Справа № 22-ц 10865/ 2010р. Головуючий 1 інст. Цілюрик В.П.
Категорія: трудові Доповідач Кіпенко І.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2010 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Макарова Г.О.,
суддів - Кіпенка І.С., Котелевець А.В.,
при секретарі – Пуль С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення компенсації за затримку у виплаті заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,-
встановила:
В січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим в подальшому позовом до ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» в якому просила стягнути з відповідача компенсацію за затримку заробітної плати в порядку ст. 117 КЗпПУ за 23 дні після звільнення в розмірі 1291, 91 грн., матеріальну допомогу відповідно до ст. 44 КЗпП України за порушення відповідачем трудового законодавства у розмірі 3-х місячного окладу, моральну шкоду у розмірі 50000 грн. відповідно до ст. 237-1 КЗпПУ.
В обґрунтування позову зазначала, що працювала у відповідача в якості інженера-програміста ОКБ, була звільнена 19.08.2009р. за власним бажанням. В день звільнення підприємство не здійснило виплату заробітної плати та кінцевий розрахунок, вихідну допомогу.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві, представник відповідача позов визнав частково в частині компенсацій за затримку розрахунку при звільненні, за 23 дні в сумі 1291грн.91к..
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 квітня 2010 року позов задоволено частково. Суд стягнув з ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» на користь ОСОБА_1 1291,91грн. в якості компенсації за затримку розрахунку при звільненні , вихідну допомогу в сумі 3707грн.22к., у відшкодування моральної шкоди 1000грн., на користь держави судовий збір в розмірі 51грн. та 120грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» рішення районного суду оскаржив в апеляційному порядку. Посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, просить рішення змінити, та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди та виплати вихідної допомоги в іншій частині рішення суду не оскаржено. При цьому посилається на не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.
Позивач рішення суду не оскаржив, надав заперечення на апеляційну скаргу .
Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України – в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 212, 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Ухвалене у справі судове рішення суперечать цим нормам у частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди та виплати вихідної допомоги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» , в якості інженера-програміста ОКБ, та була звільнена 19.08.2009р. відповідно до поданої нею заяви про звільнення за власним бажанням.
Задовольняючи вимогу про стягнення вихідної допомоги, суд першої інстанції не врахував вимоги ст.44 КЗпП України, якою вихідна допомога передбачена у разі звільнення працівника внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, що передбачено ч.3 ст.38 КЗпП України. Як вбачається з наданої суду заяви про звільнення позивачки (а.с.30), причиною звільнення ОСОБА_1 є її власне бажання, в заяві про звільнення позивачки не зазначена вимога про звільнення її внаслідок порушення законодавства про працю. На підставі цієї заяви було видано наказ № 598 від 19.08.2009р.про звільнення та запис в трудовій книжці, в яких теж зазначено підставою звільнення власне бажання ОСОБА_1 Позивачка не оскаржує наказ про звільнення та не ставить вимогу про зміну запису в трудовій книжці.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У ст.237-1 КЗпП України зазначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При відшкодуванні моральної шкоди необхідно встановлювати винні дії відповідача. Під час розгляду справи про стягнення коштів, передбачених законом, судом було встановлено, що такі виплати працедавцем не здійснювались через неналежне бюджетне фінансування державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» , що підтверджується копіями ухвал господарського суду Харківської області від 5 серпня, 20 жовтня 2009р. про порушення провадження у справі про банкрутство ДП зд. ім. Шевченка.
За встановлених обставин судова колегія вважає, що висновки суду щодо задоволення вимог по відшкодуванню моральної шкоди, стягнення вихідної допомоги не є обґрунтованими, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення суду не оскаржується та судовою колегією не переглядалось.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» задовольнити .
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 квітня 2010 р. змінити, скасувавши його в частині задоволення вимог по відшкодуванню моральної шкоди 1000грн, стягнення вихідної допомоги 3707,22 грн. в задоволенні цих позовних вимог, - відмовити.
В іншій частині це ж рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає чинності негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді