УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц -3389/10                   Головуючий у суді 1-ї інстанції:   Карповець В.В.

Категорія 37                                           Доповідач: Рафальська І.М.

                                                    Р І Ш Е Н Н Я

                                                              Іменем України

  13 жовтня  2010 року  колегія суддів  судової палати в цивільних справах    апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М..

    суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В.,

    при секретарі  Пюрі Г.В.,

    з участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право на житло та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування затрат на поліпшення майна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Андрушівського райсуду Житомирської області від         2 квітня 2010 року,  

                                                              в   с т а н о в и л а :

      У липні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право на житлове приміщення. Зазначала, що є власником 56/100 частин житлового будинку № АДРЕСА_1 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Андрушівського райсуду 27.01.1995 року. В її частині зареєстрована вона та її син – відповідач по справі. У серпні 2007 року син змінив місце проживання, проте, до цього часу значиться в ньому зареєстрованим. Оскільки добровільно знятися з реєстрації відповідач не бажає, просила визнати його таким,  що втратив право на житло.

    ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом /в подальшому збільшив свої вимоги /а.с.17, 34/,  у якому зазначав, що, проживаючи в частині будинку, яка є власністю його матері, він вкладав кошти на його утримання та поліпшення. Зокрема, провів ремонт будинку та літньої куні, змінив труби опалення та батареї, замінив підлогу, поклав  у кухні плитку, підбив пластиком стелю, оббив деревом стіни, поставив нові двері, зробив  огорожу,  підвів до будинку газ. Тому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 10408 грн.

    Рішенням Андрушівського райсуду Житомирської області від 2 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.

    Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право на проживання в належних ОСОБА_2 56/100 частинах жилого будинку № АДРЕСА_1.

    Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 8,50грн. та 7,50 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Позов ОСОБА_3 задоволено.

    Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3  10408 грн. матеріальних затрат.

    Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 104 грн. судового збору.

    У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення райсуду в частині задоволення позову ОСОБА_3 – стягнення з неї на його користь 10408 грн. матеріальних затрат та 104 грн. судового збору, та ухвалити нове рішення,  яким відмовити у задоволенні   позовних вимог ОСОБА_3; посилається на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права: не застосував строки позовної давності та не взяв до уваги, що син зобов’язаний був проводити поточний ремонт будинку за свій рахунок; щодо інших робіт, то вона на їх проведення йому згоди не давала.

    Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

    Задовольняючи позов ОСОБА_3, райсуд виходив з того, що він поніс матеріальні затрати на утримання та поліпшення будинку, зокрема,  провів ремонт будинку та літньої куні, змінив труби опалення та батареї, замінив підлогу, поклав  у кухні плитку, підбив пластиком стелю, оббив деревом стіни, поставив нові двері, зробив  огорожу,  підвів до будинку газ, а тому його мати ОСОБА_2 повинна йому відшкодувати матеріальні затрати.

    З таким висновком суду не можна погодитись з таких підстав.

    Як видно з матеріалів справи ОСОБА_2 є власником 56/100 частин житлового будинку № АДРЕСА_1 на підставі ухвали  Андрушівського райсуду Житомирської області від 27.01.1995 року про затвердження мирової угоди, зареєстрованої у Бердичівському міжміському бюро технічної інвентаризації 29.05.1995р. в реєстрову книгу № 12. стр.159/а.с.4-7/.

     Мирова угода була укладена по справі про поділ майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі. У позові по цій справі ОСОБА_2 зазначала, що від даного шлюбу народився у 1980р. син ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6, 1986р. народження; шлюб між подружжям розірвано 16.01.1995 році; діти залишені на її вихованні.

     Відповідно до ст.156 Житлового кодексу України, члени сім’ї  власника жилого будинку/квартири/,  які проживають разом з ним у будинку /квартирі/, що йому  належить, користуються  жилим приміщенням нарівні з власником  будинку /квартири/, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім’ї власника будинку зобов’язані дбайливо ставитися до жилого /будинку/квартири/. Повнолітні члени сім’ї власника зобов’язані брати участь у витратах по утриманню   /будинку/квартири  і придомової території та проведенню ремонту.

    З матеріалів справи, яка розглядається, зокрема, пояснень сторін, видно, що  відповідач ОСОБА_3, проживав і був прописаний в будинку № АДРЕСА_1 з дня народження як член сім’ї власника жилого будинку, а тому був зобов’язаний брати участь у витратах по утриманню /будинку/квартири  і придомової території та проведенню ремонту.

    Крім того, надані ОСОБА_3 суду товарні чеки на придбання будівельних матеріалів/а.с.19,20,21,31 на загальну суму 1864грн./  не можуть бути взяті до уваги,  оскільки в цих документах відсутня дата видачі цих чеків.

    Що стосується інших затрат на поліпшення майна, то вони не перевищують витрат на утримання  будинку  і придомової території та проведенню ремонту, враховуючи те, що ОСОБА_3 тривалий час проживав у вищевказаному будинку.

     За таких обставин рішення в частині задоволення позову ОСОБА_3 та стягнення з ОСОБА_2 судового збору 104 грн. не може залишатись в силі і підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення в даній частині про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3  

    В іншій частині рішення райсуду не оскаржується.

    Керуючись ст.ст.156 Житлового кодексу України,  209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України,  колегія суддів

                                                                          2-

                                                              в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити.  

    Рішення Андрушівського райсуду Житомирської області від 2 квітня 2010 року    в частині задоволення позову ОСОБА_3 та стягнення з ОСОБА_2 судового збору 104 грн. скасувати,  ухваливши в цій частині нове рішення.

    У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України  протягом 20 днів.

Головуючий:                                                                          

Судді: