справа № 1-649/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2010 року                             Подільський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого – судді Отвіновського П.Л.,

при секретарі – Думс І.В.,                                                                              з участю прокурора – Мельниченка М.І.,

підсудного – ОСОБА_1,  

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

    ОСОБА_1 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: вироком Радянського районного суду м.Києва від 5 серпня 1996 року за ч.2 ст.140 КК України – на чотири роки позбавлення волі; вироком Подільського районного суду м. Києва від 4 липня 2002 року за ч.1 ст.309 КК України - на один рік шість місяців позбавлення волі; вироком Подільського районного суду м. Києва від 28 серпня 2006 року за ч.2 ст.309 КК України - на два роки шість місяців позбавлення волі, звільненого 21 листопада 2008 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,

                                                                  в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово судимим, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та маючи не зняті й не погашені у встановленому законом порядку судимості вчинив   новий   умисний злочин при наступних обставинах.

Так, 14 червня 2010 року приблизно о 23 год. 30 хв., ОСОБА_1 знаходячись по проспекту Свободи. 1-а в м. Києві побачив раніше незнайому йому ОСОБА_2, після чого в нього виник злочинний намір направлений на вчинення нападу на останню з метою заволодіння її майном.

Реалізуючи цей свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та засліпивши їй очі ліхтарем, наставив на неї металевий ключ, який вона сприйняла за ніж, та з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої заволодів її майном, а саме: мобільним телефоном «Нокіа 6630», вартістю 400 грн., в якому була сім-картка оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 20 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 41 грн., жіночою сумкою білого кольору, вартістю 100 грн., ключами, вартістю 70 грн., а всього заволодів майном ОСОБА_2 на загальну суму 631 грн. Після чого втік з місця злочину, розпорядившись майном яким заволодів на власний розсуд.

Допитаний  підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України визнав повністю щиро покаявся та пояснив, що 14 червня 2010 року у вечірній час він перебував на проспекті Свободи в м. Києві, де побачив дівчину, в руках якої був мобільний телефон, який він вирішив викрасти. Реалізуючи задумане він підійшов до цієї дівчини, посвітив їй в обличчя ліхтариком із запальнички і показав регільний ключ, висловивши при цьому погрозу застосування насильства, при цьому він розраховував, що цей регільний ключ потерпіла сприйме за ніж, оскільки було темно і ключ був схожий на ніж. На його погрози дівчина запитала чи хоче він її пограбувати, на що він відповів, що так. Після чого вона погодилась віддати йому свій телефон, але попросила дістати з нього сім карту, однак він відмовився і забрав телефон. Після цього він сказав дівчині, щоб вона йшла і коли вона повернулася до нього спиною, то він побачив у неї сумочку, якою теж у подальшому заволодів.

Відповідно до частини 3 ст.299 КПК України та ст.301-1 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

    Таким чином, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), ОСОБА_1 учинив злочин, передбачений ч.1 ст.187 КК України.  

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу винного, який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, та обставину, що пом’якшує його покарання – щире каяття, яка передбачена п. 1 ч.1 ст.66 КК України.

    Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, згідно п.1 ч.1 ст. 67 КК України, суд визнає – рецедив злочинів.

    На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі та вважає, що його перевиховання та виправлення не можливе без ізоляції від суспільства.

    Суд не знаходить підстав для застосування до підсудного ст. ст. 75, 69 КК України.  

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України та призначити йому за ч.1 ст. 187 КК України покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити без зміни – тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з часу фактичного затримання – 18.06.2010 року.

Речові докази – мобільний телефон “Нокіа” який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_2 залишити в користуванні останньої, оскільки вона є його власницею; металевий ключ, який зберігається в камері схову Подільського РУ ГУМВС України - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський  районний суд м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим у той же строк – з моменту отримання копії вироку.

Суддя                                                                                  П.Л.Отвіновський