УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-4957/10             Головуюча в суді 1-ї інстанції Седун Ф.В.

Категорія 54                     Доповідач Балашкевич С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем   України

    26 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючого – судді Балашкевича С.В.    

суддів: Зарицької Г.В., Худякова А.М.

з участю представника позивача                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на  рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 червня 2010 року в справі за позовом Автотранспортного митного господарства Державної митної служби України до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

встановила:

    3 серпня 2009 року Автотранспортне митне господарство Державної митної служби України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди. На обгрунтування своїх позовних вимог зазначало, що з 4 лютого 2002 року ОСОБА_2 працював водієм в Автотранспортному митному господарстві Державної митної служби України і за ним був закріплений автомобіль марки «Опель Астра» державний номерний знак НОМЕР_1. Під час передачі цього автомобіля на останньому були виявлені механічне пошкодження, які були зафіксовані в акті від 2 лютого 2009 року. Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку відмовляється відшкодувати завдану шкоду, позивач просив стягнути на його користь 3904,48 грн. на відшкодування матеріальної  шкоди, 450 грн. витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження, а всього 4354,48 грн.

    Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 червня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Автотранспортного митного господарства Державної митної служби України 3904,48 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 731 грн. судових витрат, зокрема: 450 грн. за проведення експертного автотоварознавчого дослідження, 200 грн. витрат, пов’язаних з переїздом експерта, 51 грн. сплаченого судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права й ставить питання про скасування рішення суду й ухвалення нового – про відмову в задоволенні позову.

    Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до частини 2 статті 131 КЗпП працівники зобов’язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

    Частиною 1 статті 132 КЗпП визначено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

    Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 4 лютого 2002 року до 13 липня 2009 року працював у позивача на посаді водія відділу експлуатації автотранспорту і за ним був закріплений автомобіль «Опель Астра» державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 6-8,58-59,73-74).

    Згідно посадової інструкції водія відділу експлуатації автотранспорту водій зобов’язаний дбайливо ставитися до закріпленого автомобіля. При звільненні, відпустці, переході на другий автомобіль, передати останній начальнику відділу експлуатації автотранспорту (а.с.75).

    2 лютого 2009 року на закріпленому за відповідачем автомобілі були виявлені механічні пошкодження (а.с.10).

Згідно висновку автотоварознавця  сума матеріального збитку складає 3904,48 грн. (а.с.12-22).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції на підставі вимог статей 130,132 КЗпП дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі середнього місячного заробітку, проте не з’ясував розмір останнього.

Згідно довідки Автотранспортного митного господарства Державної митної служби України № 28/3-192 від 8 червня 2010 року (а.с. 121-121), наданої на запит суду, середня місячна заробітна плата ОСОБА_2 складає 3213,47 грн.

За таких обставин рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає зміні, а сума стягнення – зменшенню з 3904,48 грн. до 3213,47 грн.

    Пунктом 4 частини 3 статті 79 та частиною 1 статті 86 ЦПК передбачено судові витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту експертів та оплату експертизи.

    Оскільки експертиза в порядку, визначеному статтями 143-144 ЦПК не призначалася і не проводилася, у суду не було підстав для стягнення витрат, пов’язаних з отриманням висновку автотоварознавця та переїзду останнього до місця розгляду справи.

    За таких обставин рішення суду в частині стягнення 450 грн. судових витрат за проведення  експертного автотоварознавчого дослідження та 200 грн. витрат, пов’язаних з переїздом експерта, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у стягненні цих витрат.

Керуючись ст.ст. 209,303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

    Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 червня 2010 року в частині стягнення 450 грн. судових витрат за проведення  експертного автотоварознавчого дослідження та 200 грн. витрат, пов’язаних з переїздом експерта, скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у стягненні цих витрат.

    Рішення цього ж суду від 16 червня 2010 року в частині стягнення матеріальної шкоди змінити, зменшивши суму стягнення з 3904,48 грн. до 3213,47 грн.

    У решті рішення залишити без змін.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

    Головуючий                     Судді