ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

29.09.10                                                                                           Справа  № 5/75

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого –судді                                                            Городечної М.І.

Суддів                                                                                Юркевича М.В.

                                                                                          Кузя В.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Закарпатгаз” № 07/1627 від 28.07.2010 року (вх. № місцевого суду –05/1-22-513 від 29.07.2010 року, вх. № апеляційного суду –352 від 05.08.2010 року)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.07.2010 року

у справі № 5/75

за позовом Державної компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Закарпатгаз”, м. Ужгород

про стягнення 806870,63 грн. боргу.

за участю представників сторін:

від позивача: Працьовита С.М. –головний юрисконсульт Львівської філії ДК «Газ України»(довіреність від 28.12.2009 р. №57/10);

від відповідача: не з»явились;

Встановив, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.07.2010 р. у справі № 5/75 задоволено позов Державної компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Закарпатгаз”, м. Ужгород, про стягнення 806 870,63 грн. боргу.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз»(надалі –ВАТ) не погодившись з винесеним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про те, що останнє прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та за неповного дослідження матеріалів та обставин справи. При цьому, скаржник посилається на те, що судом при винесенні рішення не взято до уваги усні заперечення на позовну заяву, а також не враховано, що ВАТ «Закарпатгаз»внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»від 23.06.2005 р. №2711-IV, чим грубо порушено законні інтереси ВАТ «Закарпатгаз». Також, продовжує скаржник, судом першої інстанції не було враховано скрутного фінансового становища, до якого призвела нестабільна політична ситуація в країні, незадовільний стан розрахунків як за поставку так і за транспортування природного газу, тривала криза неплатежів у паливно-енергетичному комплексі, що має бути підставою для зменшення розміру санкцій. При винесенні рішення, на думку апелянта, господарським судом Закарпатської області також не взято до уваги того, що представником Відповідача в судовому засіданні подавалось усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з тим, що Позивачем не додано до позовної заяви документів, яких у відповідача немає, а відтак Відповідач не мав можливості скористатись своїм правом на подання відзиву.  Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.07.2010р. у справі № 5/75 та прийняття нового рішення, в якому просить зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з нього.

Позивач –ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»у відзиві від 31.08.2010 року № 31/10-9250 заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов»язання є вина боржника. Таким, чином, у разі невиконання зобов»язання боржник може бути звільненим від відповідальності, якщо він доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов»язання, чого Боржником, як вказує Позивач, не зроблено. Також зазначає позивач, Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов»язання, на нього лише покладений обов»язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов»язання. Щодо посилання апелянта на Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», то на думку Позивача, жодна стаття даного Закону не містить будь-яких обмежень кредиторів щодо звернення з позовними заявами про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, в тому числі із застосуванням приписів встановлених ст. ст. 549-551, 625 Цивільного кодексу України. Щодо прохання скаржника про зменшення штрафних санкцій, то Позивач вказує, що в місцевого господарського суду не було правових підстав та фактичних доказів для застосування приписів ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до цього, просить оскаржене рішення місцевого господарського суду від 19.07.2010 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 09.08.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому згаданої ухвали за № 0444509 3 (а.с. 54). 29.09.2010 року додаткових доказів по справі та клопотань про відкладення не поступало. За наведеного, судова колегія вважає, що нею забезпечено право сторін на участь в судовому засіданні. Таким чином, керуючись ст. 101 ГПК України, є можливим прийняти за наслідками розгляду справи постанову в даному судовому засіданні без участі в ньому представників відповідача, за наявними матеріалами справи.

Представник Позивача в судовому засіданні 29.09.2010 року заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві від 31.08.2010 року № 31/10-9250.

Апеляційний суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

30.01.2009 р. ВАТ по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз»(«Покупець») та ДК «Газ України»(«Постачальник») уклали договір поставки природного газу №06/09-74 від 30.01.2009 р. (а.с.11-15), згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов»язується передати у власність Покупця в 2009 р. природний газ, за наявності обсягів для встановлених потреб об»єктів, які знаходяться на балансі Покупця, а Покупець зобов»язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

Згідно з п. 2.1. Постачальник передає Покупцю в період з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 р. газ в обсязі до 155,000 тис. куб. м. за наявності його обсягів, в тому числі по місяцях (тис. куб.м.): січень –65,000, лютий –50,000, березень - 40,000.

Факт передачі газу Відповідачеві (Покупцю по договору) підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а.с.24-35).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов‘язку в натурі.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобов’язань щодо оплати вартості поставленого йому газу в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 Цивільного кодексу України порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 666 964,59 грн. боргу за отриманий газ згідно Договору постачання №06/09-74 від 30.01.2009 р. Як вбачається з матеріалів справи та апеляційної скарги сума боргу Відповідачем не оспорюється.

У відповідності до п. 6.1. Договору постачання №06/09-74 від 30.01.2009 р. за невиконання або неналежне виконання своїх зобов»язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством.

Пунктом 6.2. Договору постачання №06/09-74 від 30.01.2009 р. встановлено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору Покупець зобов»язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені положення Позивачем нараховано Відповідачу 66 344,46 грн. пені, 55 515,06 грн. інфляційних збитків, 18 046,52 грн. три відсотки річних згідно розрахунку, викладеного в позовній заяві (а.с.2-4), які правомірно задоволені до стягнення місцевим господарським судом.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що місцевим господарським судом не взято до уваги того, що представником Відповідача в судовому засіданні подавалось усне клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки, Позивачем не додано до позовної заяви документів, яких у сторін немає, а відтак Відповідач не мав можливості скористатись своїм правом на подання відзиву.

В спростування даного твердження судова колегія вказує, що провадження у даній справі порушено ухвалою суду від 01.07.2010 р. та призначено до розгляду на 07.07.2010 р. (а.с.1). Ухвалою від 07.07.2010 р. розгляд справи відкладено на 19.07.2010 р. (а.с.47).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зокрема мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії …. Згідно ч. 3 даної статті сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи наведене, Відповідач мав час можливість ознайомитись з матеріалами справи та подати документально обґрунтоване заперечення по позовних вимогах, що ним зроблено не було.

Також Скаржник вказує, що при винесенні рішення судом не взято до уваги скрутного фінансового становища, до якого призвела нестабільна політична ситуація в країні, незадовільний стан розрахунків як за поставку так і за транспортування природного газу, тривала криза неплатежів у паливно-енергетичному комплексі, відповідно до чого суд мав би зменшити розмір санкцій, проте це ним зроблено не було.

Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Частиною 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та апеляційної скарги Скаржником документально не підтверджено належними та допустимими доказами наявності підстав для застосування п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Посилання скаржника на те, що він внесений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»від 23.06.2005 р. №2711-ІV, що є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, на думку колегії суддів апеляційного суду не заслуговують на увагу, оскільки норми даного Закону не містять будь-яких обмежень кредиторів щодо звернення з позовними заявами про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, в тому числі із застосуванням приписів встановлених ст. ст. 549-551, 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником не зроблено.

Виходячи з викладеного, рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.07.2010 року у справі № 5/75 відповідає чинному законодавству, матеріалам і фактичним обставинам справи і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Закарпатгаз” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.07.2010 року у справі № 5/75 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути
оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя                                                            Городечна М.І.

Суддя                                                                                Юркевич М.В.

Суддя                                                                                Кузь В.Л.