С права № 22- 12961/2010р. Головуючий в 1 інстанції Казначеєв Е.Г.
Категорія 37 Доповідач Хейло Я.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Стратіло В.І.
суддів Хейло Я.В., Лісового О.О.
при секретарі Муравченко В.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 21 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько – ОСОБА_4 Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді частки квартири АДРЕСА_1. Спадщину фактично прийняла їх мати - ОСОБА_5 , яка була співвласником цієї квартири та проживала в ній. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати – ОСОБА_5 померла. Позивач вважає, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті батьків, оскільки зареєстрована у квартирі та в неї знаходяться правовстановлюючі документи на квартиру. Просила суд визнати частки батьків у спадковій квартирі рівними, встановити факт прийняття її матір’ю спадщини після смерті чоловіка, визнати за нею право власності на грошові внески №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у філії Петровського відділення №5405\111 ВАТ «Державний ощадний банк України» та вказану квартиру.
ОСОБА_3- брат ОСОБА_1 також звернувся до суду з позовом до неї про визнання права власності на спадкове майно. У зв’язку з його смертю в процесі судового розгляду до участі у справі було залучено його сина ОСОБА_2. ОСОБА_2 повністю підтримав позовні вимоги батька та зазначав, що після смерті його баби та діда спадщину фактично прийняв його батько, який проживав весь час у спірній квартирі. ОСОБА_1 спадщину не прийняла, оскільки до нотаріальної контори не зверталася та у квартирі не мешкала. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько – ОСОБА_3, не залишив заповіту. Оскільки він є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька, своєчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, просив визнати за ним право власності на спірну квартиру та грошові внески в відділенні банку на рахунках, відкритих на ім’я ОСОБА_5
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 21 червня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та грошові внески на ім’я ОСОБА_5 у філії Петровського відділення № 5405/111 ВАТ «Державний ощадний банк України » на рахунках №№ 07944,0574591,17294, НОМЕР_1, НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину – відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення і ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення заявлених нею вимог, оскільки вважає,що воно не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Апелянт зазначає, що після смерті батька фактично спадщину прийняла тільки мати. Ні вона, ні брат у квартирі на той час не мешкали та спадщину не прийняли. З 2003 року, вона за проханням матері перейшла проживати до неї, продала власний будинок та перевезла всі речі та проживає в ній по теперішній час. Брат – ОСОБА_3 також проживав у квартирі разом з нею та матір’ю,але мати не хотіла реєструвати його у квартирі, оскільки він зловживав спиртними напоями та постійно влаштовував сварки. Саме через сварки вона була вимушена не приходити до дому по декілька днів та залишалися у будинку чоловіка, де працює. Саме через це, коли померла мати, її не було вдома та вона дізналася про її смерть лише після похорон. На теперішній час вона продовжує мешкати у квартирі, іншого житла не має та вважає, що вона підтвердила в суді належними доказами факт прийняття нею спадщини після смерті матері. Суд безпідставно не прийняв до уваги свідчення свідків, які підтвердили факт її постійного проживання у спірній квартирі та навпаки прийняв до уваги покази свідків, які мають з нею несприятливі стосунки та заперечують факт її проживання у квартирі. Також, суд неправомірно визнав за ОСОБА_2 право власності на вклад, відносно якого є розпорядження матері про його заповіт на її ім’я. Просила суд скасувати рішення суду та визнати на нею та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом по 1\2 частки квартири та по 1\2 частки на вклади, на рахунках відкритих на ім’я ОСОБА_5.
ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні, доводи, викладені в апеляційній скарзі повністю підтримала та просили її задовольнити.
ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без зміни.
Апеляційний суд, заслухав доповідача, сторони, вивчив матеріали справи, доводи апеляційної скарги,вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі ” № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обгрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд виходив з того, що після смерті ОСОБА_4, 05.11.2000 року спадщину фактично прийняла його дружина ОСОБА_5 Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 спадщину прийняв лише її син – ОСОБА_3, оскільки хоча він з заявою до нотаріальної контори не звертався, але на момент смерті спадкодавця постійно проживав разом з ним у спадковій квартирі і не подав заяви про відмову від спадщини. Донька спадкодавця – ОСОБА_1, не зважаючи на те, що була зареєстрована у квартирі, постійно разом зі спадкодавцем в неї на час смерті не проживала, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до державної нотаріальної контори не подала заяву про прийняття спадщини, а тому суд прийшов до висновку , що вона не прийняла спадщину та визнав право власності на все спадкове майно за ОСОБА_2
Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
При розгляді справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді 1\2 частки квартири за адресою АДРЕСА_1.Фактично спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_5, яка є співвласником цієї квартири та мешкала з спадкодавцем на час його смерті. Діти спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спадщину після смерті батька не прийняли так як не вчинили жодних дій, що відповідно до вимог законодавства, що діяло на той час, свідчать про її прийняття.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 Після її смерті залишилося спадкове майно у вигляді квартири за адресою АДРЕСА_1 та грошових внесків на рахунках відкритих у філії Петровського району м. Донецька ВАТ «Ощадбанк України».
Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину , якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Стаття 1296 ЦК України, встановлює, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до роз’яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного суду № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв’язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судом встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_1 була зареєстрована у спадковій квартирі з 2003 року. ОСОБА_3 у спадковій квартирі зареєстрований не був, проте згідно акту від 15.04.2008 року проживав в ній фактично. Жодна зі сторін до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право власності на спадкове майно не зверталася.
За таких обставин, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про визнання права власності на все майно в порядку спадкування за ОСОБА_2.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадщину, також є передчасними, оскільки з врахуванням наведених вище обставин, вона не позбавлена права отримати у нотаріуса свідоцтво про право власності на спадкове майно, а у разі відмови нотаріуса звернутися до суду за захистом свого права.
Відповідно до ст.309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції у разі невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенням або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307,309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 21 червня 2010 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: