконно виніс розпорядження про звільнення, оскільки не тільки систематичного, а й будь-якого невиконання без поважних причин обов"язків, покладених на нього трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку, не допускав. Притягуючи його до дисциплінарної відповідальності, відповідач порушив вимоги статей 149, ч.З ст.40 КЗпП України . Тому позивач просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати.

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 9 березня 2006 року обидва адміністративні позови об"єднані в одне провадження.

Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 21 квітня 2006 року позови ОСОБА_1 задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови суду з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Ставищенської райдержадміністрації від 8 лютого 2006 року на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання вказівок керівників, а розпорядженням від 16 лютого 2006 року його було звільнено з роботи за п.З ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин покладених завдань і обов"язків керівника відділу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відповідно до вимог ст.71 КАС України не довів обгрунтованості накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани 8 лютого 2006 року, оскільки керівництво райдержадміністрації перешкоджало позивачу у належному виконанні обов"язків, покладених на нього трудовим договором. Змінивши назву відділу культури на відділ культури та туризму, відповідач не надав позивачеві печатку та штамп відділу, які відповідно до Положення про відділ повинні зберігатися у відділі. На неодноразові зверенняння позивача до голови райдержадміністрації з цього приводу останній не передав йому необхідні реквізити та також трудові книжки працівників відділу. Тому суд прийшов до правильного висновку, що позивач з поважних причин не міг виконувати належним чином всі вказівки відповідача, та визнав неправомірним дисциплінарне стягнення від 8 лютого 2006 року.

За таких обставин, коли попереднє стягнення скасоване, а повторне також штучно створене посадовими особами відповідача, суд обгрунтовано поновив позивача на займаній посаді та стягнув на його користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і прийшов до правильного висновку про задоволення позову. Тому колегія суддів залишає постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 199, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судців

ухвалила:

Апеляційну скаргу Ставищенської районної державної адміністрації Київської області залишити без задоволення, а постанову Ставищенського районного суду Київської області від 21 квітня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.