справа № 2–3496/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 жовтня 2010 року  Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого                                   - судді  Козлова Р.Ю.

при секретарі                                 -   Адерейко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики з урахуванням штрафних санкцій,

встановив:

У квітні 2010 р. позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами мотивуючи їх тим, що 18 жовтня 2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір позики, згідно з умовами якого позивач передав відповідачеві грошову суму в розмірі 10 100 000 гривень (2 000 000 доларів США), а відповідач, у свою чергу, зобов’язався повернути вказану суму позивачеві не пізніше 10 березня 2009 року. З метою забезпечення виконання боржником своїх зобов’язань за договором позики, 18 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно з умовами якого ОСОБА_2 виступив поручителем ОСОБА_3 перед позивачем.

Посилаючись на те, що умови договору позики щодо повернення позиченої суми боржником не виконані, позивач просив суд задовольнити заявлені вимоги, стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму основного боргу, розмір якої у співвідношенні до долару США станом на 23 квітня 2010 року становить 15 851 600 грн., три відсотки річних за час прострочення виконання боргового зобов’язання та індекс інфляції.

Представник позивача у судове засідання не з’явилась, направила суду заяву про розгляду справи у її відсутність. Також представником позивача було направлено заяву про залишення позову без розгляду в частині вимог про застосування індексу інфляції при визначенні спірної суми, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, повідомлявся у встановленому порядку про час і  місце судового розгляду, про причини  неявки суду не повідомив.

Суд вважає можливим ухвалити в справі заочне рішення, оскільки представник позивача письмово не заперечує проти такого вирішення справи.  

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір позики, згідно з умовами якого позивач передав відповідачеві грошову суму в розмірі 10 100 000 гривень, що на момент підписання договору відповідало еквівалентові 2 000 000 доларів США, а відповідач, у свою чергу, зобов’язався повернути вказану суму позивачу не пізніше 10 березня 2009 року. З метою забезпечення виконання боржником своїх зобов’язань за договором позики, 18 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно з умовами якого ОСОБА_2 виступив поручителем ОСОБА_3 перед позивачем.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов‘язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у  такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Оскільки в ході розгляду справи не було здобуто будь-яких доказів виконання відповідачем ОСОБА_3 свого грошового зобов’язання перед позивачем, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки укладаючи договір позики сторони визначили грошовий еквівалент суми боргу в іноземній валюті – 2 000 000 доларів США, спірна сума підлягає стягненню за курсом долара США у співвідношенні до національної валюти України, який встановлений Національним банком України. Разом з тим, суд не погоджується з наданими позивачем розрахунками спірної суми, оскільки при визначенні розміру коштів, про стягнення яких заявлено позов, заявник застосовує відповідний курс валюти станом на 23 квітня 2010 року. Проте, згідно вищенаведеної норми ЦК України розмір суми стягнення має визначатися за курсом валюти на день платежу, а не на момент звернення до суду, тому сума боргу за договором позики становить 15 400 000 грн. (2 000 000 доларів США Х 7,70 грн.(офіційний курс долара США станом на дату платежу – 10 березня 2009 року).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт невиконання позичальником грошового зобов’язання знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір даного стягнення суд виходить з наступних розрахунків:

15 400 000 грн. (сума боргу за договором) Х 3% річних / 365 днів Х 589 днів прострочення (з дня порушення строку виконання договору 11 березня 2009 року по день ухвалення судом рішення) = 745 528 грн. 77 коп.

Позов в частині вимог, пред’явлених до поручителя ОСОБА_2, не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині позивач посилається на те, що оскільки відповідно до умов договору поруки від 18 жовтня 2007 року ОСОБА_2 виступає поручителем ОСОБА_3 за виконання останнім основного зобов’язання, сума боргу за договором позики підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку. Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Оскільки з моменту настання строку виконання основного зобов’язання до дня звернення позивача до суду пройшло більше ніж шість місяців, на момент пред’явлення даного позову договір поруки є припиненим, а відтак вимоги позивача до ОСОБА_2 є безпідставними.                                                                                                                        

Оскільки суд частково задовольняє заявлені вимоги, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. та оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 559, 625 ЦК, ст.ст.10, 57, 60, 88, 224-226 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики з урахуванням відсотків в розмірі 16 145 528 гривень 77 коп. та судові витрати в сумі 1820 гривень 00 коп.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про  перегляд  заочного рішення  може бути  подано  протягом  десяти днів з дня отримання  його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя