Справа 22-17722 Головуючий у 1 інстанції Філь О.Є.
Категорія 29 Доповідач Могутова Н.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Могутової Н.Г.,
суддів Бабенко П.М.,
Олєйникової Л.С.,
при секретарі Перепечаєнко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську на рішення Красноармійського міськрайонного суду від 31 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську про визнання протиправними дій та стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,-
В С Т А Н О В И В :
Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську (далі – УПФУ в м. Красноармійську) звернулося до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Красноармійського міськрайонного суду від 31 травня 2010 року, яким позов задоволено частково: суд визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_2 як дитині війни за період з 1 січня 2010 року по 1 травня 2010 року виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком , встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року та стягнув з відповідача на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 1 січня 2010 року по 1 травня 2010 року у розмірі 638 грн. 10 коп.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування скарги відповідач зазначив, що суд не врахував, що на даний час відсутні нормативні документи, що регулюють питання відносно органів, які повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів та джерел; відсутній порядок обчислення вказаного розміру. На їх думку, відсутні підстави вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. Положення статті 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовуються лише для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач віднесений до категорії «діти війни», знаходиться на обліку в УПФУ в м. Красноармійську та отримує пенсію за віком. Позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути меншим ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність. Порушене право підлягає поновленню з 01 січня 2010 року по 1 травня 2010 року.
Перевіряючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначив закон, яким регулюються спірні правовідносини.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до соціальної групи ’’діти війни’’.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції на момент звернення позивача передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 01 січня 2010 року до 1 травня 2010 року є обґрунтованими.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Інший розмір мінімальної пенсії за віком законом не визначено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", керуючись таким принципом як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог з урахуванням фактично виплачених сум.
Проведення виплат відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильним.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Заперечення щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.
Відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. 304-1, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді