Справа № 2-322/10    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

07 вересня 2010  року                                 м. Білогірськ

Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого                                  - судді Борісенко Є.В.,

при секретарі                                  -          Самбурській Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білогірську позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, про захист честі, гідності та ділової репутації,                              

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою  до ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 про захист честі гідності та ділової репутації, у якій просить: визнати недостовірною інформацію розповсюджену відповідачами у колективному  зверненні   отриманому   Кабінетом  Міністрів України 06.10.09 стосовно того, що ОСОБА_2 з ОСОБА_11 вирішили ліквідувати лабораторію з метою подальшого продажу, щоб скрити всі порушення, які пов’язані з капітальним ремонтом та реконструкцією будівлі, також у тексті звернення зазначене, що ОСОБА_2 сказала, що «хай пишуть куди хочуть, скаржаться куди хочуть, спалюють себе на майдані, але ми будемо вести свою лінію», крім того нібито вона займається рейдерством та розбазарює державне майно, що понудила всю службу ветмедицини перейти на комерційну структуру, а незгодних знищує звільненням, та просила стягнути на її користь з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1600 грн.;  ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1600 грн.;  ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 1600 грн.;  ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 1600 грн.;  ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 1600 грн.;  ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 1600 грн.;   ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 1600 грн.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що 06.10.09 на адресу Кабінету Міністрів України надійшло колективне звернення підписане відповідачами в якому відповідачі зухвало, з мотивів явної неповаги до суспільства розповсюдили завідомо для них неправдиві та безпідставні відомості щодо її особистого життя та трудової діяльності, колективне звернення містить наступний текст «ОСОБА_2 з ОСОБА_11 вирішили ліквідувати лабораторію з метою подальшого продажу, щоб скрити всі порушення, які пов’язані з капітальним ремонтом та реконструкцією будівлі» та далі відповідачі стверджують, що ОСОБА_2 сказала, що «хай пишуть куди хочуть, скаржаться куди хочуть, спалюють себе на майдані, але ми будемо вести свою лінію», крім того нібито вона займається рейдерством та розбазарює державне майно, що понудила всю службу ветмедицини перейти на комерційну структуру, а незгодних знищує звільненням. ОСОБА_2 зазначені вище відомості, розповсюджені відповідачами, вважає недостовірними. Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.  Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. У зв'язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. На підставі колективного звернення відповідачів відповідно до наказу Головного управління державної служби України від 18.11.09 № 342 була створена комісія по перевірці зазначених в листі обставин. В ході перевірки обставин недостовірні відомості які розповсюдили відповідачі, стали відомі не тільки адресату, але й її підлеглим та Державному комітету ветеринарної медицини України та іншим особам. Таким   чином   відповідачі   усвідомлюючи   протиправність   своїх   дій навмисно   з  ціллю   спричинення   їй  шкоди   розповсюдили   недостовірні відомості, щодо її робочої діяльності, чим спричинили ОСОБА_2 суттєву шкоду, в тому числі й шкоду її здоров'ю, так як обурення від подібної цинічної неправди визвало в неї хвилювання, постійні моральні переживання, що порушило  звичайний образ життя, яку вона оцінює  в зазначеній сумі.

У ході попереднього розгляду справи  позивачка позовні вимоги уточнила та просила суд   залишити позовні вимоги до ОСОБА_9 без розгляду, про що надала письмову заяву. Ухвалою суду від 25.02.10 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_9 були залишені без розгляду, крім того, до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог були залучені: ОСОБА_9 та ОСОБА_10

У судовому  засіданні представник позивачки позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити   його з підстав викладених у позові.

У судовому засіданні відповідачі: ОСОБА_4 та ОСОБА_3, просили відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог, вказавши на те, що дійсно було колективне звернення до КМУ України з метою перевірки  законної діяльності ОСОБА_2  як на посаді начальника Управління ветеринарної медицини  АР Крим так і її діяльності, яка на час звернення порушувала їх права, оскільки  згідно  вимог Конституції України,  Закону  України „Про  звернення  громадян”, Закону України „ Про  інформацію ” громадяни України мають  право  звертатись  з  заявами  до органів  державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних  органів, що  стосується  особистих  прав  і  законних інтересів та зі скаргами  про  їх  порушення.

Суд відповідно до ст. 169 ЦПК України, з урахуванням думки представника позивача, відповідачів, розглянув справу за відсутністю відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третіх осіб: ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були сповіщені належним чином та до суду повторно не з’явилися, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для з'ясування їх прав і взаємовідносин.

Вислухавши представника позивача, відповідачів,  дослідивши  матеріали справи  та надані суду  на підставі ст.ст. 10, 60 ЦПК  України  докази,  суд  дійшов   висновку,  що  позовні  вимоги   ОСОБА_2 задоволенню  не   підлягають  за  наступних    підстав.  

Судовим  розглядом  встановлено, що ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10  звернулися до КМ України ОСОБА_13 з колективним зверненням, зі змісту якого вбачається що заявники мали відношення з ветустановою та звернулися з певною інформацію для перевірки законних дій посадових осіб у тому числі начальника Управління ветмедицини АР Крим ОСОБА_2 (а.с.5-6,54-55), у зверненні зазначено що « ОСОБА_2 з ОСОБА_11 вирішили ліквідувати лабораторію з метою подальшого продажу, щоб скрити всі порушення, які пов’язані з капітальним ремонтом та реконструкцією будівлі», що ОСОБА_2 сказала «хай пишуть куди хочуть, скаржаться куди хочуть, спалюють себе на майдані, але ми будемо вести свою лінію», та що  ОСОБА_2 займається рейдерством та розбазарює державне майно, що понудила всю службу ветмедицини перейти на комерційну структуру, а незгодних знищує звільненням.  

Відповідно до статті 40 Конституції України   усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Пленум Верховного Суду України звертає увагу судів у Постанові N 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», що суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею   40    Конституції  , а не поширення недостовірної інформації.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Аналіз національного законодавства та ст.10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

При вирішенні даного спору необхідно також врахувати положення абз.6 п. 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, згідно з яким проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах "Нікула проти Фінляндії", "Яновський проти Польщі" та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Як було встановлено судом, ОСОБА_2 під час спірного колективного звернення займала посаду начальника Управління ветмедицини АР Крим .

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті.

Зазначеним зверненням відповідачі   намагалася   привернути   увагу  влади щодо поведінки та  взаємовідношень,  а   також  отримати   інформацію, про законність дій, зокрема ОСОБА_2 .  

  ОСОБА_2  у позові зазначає, що відповідачі усвідомлювали протиправність своїх дій та навмисно, з ціллю спричинити їй шкоду, розповсюдили недостовірні відомості щодо її робочої діяльності, а тому вважає, що настає відповідальність, передбачена законодавством України.

У відповідності до ст.ст. 10, 11, ч.1 ст. 60 ЦПК України, обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності, диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою осіб в межах заявлених ними вимог на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі доказів, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів тієї обставини, що відповідачі зверталися до органів державної влади не з метою захисту порушених цивільних прав та законних інтересів, а з метою поширення негативної інформації суду надано не було.

Виходячи з викладеного, суд не вбачає передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2  про спростування  недостовірної  інформації,  захист честі, гідності,  ділової  репутації.

Відповідно, не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягнення на її відшкодування з відповідачів, оскільки дана  частина позовних вимог є похідною від вимог про захист честі, гідності та ін.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України  з ОСОБА_2  на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 17 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 75 грн.  

На підставі  ст.10   Конвенції   про    захист  прав  людини    та    основоположних    свобод 1950 року, п. 16  постанови   Пленуму   Верховного Суду України   від  27.02.2009 року №1 "Про   судову   практику  у   справах  про   захист гідності та   честі  фізичної   особи, а також ділової  репутації фізичної особи", відповідно до  статті  40  Конституції України керуючись ст. ст.10, 11, 59, 60, 61,  88, 169, 209, 212,  214-215,  218  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, про захист честі, гідності та ділової репутації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 17 грн.,  та  витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі  - 75 гривень

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Головуючий:  /підпис/            З оригіналом згідно.

Суддя Білогірського

районного суду АР Крим Є.В. Борісенко

Секретар:

Рішення   не набрало законної сили.

Суддя Білогірського

районного суду АР Крим Є.В. Борісенко

Секретар: