2-а-1337/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 «29» вересня 2010 року,            Світловодський міськрайсуд         Кіровоградської області в складі:

головуючого судді                                              Широкоряд Р.В.

при секретарі                                                       Литвиненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду м.Світловодська

справу за  позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ДАІ по обслуговуванню Кременчуцького району Полтавської області, Кузьміна В.О., про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,  

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд постановити рішення, яким скасувати постанову ВІ №152318 від 05.07.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Свій позов позивач мотивує тим, що інспектором ДАІ, 05.07.2010 року відносно його винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності  та застосовано адмінстягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень.

Постанову винесено у зв’язку з перевищенням дозволеної швидкості руху автомобіля.

Позивач вважає дії інспектора ДАІ не законними з тих підстав, що він швидкість не перевищував. Їхав з допустимою швидкістю.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Зафіксована швидкість руху автомобіля позивача становить 85 км/г .

Позивач, заперечуючи зафіксовану швидкість свого автомобіля, зазначає, що рухався із швидкістю 65-70 км/г, тобто із допустимою швидкістю.

В судовому засіданні встановлено, що допустима швидкість руху автомобілів, де рухався позивач становить 60 км/г.

Як сам зазначає позивач, рухався він із швидкістю 65 км/г., тобто із перевищенням швидкості на 5 км/г.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП, адміністративна відповідальність за перевищення швидкості настає у разі перевищення водієм швидкості більш ніж на 20 км/г.

Тобто, суд вважає, що позивач порушив вимоги правил дорожнього руху, рухаючись із перевищенням швидкості.

З’ясовуючи питання про те, чи перевищив позивач швидкість більш ніж на 20 км/г, на 5 км/г, суд приходить до наступного:

Позивач не надав суду доказів про те, що фіксуючий прилад має погрішність в фіксуванні швидкості, та що спідометр його автомобіля не має погрішності.

Також позивач не довів суду, що його автомобіль обігнав інший автомобіль, швидкість якого була зафіксована відповідачем, та який зупинив замість іншого автомобіля, його автомобіль.

Суд вважає, що при руху автомобіля, зменшення чи збільшення швидкості руху автомобіля на незначну швидкість може змінюватись за багатьох обставин, як то природні фактори, технічні особливості автомобіля, так і самого водія, тощо.

Суд, допускає погрішність як в фіксуючих приладах так  і спідометрів автомобілів.  

Тому, як на думку суду законодавець саме із цих міркувань і не встановив відповідальності за перевищення швидкості руху до 20 км/г.

А тому, позивач помилково вважає, що в разі не настання адміністративної відповідальності за перевищення швидкості менш ніж 20 км/г, він має право їхати в межах перевищення до 20 км/г.

В судовому засіданні із достовірністю встановлено, що позивач порушив правила дорожнього руху.

Одночасно, суд вважає, що відповідач, розглядаючи адміністративну справу не в повній мірі з’ясував особу порушника, обставини, за яких позивач вчинив порушення, обставини, що пом’якшують його відповідальність та інші вимоги ст.280 КУпАП.

Згідно із ст. 280 КУпАП,  Орган  (посадова   особа)    при    розгляді    справи    про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини,  що  пом'якшують  і   обтяжують   відповідальність,  чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового  колективу,  а  також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідач не з’ясував, що позивач, за обставин, викладених в позовній заяві та постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, вчинив не грубе правопорушення, раніше до адміністративної відповідальності не притягався.

За даних обставин, суд вважає, що застосоване відповідачем адміністративне стягнення не відповідає характеру вчиненого правопорушення, є суворим  для позивача.

З урахуванням обставин справи, особи позивача та вчиненого ним правопорушення, суд приходить до висновку, що відповідачем було невірно дано оцінку обставинам справи та особи правопорушника.

Суд вважає, що постанову про накладення адмінстягнення необхідно скасувати.

ОСОБА_1, необхідно звільнити від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

На підставі ст.ст.22,248,268,278,279,280,293 КУпАП, керуючись ст.ст.158-163  КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Постанову ВІ №152318 від 05.07.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., на ОСОБА_1,   - скасувати.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

  Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

                 Головуючий

                 суддя:                                               Р.В.Широкоряд