ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
29.09.10 Справа № 7/56-77
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого – судді Городечної М.І.
Суддів Кузя В.Л.
Юркевича М.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Свято-Успенської громади Української православної церкви с.Твердині, Локачинського району Волинської області б/н від 22.07.2010 року (вх. № місцевого суду –01-34/541 від 26.07.2010 року, вх. № апеляційного суду –566 від 02.08.2010 року)
на рішення Господарського суду Волинської області від 08.07.2010 року
у справі № 7/56-77
за позовом Свято-Успенської громади Української православної церкви с.Твердині, Локачинського району Волинської області
до Релігійної громади Успіня Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату с.Твердині, Локачинського району Волинської області
про витребування із чужого незаконного володіння приміщення Свято-Успенського храму і церковного майна в селі Твердині Локачинського району Волинської області та усунення перешкод в користуванні приміщенням вказаного храму та церковним майном з боку Релігійної громади Успіня Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату.
За участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, адвокат довіреність б/н від 27.09.2010р., від відповідача - Галайда В.П. настоятель храму, Спіріна Ю.П., юрисконсульт, довіреність б/н від 08.06.2010р.
Судом роз»яснено представникам сторін права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відводів даному складу суду від сторін в порядку передбаченому ст. 20 ГПК України на день розгляду справи не надходило.
Встановив, що рішенням Господарського суду Волинської області від 08.07.2010р. у справі №7/56-77 відмовлено в задоволенні позову Свято-Успенської громади Української православної церкви с.Твердині, Локачинського району Волинської області, до Релігійної громади Успіня Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату с.Твердині, Локачинського району Волинської області, про витребування із чужого незаконного володіння приміщення Свято-Успенського храму і церковного майна в селі Твердині Локачинського району Волинської області та усунення перешкод в користуванні приміщенням вказаного храму та церковним майном з боку Релігійної громади Успіня Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату.
Позивач –Свято-Успенська громада Української православної церкви (позивач у справі) не погодившись з винесеним рішенням подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно прийнято з порушенням норм чинного законодавства та за неповного зясування обставин справи, а саме:
- судом не взято до уваги того, що відповідачем порушено вимоги ч. 1 ч. 9 ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»і безпідставно застосовано норми ст. ст. 316, 387 Цивільного кодексу України;
- скаржник також вказує, що судом проігноровано положення доданої до позову постанови Вищого господарського суду України від 11.12.2002р. у справі №7/70-56, прийнятої по аналогічній справі, розглянутої господарським судом Волинської області в квітня 2002р., де вказано, що відповідно до постанови Верховної ради України від 23.04.1991р. «Про порядок введення в дію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», права релігійних громад, які в установленому порядку користувалися культовими будівлями і майном до введення в дію Закону, зберігаються і після одержання ними правоздатності юридичної особи.
- Судом першої інстанції, як вказує скаржник, безпідставно відхилено клопотання представника Позивача про можливість додатково надати суду протокол перевірки стану церковного майна від 05.11.1998р.
За наведеного, позивач просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 08.07.2010р. у справі №7/56-77 та прийняти нове рішення, яким поданий ним позов задоволити
Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату у відзиві б/н від 22.09.2010р. заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи при цьому на те, що у 2005 р. мешканці с.Твердині (як законні користувачі, яким було передано храм за договором від 08.02.1991р.) за власною ініціативою створили громаду УПЦ КП і запросили священика УПЦ КП о. Володимира Галайду з с. Озютичі. У підтвердження цього, надано суду протокол № 1 парафіяльних зборів своєї громади, де зазначено, що громада УПЦ КП храм не захоплювала. До сьогодні, продовжує відповідач, релігійна громада Успення Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату є належним користувачем храму. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи і заперечення з мотивів наведених в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів
У відповідності до п. 4 Постанови Верховної Ради України від 23.04.1991р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійної організації", Волинська обласна рада народних депутатів своїм рішенням № 266 від 24.12.1991р. надала правоздатність юридичній особі - Успенській релігійній громаді с. Твердині Локачинського району, яка була зареєстрована до введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійної організації".
Відповідно до даного рішення Ради, був зареєстрований Статут Свято-Успенської парафії Української православної церкви с. Твердині Локачинського району та 24.12.1991р. видане Свідоцтво № 270 про реєстрацію Статуту Свято-Успенської громади Української православної церкви с. Твердині Локачинського району. Вказана релігійна громада протягом цих років функціонувала і проводила свою діяльність згідно Статуту УПЦ та вчення Православної Церкви.
25.11.2005р. зареєстрований Статут релігійної громади Успення Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського Патріархату с. Твердині, Локачинського району.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що у серпні 2009 р. віруючі жителі с. Твердині звернулися до благочинного Локачинського округу Волинської єпархії УПЦ прот. Анатолія Собацького з проханням, щоб богослужіння у їхньому храмі продовжували звершувати священники Волинської єпархії Української Православної Церкви, як це було з початку заснування релігійної громади у с. Твердині.
19.08.2009р. священик Київського Патріархату Володимир Галайда разом зі своїми однодумцями, як представниками релігійної громади Успення Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського Патріархату, самовільно зайняли приміщення Свято-Успенського храму та церковне майно в с. Твердині Локачинського району, в результаті чого виник конфлікт з парафіянами Свято-Успенської громади Української православної церкви. Дана подія також мала місце і 23.08.2009р., і, як вказує позивач, приміщення Свято-Успенського храму разом із церковним майном в с. Твердині Локачинського району із застосуванням фізичної сили та образ самовільно зайняли представники релігійної громади Успення Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського Патріархату, які по даний час чинять перешкоди в користуванні Свято-Успенським храмом та церковним майном, для здійснення релігійних обрядів та богослужінь, прихожанам Свято-Успенської громади Української православної церкви.
В порушенні кримінальної справи по факту самовільного захоплення приміщення Свято-Успенського храму та церковного майна в с. Твердині Локачинського району представниками релігійної громади Успення Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського Патріархату працівниками Локачинського РВУМВС України у Волинській області 02.09.2009р. було відмовлено.
У відповідності до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема припинення дії, яка порушує право.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як правильно зазначено місцевим господарським судом, предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема, факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Місцевим господарським судом встановлено, що згідно договору про передачу в користування православній церкві, церковного приміщення та культового майна, укладеного між громадянами с. Твердині Локачинського району Волинської області та виконавчим комітетом Локачинського районної ради, мешканці даного села 08.02.1991р. прийняли від Локачинського виконавчого комітету Локачинської районної ради в безстрокове, безоплатне користування одноповерхову, дерев’яну церкву та культові предмети, що знаходиться в с. Твердині.
Як і в позовній заяві, так і в апеляцій скарзі скаржник вказує на те, що договір укладений з Свято-Успенською громадою Української православної церкви, що не відповідає дійсності, оскільки стороною вищевказаного Договору є громадяни с. Твердині і договір підписаний настоятелем храму і 20 мешканцями цього села. Крім цього, даний договір укладено 08.02.1991р., тоді як Свято-Успенська громада УПЦ набула правоздатність юридичної особи лише з 24.12.1991р. - з моменту видачі свідоцтва про реєстрацію статуту даної Ррелігійної громади.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами захоплення приміщення храму та культового майна представниками відповідача. В постанові Локачинського РВУМВС України у Волинській області про відмову у порушенні кримінальної справи такі факти не відображені.
У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником не зроблено.
Враховуючи наведене, судова колегія апеляційного суду погоджується із висновком місцевого господарського суду про безпідставність позову Свято-Успенської громади Української православної церкви с.Твердині, Локачинського району Волинської області, до Релігійної громади Успіня Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату с.Твердині, Локачинського району Волинської області, про витребування із чужого незаконного володіння приміщення Свято-Успенського храму і церковного майна в селі Твердині Локачинського району Волинської області та усунення перешкод в користуванні приміщенням вказаного храму та церковним майном з боку Релігійної громади Успіня Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату.
Таким чином, рішення Господарського суду Волинської області від 08.07.2010 року у справі № 7/56-77 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, дійшов висновку про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Свято-Успенської громади Української православної церкви с.Твердині, Локачинського району Волинської області, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 08.07.2010 року у справі № 7/56-77 без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
Справу № 7/56-77 повернути в Господарський суд Волинської області.
Головуючий суддя Городечна М.І.
Суддя Юркевич М.В.
Кузь В.Л.