Справа № 2-7873/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 серпня 2010 року. Дзержинський районний суд міста Харкова
у складі: головуючого судді Федосенко В.В.
при секретарі Прядко Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова про зобов’язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В:
28 квітня 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про зобов’язання вчинити певні дії, та просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії починаючи з 9 липня 2007 року по другій групі інвалідності, як особі, щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, відповідно до положень ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 р. (далі - Закон N 796-XII), тобто в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, а також здійснити перерахунок належної йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком (відповідно до ст. 50 Закону N 796-XII), виходячи із розміру мінімальної пенсії, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також зобов’язати відповідача у разі зміни прожиткового мінімуму, проводити перерахунок пенсії, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він є інвалідом II групи та особою, що відповідно до положень Закону N 796-XII віднесена до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням військових обов'язків військовослужбовцями при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону N 796-XII. У зв'язку із змінами законодавства, яке визначає статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та установлення нового розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, позивач листом звернувся до відповідача з проханням зробити перерахунок його пенсії, відповідно із зміненим законодавством. У відповідь на його лист, відповідач відмовив позивачеві у здійсненні перерахунку пенсії та зазначив, що статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
У судове засідання позивач не з’явився та просив розглядати справу за його відсутності, позов підтримує, про що надав суду письмову заяву.
Відповідач в судове засідання не з’явився та просив розглядати справу за його відсутності, проти позову заперечує, про що надав суду письмову заяву.
У відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України, враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за
відсутності осіб, які беруть участь у справі - фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом II групи.
Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено даними посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серія А № 104311, копія якого долучена до матеріалів справи.
Позивач має право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до Закону України № 796.
Відповідно до ч.1 ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
З урахуванням Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року (Справа N 1-28/2008) на сьогоднішній день чинними є положення ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 р. якими встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин, суд визнає правильними та такими, що відповідають Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", твердження позивача про те, що він має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" № 1 від 3 січня 2002 р., яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав та на яку посилається відповідач у своєму письмовому запереченні проти позову.
Суд вважає необґрунтованим застосування ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.. ст..50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд не приймає до уваги посилання відповідача в своїх запереченнях на постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" та на № 530 від 28 травня 2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як на підставу визначення розміру пенсії, тому що кабінет міністрів не наділений повноваженнями щодо встановлення розміру пенсій. Положення вказаних постанов є такими, що суперечать положенням Закону України № 796 та Конституції України, а отже не підлягають застосуванню.
Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму , Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", було встановлено мінімальний розмір пенсії за віком із 01.01.2008 р. по 31.03.2008 р. - 470 гривень, із 01.04.2008 р. по 30.06.2008 р. - 480 гривень, із 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р. - 482 гривень, із 01.10.2008 по 31.12.2008 р. - 498 грн., із 1 січня 2009 року -498 грн, які слід застосовувати під час проведення перерахунку пенсій.
Позивач просить зробити перерахунок його пенсії починаючи з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, та починаючи з 22 .05. 2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року по 1.08.2010 року.
Суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню на підставі того, що перерахунку підлягає основана пенсія за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, та починаючи з 22 .05. 2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року по 1.08.2010 року, оскільки підлягають застосуванню положення Закону України № 796 в редакції від 22.05.2008 року.
Судові витрати по цій справі суд розподіляє у відповідності до ст.88 ЦПК України.
На підставі ст.ст. 8, 19, 22, 46 Конституції України, Законну України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 р., та керуючись ст.ст. 10,11, 88, 209,212,214-215, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 по II групі інвалідності, як особі щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, відповідно до положень ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 р., тобто в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, а також здійснити перерахунок належної йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком (відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 р.), виходячи із розміру мінімальної пенсії, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, та починаючи з 22 .05. 2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 1.01.2010 року по 1.08.2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова провести відповідні виплати позивачу з урахуванням здійсненого перерахунку.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 120 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: