Справа № 2-7415/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:                              судді Козлова Р.Ю.,

при секретарі:                              Адерейко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у м. Києві, Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2010 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до Першої Київської державної нотаріальної контори та відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті його батька, ОСОБА_2, відкрилася спадщина в тому числі на Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1, яка за життя належала померлому на праві власності. Будучи спадкоємцем за заповітом та з метою отримання свідоцтва про право на спадщину позивач звернувся до Шостої Київської державної нотаріальної контори, однак нотаріус повідомив заявникові, що згідно даних Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт. Посилаючись на те, що наявність запису про арешт вказаного об’єкта нерухомого майна позбавляє його можливості реалізувати свої права як спадкоємця за заповітом, позивач просив суд зобов’язати державну нотаріальну контору виключити запис про арешт з Єдиного реєстру заборон.  

У судовому засіданні за клопотанням представника відповідача здійснено заміну відповідачів – Першої Київської державної нотаріальної контори на Головне управління юстиції у м. Києві та відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на Шевченківське районне управління юстиції у м. Києві, які за своїм статусом є юридичними особами та можуть виступати учасниками цивільно-процесуальних правовідносин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги.

Представники відповідачів в судове засідання не з’явились, направили суду письмові пояснення з приводу предмета судового дослідження та заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

Судом встановлено, що 21 березня 2008 року ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до умов якого заповів належну йому частину будинку АДРЕСА_1 своєму синові та позивачу по справі ОСОБА_1 Даний заповіт був посвідчений державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. 10 червня 2009 року позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак листом за підписом завідувача Шостої Київської державної нотаріальної контори від 10 березня 2010 року позивачеві було відмовлено з огляду на те, що Реєстр заборон містить відомості про арешт вищевказаного об’єкта нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Ч.1 ст.1268 цього Кодексу передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як вбачається з наданого суду витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, 22 жовтня 2004 року Першою Київською державною нотаріальною конторою до Реєстру внесено запис про арешт будинку АДРЕСА_1 (архівна дата - 10 жовтня 1997 року). Серед ідентифікуючих ознак даного об’єкта нерухомого майна зокрема зазначено, що вказане нежиле приміщення (будинок відпочинку «Волна»)  на праві власності належить ТОВ «ПЗП «ВТОРМА».

Підставою обтяження даного майна вказано повідомлення Шевченківського народного суду від 10 жовтня 1997 року. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 10 жовтня 1997 року Першою нотаріальною конторою зареєстрований лист Шевченківського народного суду м. Києва, в якому суд просить нотаріальну контору у зв’язку з виконанням судових рішень у справах за позовами до ТОВ «ПЗП «ВТОРМА» накласти арешт на належну боржникові базу відпочинку «Волна», яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Матросова,8 (парк «Дружби народів»). Згідно відповіді за підписом заступника голови Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, наданої на адвокатський запит представника позивача, АДРЕСА_1 на даній вулиці не існує.

Таким чином, оскільки у листі Шевченківського народного суду м. Києва від жовтня 1997 року вирішувалось питання про накладення арешту на інше приміщення, запис про арешт жилого будинку АДРЕСА_1 внесено помилково.

Враховуючи ту обставину, що наявність запису про арешт даного об’єкта нерухомого майна позбавляє позивача можливості реалізувати свої права як спадкоємця за заповітом, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

 На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1223, 1268 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 60, 88, 209, 213 – 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у м. Києві, Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про зобов’язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов’язати Першу Київську державну нотаріальну контору виключити арешт будинку АДРЕСА_1 (зареєстровано 22 жовтня 2004 року, № 1402094, архівна дата - 10 жовтня 1997 року) з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ