ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15.06.06 Справа № 4/147н.
Суддя господарського суду Луганської області Батюк Г.М. , при секретарі судового засідання Лукашишиній Т.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромислова фірма
«Термоантрацит»,м.Свердловськ Луганської області
до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м.Луганськ
про визнання недійсним акту
у присутності представників сторін:
від позивача –Антипенко О.О. , дов. № 1-ТА від 11.01.06;
від відповідача –Білоусова І.А., дов. № 3896/06 від 12.12.05;
- Золоту хіна Г.В., посвідчення № 550 від 02.10.01
У судовому засіданні 08.06.06 була оголошена перерва до 14 год. хв. 15.06.06.
СУТЬ СПОРУ: заявлена вимога про визнання недійсним акт перевірки № 26 від 22.02.06; визнати основним видом діяльності підприємства «Агромірацію кам»яного вугілля»за КВЕД 10.10.3; визнати недійсним повідомлення № 0016.
Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.03.06 згідно Господарського процесуального кодексу України.
Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який набрав законної сили з 1 вересня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача надав до суду заяву, зданою до суду 08.06.06, про відмову від позовних вимог в частині п.2 про визнання основним видом діяльності підприємства
«Агромірацію кам»яного вугілля»за КВЕД 10.10.3. та просить суд вважати позовними вимогами: визнання недійним акту перевірки від 22.02.06 № 26; визнати недійсним повідомлення № 0016.
В порядку ст. 22 ГПК України, заявою позивач відмовився від позову в частині п.2 про визнання основним видом діяльності підприємства «Агромірацію кам»яного вугілля»за КВЕД 10.10.3 та повідомив, що з нас0лідками цієї процесуальної дії ознайомлений.
Представник позивача в судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримав.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 13.04.06 № 04/428 , пояснювальною запискою від 17.05.06 № 1752/06 та пояснювальною запискою, зданою до суду 15.06.06, проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно п.7 ст.47 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків згідно Порядку установлення страхових тарифів для підприємства та організацій, та з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
У позовних вимогах позивач зазначив, що з 08.02.06 на ТОВ ВФ «Термоантрацит»( позивача у справі) проводилася перевірка правильності нарахування, повноти і своєчасності внесків та витрачення коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», 22.02.06 складено акт № 26. Головним спеціалістом Фондом соціального страхування від нещасних випадків було зроблено висновок, що підприємство порушило ст. 52 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” ( далі - Закону України 1105-ХІУ), в зв'язку з чим донараховано страхових внесків на суму 288803грн.69 коп. та пені 8642грн. 59 коп., надано нове повідомлення № 09-000016 (а.с.19) з страховим тарифом на державне соціальне страхування 13,6 у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.
З таким висновком позивач не погодився, та вважає що відповідачем не порушені вимоги ст. 52 Закону України 1105-ХІУ .
Позивачем надано відповідачу повідомлення № 09-000016, де вказано, що основною діяльністю ТОВ ВФ „Термоантрацит", згідно до ГК 009-96 «класифікації видів економічної діяльності...", є агломерацією кам'яного вугілля, що за КВЕД має код 10.10.3 і страховий тариф з цього приводу становить 2Л у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. На думку позивача, код 10.10.3 являє собою підкодом групи кодів 10.1, який читається як «видобування та агломерація кам'яного вугілля», тобто видобування та агломерація вугілля знаходяться в одній загальній групі.
Позивач вказує, що в зв'язку з тим, що у звітності за 2005 рік вказувався код 10.10.1, як такий, що надрукований в Інструкції, видобуток кам'яного вугілля мав вигляд основного виду економічної діяльності, а агломерація побічним. Разом з тим, необхідно відмітити, що на першій сторінці щоквартальних звітів „Про основні показники діяльності підприємства за 2005 рік" в графі „З" вказано „КВЕД 10.10.3", тобто „агломерація кам'яного вугілля", як основний вид діяльності ТОВ ВФ „Термоантрацит".
В доказ свого ствердження, позивач вважає, що листом від 01.03.2006 № 03/1-09/771 за підписом першого заступника начальника Головного управління статистики Луганської області , надано роз'яснення щодо віднесення підприємства до основного виду діяльності, ТОВ ВФ „Термоантрацит" віднесено до виду діяльності „Агломерація кам'яного вугілля" (10.10.3) ...", тобто необхідно сплачувати страховий тариф у сумі 2.1 у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що і робило підприємство за вказаний у акті перевірки час.
Крім того, позивач вважає, що в акті не вказано, що чисельність підземних працівників, включаючи й тих, що не зайняті на видобутку вугілля, становить 46 відсотків від загальної кількості працівників підприємства (разом з інженерно-технічними працівниками). 54 відсотки працівників зайняті працею на поверхні, тобто пов'язаною безпосередньо з агломерацією вугілля.
Позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування м.Свердловська з запереченням від 07.03.06 № 72 (а.с.33) щодо неправомірності складання акт перевірки від 22.02.06 № 26.
Управління виконавчої дирекції Фонду у Луганської області листом від 09.03.06 № 01/260 (а.с.34) повідомив позивача про результати перевірки підприємства щодо правильності, повноти і своєчасності сплати страхових внесків до фонду СНВ, з висновком щодо донарахування внесків та застосування штрафних санкцій до підприємства та керівництва зроблено згідно з чинним законодавством.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить визнання недійним акту перевірки від 22.02.06 № 26; визнати недійсним повідомлення № 0016.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що акту перевірки від 22.02.06 № 26 було проведено з порушенням норм чинного законодавства, в зв’язку з тим, що у статистичних спостереженнях ТОВ ВФ «Термоантрацит»віднесено до виду діяльності « агромірація кам»яного вугілля»(10.10.3), тобто необхідно сплачувати страховий тариф у сумі 2.1 у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірний акт перевірки та повідомлення було проведено та прийнято обґрунтовано, правомірно та в межах повноважень.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „Вуглепромислова фірма „Термоантрацит" ( позивач у справі) 09.04.01 зареєстроване у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Свердловська згідно довідки про внесення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 10202 від 01.07.1997 року в якої основним видом діяльності було підземне видобування кам'яного вугілля - КВЕД 10.10.1.
Згідно Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” ( далі - Закону України 1105-ХІУ) було присвоєно страховий тариф - 13,8 % та 20 клас професійного ризику, з 01.05.03 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.03 № 985 була проведена перереєстрація всіх підприємств, на цьому підприємстві згідно класифікації галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва страховий тариф залишився -13,8 %, а клас професійного ризику - 67.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.05 позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду м. Свердловська з листом № 28 / 04 - 05 про зміну страхового тарифу у зв'язку з тим, що підприємство змінило вид діяльності (довідка з єдиного державного реєстру підприємств № 43943 від 21.04.05, з КВЕД 10.10.1 - підземне видобування кам'яного вугілля змінено на КВЕД 10.10.3 - агломерація кам'яного вугілля).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа головного управління статистики у Луганській області за підписом начальника головного управління № 13-49/50 від 05.05.06 класифікація видів економічної діяльності є статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації. Будь-яке інше використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних чи нормативних), може здійснюватися за власними правилами, під відповідальність користувачів та з належними поясненнями.
Згідно пункту 4.5 Постанови № 12 від 20 квітня 2001 року „Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду" , відділення виконавчої дирекції Фонду видало нове повідомлення з меншим страховим тарифом - 2,1 % та 41 класом професійного ризику.
Відповідач надав суду пояснення, що при прийнятті звіту за 2005 рік та додатку 2.1. до звіту від ТОВ „Вуглепромислової фірми „Термоантрацит" було з'ясовано, що підприємство надало відділенню недостовірну інформацію про зміну виду діяльності. У звіті було заявлено що підприємство займається видобуванням та агломерацією кам'яного вугілля питома вага якого складає 99,4 % обсягу робіт. Позивач 23.02.06 здав відповідачу копію статистичного звіту за формою 1 - підприємництво, за підписом керівника та головного бухгалтера в якому також показано у розділу 2 (розподіл обсягу реалізованої продукції ....) - видобування й агломерація кам'яного вугілля з найбільшою питомою вагою.
Відповідно до ст.. 47 Закону України № 1105-ХІУ робочі органи виконавчої дирекції Фонду провили планову виїзну перевірку, фінансово-господарської діяльності страхувальників щодо нарахування, своєчасності і повноти сплати та цільового використання коштів на страхування від нещасного випадку.
22.02.06 спеціалістами відділення виконавчої дирекції Фонду була проведена перевірка підприємства що до нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків за період з 01.10.04 по 01.01.06.
Відповідач надав суду пояснення, що згідно пункту 8 Інструкції про порядок перерахунку, облік та витрачання страхових коштів спеціалістами відповідача проведено контроль шляхом перевірки бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати такі як накази на матеріальну допомогу, колективний договір та розрахункові документи на проведені виплати. Метою перевірки було визначення основного виду діяльності підприємства, правильність встановлення страхового тарифу та достовірність наданої відділенню звітності. При перевірці підприємства ознайомились зі штатним розписом в якому було з'ясовано, що 58,6 відсотків від чисельності працівників зайнято на підземних роботах ( середньооблікова чисельність працюючих за рік склала 377 чоловік, 197 чоловік зайнято на підземних роботах), також були перевірені табеля обліку використання робочого часу з 01.04.05 по 31.12.05 в яких також було видно, що більш як 50 відсотків складають робітники підземних професій. Головним інженером підприємства позивача був пред'явлений розклад робітників підприємства в якому також більш ніж 50 % були показані робітники підземних професій. Копію розкладу працівників - представити відділенню відмовилися. Згідно відомостей нарахування заробітної плати за перевіряє мий період, також було видно що робітники підземних професій займають найбільшу питому вагу. Перевіряючи були ознайомлені з положеннями, інструкціями, наказами, розпорядженнями, колективним договором та іншими рішеннями з питань організації оплати праці, виплати заробітної плати, премій та матеріальної допомоги. Були перевірені головні, касові та чекові книжки. Головним спеціалістом відділу відшкодування шкоди ( відповідачем у справі) були перевірені пред'явлені до заліку витрати.
Перевіркою відповідачем встановлено, що перевірка статутних документів, штатного розпису, документів первинного бухгалтерського обліку та відомостей по нарахуванню заробітної плати - основним напрямком діяльності підприємства позивача є підземне видобування вугілля з послідуючою його агломерацією. Більшість 50 відсотків працівників є робітниками підземних професій, нещасні випадки у 2005 році також були з працівниками підземних професій і враховувались по КВЕД 10.10.1, тобто ці дані свідчать про орієнтацію цього підприємства на видобуток кам'яного вугілля.
У відповідності до Інструкції про складання форм державних статистичних спостережень зі структурної статистики за формою № 1-підприємництво, затвердженої наказом Держкомстату України № 600 від 05.11.04 зі змінами , внесеними наказом Державного комітету статистики від 23.11.05 № 376, то при їх заповненні використовується тільки номер групи кодового позначення об'єкту (КВЕД), а саме 10.1, але для визначення виду діяльності підприємства та розміру страхового тарифу ця Інструкція не застосовується.
Згідно п.7 ст. 47 Закону України № 1105-ХІУ розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування віл нещасних випадків згідно Порядку установлення страхових тарифів для підприємств та організацій.
Згідно вищезазначеного, ТОВ „Вуглепромислової фірм „Термоантрацит"
( позивачем у справі) змінено страховий тариф з 2,1 % на 13,8% та клас професійного ризику : 41 на 67, у зв»язку з чим донараховано страхових внесків на суму 288803грн.69 коп., нарахована пеня 8624грн.59коп.
Як свідчать матеріали справи, від підпису акту перевірки № 26 від 22.02.06 підприємство позивач відмовилося, згідно п 11.4 постанови № 68 від 17.10.03 зроблено відповідний запис на останній сторінці у присутності двох свідків, які здійснювали перевірку.
Відповідно до ст.ст. 70-71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем не доведено обґрунтованість його доводів щодо неправомірності складання акту перевірки.
За таких обставин в задоволені позову про визнання недійним акту перевірки від 22.02.06 № 26; визнати недійсним повідомлення № 0016.слід відмовити.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволені позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 20.06 .06
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Г.М.Батюк