Справа № 22- ц -17049/2010 р. Головуючий 1 інст. Скотар А.Ю.
Категорія: кредитні відносини Доповідач Кіпенко І.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного Харківської області в складі:
головуючого - Шаповал Н.М.,
суддів - Кіпенка І.С., Кружиліної О.А.,
при секретарі - Пуль С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про розірвання договорів поруки та іпотеки та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі шляхом звернення на майно, -
встановила:
У травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі Банк) про розірвання договорів поруки та іпотеки укладених між ним та Банком.
В обґрунтування позову вказував, що 21.08.2008р він уклав договір поруки № 6780990 з Банком, згідно з умовами якого зобов'язався перед позивачем у повному обсязі відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 6752702 від 21.08.2008р. Згідно з п. 1.2 договору поруки зміст забезпеченого порукою зобов'язання - повернення кредиту в розмірі 200,000 доларів США, сплата відсотків за користування кредитними коштами, сплата комісій та неустойки, передбачених кредитним договором.
21.08.2008р. між ОСОБА_1 та Банком укладений договір іпотеки № 6780860, за умовами якого він передав в іпотеку Банку належний йому на праві приватної власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, для забезпечення всіх зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 6752702 від 21.08.2008р. Просив розірвати договори поруки та іпотеки, укладені між ним та Банком, посилаючись на те, що зобов'язання за кредитним договором № 6752702 від 21.08.2008, укладеним між ОСОБА_2 та Банком, збільшені без його згоди, а до договору іпотеки повинні застосовуватись, окрім іншого, правові норми що регулюють поручительство, так як іпотека є договором майнового поручительства.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Банк звернувся з зустрічним позовом, після уточнення вимог Банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 6752702 від 21.08.2008р. в розмірі 213366,78 доларів США, з ОСОБА_1, як поручителя за кредитним договором - 212143,16 доларів США, а також з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 6752702 від 21.08.2008 в розмірі 213366,78 доларів США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок літ. «Е-2», загальною площею 417,1 кв.м., жилою площею 102,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Взаємних вимог представники сторін не визнали.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 березня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «ПУМ Банк», - відмовлено.
Зустрічний позов ПАТ «ПУМ Банк» задоволено частково.
Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 6752702 від 21.08.2008р. в розмірі 213366 (двісті тринадцять тисяч триста шістдесят шість) доларів 78 центів США.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 6752702 від 21.08.2008р. в розмірі 213366 (двісті тринадцять тисяч триста шістдесят шість) доларів США 78 центів звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 6780860 від 21.08.2008р., - будинок АДРЕСА_2, переданий в іпотеку Банку за договором іпотеки № 6780860 від 21.08.2008р.
Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь Банку 221 (двісті двадцять один) долар 03 центи США судового збору та 30,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не відповідність висновків суду обставинам справи просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення, про задоволення позову ОСОБА_1
Представниками ПАТ «ПУМ Банк» рішення суду не оскаржено.
Справа призначалась до розгляду в апеляційній інстанції неодноразово: на 27.07.2010р., на 10.08.2010р., на 5, 12, 26 жовтня 2010р., відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судове засідання суду апеляційної інстанції не з’явились.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначена адреса ОСОБА_2, - АДРЕСА_1. Телеграма суду повернулась з відміткою пошти про причини невручення, - за вказаною адресою ОСОБА_2 не проживає.
За вказаною в апеляційних скаргах адресою ОСОБА_1, - АДРЕСА_3 судові повістки про виклик до суду повернулися за закінчення строку зберігання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
За встановлених обставин судова колегія вважає можливим розгляд справи за відсутності сторін, повідомлених належним чином про час і місце розгляду справи.
Судова колегія, перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Судова колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційних скарг, що договір іпотеки № 6780860 від 21 серпня 2008р., містить елементи договору іпотеки та договору поруки і є змішаним договором, тому для регулювання правовідносин, які виникли повинні застосовуватися норми, які визначають порядок припинення договору поруки , - безпідставні.
Судовим розглядом встановлено, що 21.08.2008р. між ОСОБА_1 та Банком укладено договір поруки № 6780990, згідно з умовами якого ОСОБА_1 зобов'язався перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 6752702 від 21.08.2008р. у повному обсязі.
Згідно з п. 1.2 договору поруки зміст забезпеченого порукою зобов'язання - повернення кредиту в розмірі 200,000 доларів США, сплата відсотків за користування кредитними коштами, сплата комісій та неустойки, передбачених кредитним договором.
21.08.2008р. між ОСОБА_1 та Банком укладено договір іпотеки № 6780860, за умовами якого він передав в іпотеку Банку належний йому на праві приватної власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, для забезпечення всіх зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 6752702 від 21.08.2008р.
Статтями 526, 610, 611 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Взятих не себе зобов’язань, щодо повернення кредитних коштів у відповідності до строків зазначених у договорі ОСОБА_2 не виконала, в зв’язку з чим виникла заборгованість перед банком за кредит, строк сплати якої минув.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека ( ч. 1 ст. 575 ЦК України ).
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", яка кореспондується із ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи апеляційної скарги про припинення обов’язків сторін по виконанню кредитного договору у зв’язку з припиненням договору поруки, - безпідставні.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
З врахуванням наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели або могли привести до неправильного вирішення справи, оскільки рішення судом першої інстанції постановлено відповідно до вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315,317,319 ЦПК Україна, судова колегія,
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 березня 2010року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді:
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека ( частина перша статті 575 ЦК України ).
У разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель, як зазначено у частині першій статті 33 Закону України "Про іпотеку" , вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" , яка кореспондується із ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України , у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
(Судові прецедентиПостанова