Справа №2а-255/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року смт. Леніне
Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Українець Л.І.
при секретарі Хайрлаєвой О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК про зобов’язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу, -
В С Т А Н О В И В:
27 вересня 2010 року позивач звернувся в Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про зобов’язання нарахувати та виплатити недоотриману щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за 2009 рік у сумі 1240,20 грн. та за 2010 рік у сумі 1287,90 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що він має статус дитини війни і право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідач протиправно нараховує меншу суму.
Позивач в судове засідання не з,явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, на позові наполягає.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Надав заперечення проти позову та клопотання про розгляд справи за відсутністю представника.
Згідно ст. 41 ч. 1 КАС України в зв’язку з неявкою учасників процесу в судове засідання фіксування технічними засобами не проводилось.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 «Положення про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України, від 01.03.2001, № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Він є головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управлінь солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управлінь накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.п. 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №16 8-2. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії. Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду у Ленінському районі АРК є належним відповідачем.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, № 2195-ІУ дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом (а.с.4), тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, відповідно, він є особою, яка віднесена до категорій осіб, які визнані дітьми війни. Відповідно, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, у тому числі на передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті. 67 розділу І, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 – 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких, законодавчих актів України», у тому числі положення, котрими ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, у зв'язку з чим ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» с 22.05.2008 року діє у редакції, якою передбачено підвищення пенсії саме на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2008 році - статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» затверджено на 2009 рік прожитковий мінімум на особу, яка втратила працездатність, в розрахунок на місяць у розмірі з 1 січня - 498 грн., з листопада -573 грн. Ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2010 рік затверджений : з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні, з 1 грудня - 734 гривні. Даними Законами та іншими законодавчими актами на 2009 та 2010 роки дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась і при визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2009 та 2010 роки необхідно керуватися його статтею 6.
Згідно довідки УПФУ в Ленінському районі АР Крим, позивачу сплачено надбавку за січень-грудень 2009 рік по 49,80 грн. та за січень-серпень 2010 рік по 49,80 грн. щомісячно на підставі Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено, що дітям війни виплачується надбавка у розмірі 10 відсотків до пожиточного мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Суд зазначає, що за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначені розміру надбавки дітям війни застосуванню підлягають норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанов Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
У запереченнях на позов відповідач не погодився з позовом, оскільки вважає, що законодавчими актами України не врегульоване питання розміру мінімальної пенсії за віком для Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", суд не може приймати за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки він застосується виключно для визначення розмірів пенсій, встановлених Законом. Крім того, нарахування здійснювалися в межах бюджетних асигнувань і ПФУ не може сплачувати надбавку з коштів, призначених на інші цілі. Кошти ПФУ не підлягають вилученню. Вважає, що бюджетна програма КПКВ по виплаті в тому числі і даної надбавки повністю виконана. Суд вважає, що вказані доводи відповідача не можуть бути враховані при вирішені справи. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Згідно ч. 8 статті 8 ЦПК України забороняється відмова в розгляді та вирішенні справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до частини 1 статті 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України. Відповідно, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, люди її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Ст. 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-1У передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 Закону встановлено, що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону, такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України. Доводи відповідача, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не можуть прийняті до уваги. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для невиплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в передбаченому Законом розмірі.
Згідно ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особі встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У запереченнях проти позову відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду.
В позовній заяві позивач просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів. Причиною пропуску строку позивач зазначив той факт, що він неодноразово в усній формі звертався до відповідача з проханням нарахувати надбавку, але йому роз’яснювалося, що надбавка сплачується в розмірі 10%. Таким чином, позивачу достовірно було відомо про сплату надбавки в меншому розмірі. Відповідно, наведені обставини не можуть вважатися поважними причинами і строк відновленню не підлягає.
Приймаючи до уваги, що позивач звернувся з позовом до суду в вересні 2010 року, суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з вимогами за 2009 рік та за січень - березень 2010 року. Частиною 1 статті 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Оскільки поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав стосовно позовних вимог про нарахування щомісячної державної допомоги за 2009 рік та січень-березень 2010 року позивач не надав, суд вважає, що підстави для відновлення зазначеного строку відсутні.
Враховуючи, що вимоги позивача є обґрунтованими, але позивачем без поважних причин пропущений встановлений статтею 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, в свою чергу, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску строків, встановлених частиною 1 статті 100 КАС України, суд вважає, що позов в частині позовних вимог за 2009 рік та січень-березень 2010 року не підлягає задоволенню з мотивів пропуску строку для звернення з позовом до суду.
Згідно довідки УПФУ в Ленінському районі позивачу сплачувалась надбавка в розмірі 10% прожиткового мінімуму. Таким чином, відповідачем недоплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за період з 01 квітня 2010 по 30 вересня 2010 року згідно наступного розрахунку:
Місяць Прожитковий мінімум Надбавка
30% Сплачено Підлягає сплаті
Квітень 2010 706 211,80 49,8 162
Травень 2010 706 211,80 49,8 162
Червень 2010 706 211,80 49,8 162
Липень 2010 709 212,70 49,8 162,90
Серпень 2010 709 212,70 49,8 162,90
Вересень 2010 709 212,70 49,8 162,90
всього 974,70
Позивачка у позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача тільки нарахувати їй недонараховану та недоплачену соціальну допомогу як дитині війни, але не вимагає зобов'язати виплатити цю допомогу. В даному випадку можливо вийти за межі позовних вимог і зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 квітня 2010 по 30 вересня 2010 року, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки.
В користь позивача також підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним вимогам. Згідно п. 34 ч. 1 т. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» Пенсійний фонд, його підприємства, установи і організації звільняються від сплати державного мита. Відповідно, судовий збір не може бути стягнений з відповідача, а підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 56,64 Конституції України, ст. 6 ч. 2, ст. 33 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 8-15,14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167, 185 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року в розмірі 974 (дев’ятсот сімдесят чотири) грн. 70 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 (одну) грн. 31 коп. судового збору. В задоволенні решти позову відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Ленінський районний суд АРК апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання постанови. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст. 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Українець Л.І.