Справа № 22ц-5057/10 Головуючий у першій інстанції –
Литвиненко І.В.
Категорія – цивільна Доповідач – Горобець Т.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ХРОМЕЦЬ Н,С,.
суддів: ГОРОБЕЦЬ Т.В. СТРАШНОГО М.М..
при секретарі: КОСТЮК Ю.Г.
З участю представника позивачки – ОСОБА_5,прокурора Кравченко А.А., відповідача ОСОБА_6,представників відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі на рішення по зазначеній цивільній справі, яким позивачці відмовлено у задоволенні її вимог, ОСОБА_9 просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог у повному обсязі.
Оскаржуючи рішення, позивачка зазначає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставин, які мають значення для справи . При цьому, конкретних норм матеріального права, які, на її думку, порушені судом, апелянт не зазначає. Щодо порушення норм процесуального права , йдеться лише про порушення ч.3 ст.61 ЦПК України при оцінці доказів , оскільки суд вдався до оцінки тих доказів та визнання тих фактів, які вже були встановлені судовим рішенням по іншій цивільній справі по спору про визначення порядку землекористування між тими ж сторонами.
В чому конкретно полягає неповнота з»ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, із змісту апеляційної скарги не вбачається. Він, в основному, зводиться до викладення тих обставин, якими обґрунтовувався позов з зазначенням, що суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув. А саме, судом залишено поза увагою матеріали експертизи, проведеної по цивільній справі №2-146/09, згідно якої на ділянці, що виділена у користування позивачці, на час її першого обстеження не було будь якої споруди , а вона була самовільно зведена відповідачкою вже при повторному обстеженні цієї земельної ділянки.
Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що право власності відповідачки на гараж, що розміщений на земельній ділянці позивачки, остання не оспорює, а ставить питання про усунення перешкод в користуванні виділеною їй ділянкою шляхом знесення самовільно зведеного відповідачкою гаражу « Д», суд же акцентує увагу у своєму рішенні на доведеності права власності відповідачки на гараж.
В письмових запереченнях відповідачки та її представника спростовується факт самовільного зведення ОСОБА_6 гаражу на ділянці , виділеній ОСОБА_9 у користування згідно рішення суду від 01.04.2004 року. Стверджується, що спірна споруда (гараж «Д») прийнята у експлуатацію у 2003 році, про що свідчать технічний паспорт на будівлю , план земельної ділянки, рішення Деснянського райвиконкому № 201 від08.09.2003 року та №238 від 24.09.2008 року, Акт прийому у експлуатацію житлового будинку разом з гаражем № 219 від 13.10.2003 року. Крім того, відповідачка зазначає, що на час ухвалення рішення по справі №2-146/09 позивачці та суду було відомо про те, що на ділянці, яку ОСОБА_9 просила виділити у користування, був розташований гараж відповідачки, але саме такий порядок землекористування влаштовував позивачку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, який апеляційну скаргу підтримав, пояснення відповідачки, її представників та прокурора, що приймає участь на боці відповідачки, дослідивши матеріали справи , обговоривши доводи апеляційної скарги, суд , перевіривши законність оскаржуваного рішення відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції у відповідності до правил ч.1 ст.61 ЦПК України , встановлено, що власником 3/11 частини будинку АДРЕСА_1 та гаражу „ Д” до 17.12. 2003 року був попередній власник – ОСОБА_11 , яка цю частину будинку разом з гаражем продала ОСОБА_6, тобто, ще з 2003 року власником гаража „ Д” стала ОСОБА_6 Також встановлено, що на час ухвалення рішення Деснянським районним судом м.Чернігова 01.04.2009 року по спору з приводу визначення порядку землекористування між сторонами, гараж « Д», що належить ОСОБА_6, знаходився на земельній ділянці, виділеній рішенням суду у користування позивачці ОСОБА_9, і саме про такий порядком землекористування заявляла вимоги позивачка і з рішенням суду погодилась.
Тобто, відмовляючи у позові, суд обґрунтовано виходив з того, що факту протиправного порушення відповідачкою прав землекористувача ОСОБА_9 останньою не доведено, що гараж « Д», про знесення якого заявлено позов, є власністю відповідачки з 2003 року, тому відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, яка закріплює принцип непорушності права власності, суд правомірно відмовив у задоволенні позову по даній справі.
Апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно , а саме, в обсязі , необхідному для вирішення спору , з»ясовані всі обставини по справі, вірно визначено характер спірних правовідносин, закон, що регулює ці правовідносини, надано належну оцінку доказам з дотриманням положень ст.ст. 58 – 61, ст.66 та ст. 212 ЦПК України і ухвалив рішення , яке відповідає нормам закону, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо дійде висновку, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313,315,317,319,324 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий: Судді: