Справа № 2-1\2010р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2010р. Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді: Принцевської Н.М.,
при секретарі: Чубарець Г.В.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу. У обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.05.2009року між ним та відповідачем було укладено договір займа. В підтвердження договору займу та його умов ОСОБА_2 була надана розписка, згідно якої він отримав грошові кошти в сумі 21000,00грн. та зобов»язався повернути вказану суму до 25.11.2009року шляхом щомісячних платежів в розмірі 3500,00грн. Згідно досягнутої між ним та відповідачем домовленості про порядок та строк повернення суми боргу, вдповідач порушив взяті на себе зобов»язання та в період з 25.05.2009року по 09.02.2010рік не виконав жодної виплати за договором. 09.02.2010р. відповідач повернув йому йому 2000,00грн., а 28.02.2010року ще 1000,00грн. 14.03.2010року відповідач передав йому у рахунок погашення боргу ще 15000,00грн. Таким чином, у встановлений договором строк відповідач борг не повернув, чим прострочив свої грошові зобов»язання. Він повідомив ОСОБА_2 про необхідність сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох відсотків річних. Згідно розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції відповідач повинен сплатити 1729,30грн., три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 482,33грн. Крім того, договором передбачено, що позичальник несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 50% від загальної суми несвоєчасного повернення боргу. Приймаючи до уваги п.5 Договору, а також той факт, що станом на 25.11.2009р. сума боргу склала 21.000,00грн., штраф за несвоєчасне повернення боргу складає 10500,00грн. Просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 15711,63грн.
У судовому засідання позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, дав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним у позові. Просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 15711,63грн. з яких: 3000,00грн. сума основного боргу, 1729,30грн. індекс інфляції, 482,33грн три відсотки річних від простроченої суми, 10500,00 штраф за несвоєчасне виконання зобов»язань, а також судові витрати.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно 25.05.2009року він позичив у ОСОБА_1, 21000,00грн. та зобов»язався повернути всю суму позики у строк до 25.11.2009року. До теперішнього часу він винен позивачеві 1000грн., своєчасно повернути кошти згідно умов договору не зміг, через складне матеріальне становище.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що згідно договору займу від 25.05.2009року позивач надав відповідачу ОСОБА_2, а відповідач в свою чергу отримав грошові кошти в сумі 21.000грн., зобов”язавшись до 25 листопада 2009року щомісячно повернути суму позики (а.с.9,10);
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк в порядку, що встановлені договором.
Згідно наданих суду розписок відповідач повернув позивачу, а позивач отримав грошові кошти 09.02.2010року у сумі 2000грн., 28.02.2010року в сумі 1000грн., 14.03.2010року в сумі 17000грн., а всього 20000грн. в рахунок погашення боргу за договором позики від 25.09.2009року (а.с.29-30).
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договорами позики у розмірі 1000,00грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України, б оржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що в судовому засіданні встановлено факт порушення відповідачем умов договору позики від 25.05.2009року щодо терміну та порядку повернення грошових коштів, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми боргу, що становить 304,65грн., а також індексу інфляції за весь час прострочки у сумі 1364,52грн.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2669,17грн., з яких сума основного боргу- 1000грн., 3% річних від простроченої суми-304,65грн., індекс інфляції за час прострочення-1364,52грн.
Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в частині позовних вимог стосовно стягненню на його користь штрафу, передбаченого п.5 договору позики від 25.05.2009року з наступних підстав. Так, п.5 договору позики передбачено, у разі повернення суми займу в порядку, встановленому п.3 даного договору позичальник несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 50% від загальної суми несвоєчасного повернення боргу (з урахуванням заборгованості за попередні періоди), який зобов”язаний виплатити на користь позикодавця за кожен факт несвоєчасного повернення боргу. За прострочку повернення суми боргу позичальник також несе відповідальність відповідно ст.214 Цивільного Кодексу України.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стаття 214 ЦК України, на яку посилаються сторони в договорі позики взагалі не стосується вказаних правовідносин.
Вимоги, передбачені п.5 Договору позики, викладені не конкретно та не відповідають вимогам закону, як наслідок задоволенню не підлягають.
На користь позивача н а підставі ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути суму державного мита, оплаченого ним при звернені з позовом у сумі 26,69гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.
На підставі ст. ст. 611, 625, 1046 – 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 1000,00гривень, індексу інфляції в розмірі 1364,52грн., трьох відсотків річних в розмірі 304,53 грн., а всього 2669,17грн., а також судовий збір у розмірі 26,69 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк, з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Суддя: