ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2010 р.Справа  № 17/85-10-3293

За позовом:        Приватного підприємства "ЮЛАНА";  

до відповідача:  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;  

про стягнення 188239,11грн.

                                     Суддя           Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача:  Курочкіна І.А.- на підставі довіреності від 08.09.2010р;

від відповідачів: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:  ПП „Юлана” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 –188 239,11 грн., з яких 187699,47 грн. –основного боргу та 539,64 грн. –пені.

Відповідач в засідання суду не з’явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового підправлення, які наявні в матеріалах справи, відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

28.12.2009р. між ПП „Юлана” (надалі –позивач) та ФОП ОСОБА_1 (надалі відповідач) укладено договір поставки, відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставляти відповідачу алкогольні напої, продукти харчування та непродовольчі товари, а відповідач вказані товари у повному обсязі оплатити їх вартість на протязі семи днів з моменту отримання товару.

Позивач на виконання умов укладеного договору відповідачу на підставі накладних №И1074 від 05.05.2010р., №И1110 від 10.05.2010р. та №И1354 від 03.06.2010р. поставив товар на загальну суму 187699,47 грн.

Відповідач в порушення п. 2.1 укладеного договору поставлений йому товар прийняв однак не розрахувався за нього у встановлений семиденний строк, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 187699,47 грн.

У відповідності до п. 3.1 укладеного договору в разі несплати поставки повністю в строк відповідач сплачує пеню в розмірі не більш подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.  

Так позивачем на підставі п. 3.1 укладеного договору та вимог ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань відповідачу нарахована пеня у розмірі 539,64 грн.

Зазначені обставини спонукали ПП „Юлана” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№6520 від 28.07.2010р.) про стягнення з ФОП ОСОБА_1 188 239,11 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2010р. порушено провадження у справі №17/85-10-3293 за позовом ПП „Юлана” до відповідача ФОП ОСОБА_1 про стягнення 188 239,11 грн.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.  

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові  правочини є правомірними  на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.

При цьому відповідно до вимог ст. 173 ГК України, господарським визнається  зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію   господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

У відповідності до п. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Розглядом матеріалів справи встановлено та підтверджено відповідними доказами, що 28.12.2009р. між ПП „Юлана” та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір поставки, відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставляти відповідачу алкогольні напої, продукти харчування та непродовольчі товари, а відповідач вказані товари у повному обсязі оплатити їх вартість на протязі семи днів з моменту отримання товару.

Відповідно між позивачем та відповідачем по укладеному договору від 28.12.2009р. виникли зобов’язання, на виконання яких по видатковим накладним №И1074 від 05.05.2010р. на суму 98584,54грн., №И1110 від 10.05.2010р. на суму 8165,4грн. та №И1354 від 03.06.2010р. на суму 80949,53грн., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 187699,47 грн.

Факт отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується печаткою відповідача на видаткових накладних та його особистим  підписом, які були надані позивачем в оригіналі  та  досліджені судом у судовому засіданні.

Однак, відповідач у встановлений договором строк за отриману продукцію з позивачем не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 187699,47 грн.

У відповідності до п. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до вимог п. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до вимог п. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, позивач керуючись, п. 3.1 укладеного договору, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за не своєчасне виконання грошових зобов’язань” нарахував відповідачу пеню за порушення грошових зобов’язань, яка згідно представленого позивачем розрахунку становить  539,64грн.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак відповідач на виклик суду не з’явився та в обґрунтування своїх заперечень на позов будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність у нього заборгованості перед позивачем суду не надав .

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 11, 204, 525, 526, 530, 549, 599, 629, 692, 712 ЦК України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язання”, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП „Юлана” підлягають задоволенню, з відповідача  ФОП ОСОБА_1 слід стягнути на користь ПП „Юлана”, заборгованість з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 188 239,11 грн.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ на користь приватного підприємства „Юлана” /Автономна АДРЕСА_1, код ОКПО 31470096/   187699 грн. 47 коп. /сто вісімдесят сім тисяч шістсот дев’яносто дев’ять грн. 47 коп./ - основного боргу; 539 грн. 64 коп. /п’ятсот тридцять дев’ять грн. 64 коп./ - пені; 1882 грн. 39 коп. /одна тисяча вісімсот вісімдесят дві грн. 39 коп./ - державного мита; 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя