Справа № 2 – 1581/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Дурасової Ю.В.,

при секретарі – Крутій Ю.В.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 про розірвання договору позики, повернення боргу та стягнення моральної шкоди, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3   про розірвання договору позики, стягнення боргу та моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 12.12.2006 року віна надав відповідачу в гроші в розмірі 17000 грн., в підтвердження даної суми боржником була складена розписка, в якій відповідач зобов’язався повернути борг частинами по 300 грн. на місяць, починаючи з березня 2007 року до березня 2012 року. Укладаючи договір він сподівався на порядність відповідача. Однак борг не повернуто. В 2008 році ухвалено рішення суду про стягнення за даною розпискою заборгованості в сумі 3600 грн., яка існувала на той період. На даний час заборгованість складає 13400 грн. з урахуванням рішення суду про стягнення боргу в розмірі 3600 грн. Просить розірвати договір позики, укладений 12.12.2006 року та стягнути з відповідача заборгованості в сумі 3600 грн., нараховані відсотки в сумі 1575,36 грн., моральну шкоду в сумі 1700 грн., 1000 грн. витрати на правову допомогу, судові витрати: судовий      збір 149,76 грн., 17 грн., та ІТЗ 120 грн.

У судовому засіданні представник позивача  – ОСОБА_1, позов підтримав, не заперечує проти ухвалення рішення в заочному порядку. Суду пояснив, що відповідач надав розписку, згідно якої взяв в борг 17000 грн., зобов’язався повернути частинами по 300 грн. щомісячно, однак на даний час жодної гривні не повернуто, сума боргу 13400 грн. нарахована з урахуванням рішення суду про відшкодування 3600 грн. Боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, тому просить також стягнути з відповідача 1576,36 грн., що відповідає 3% річних від простроченої суми. Позивач розраховував на повернення коштів, тому йому спричинена моральна шкода неповерненням коштів. До цього часу свій обов’язок відповідач не виконав. Просить позов задовольнити, також стягнути з відповідача витрати у справі та витрати на правову допомогу.

Відповідач – ОСОБА_3   у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки. Позивач не заперечував проти ухвалення рішення в заочному порядку, тому суд, на підставі ст. 224 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України,  суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

У судовому засіданні встановлені наступні факти, обставини та відповідні правовідносини, які регулюються ЦК України.

У судовому засіданні встановлено, що  12.12.2006 року позивач надав відповідачу в борг 17000грн., в підтвердження даної суми боржником була складена розписка, в якій він зобов’язався повернути борг частинами по 300 грн. на місяць, починаючи з березня 2007 року до березня 2012 року. Однак борг не повернуто. В 29.07.2008 року ухвалено рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу про стягнення за даною розпискою заборгованості в сумі 3600 грн. На даний час заборгованість складає 13400 грн. з урахуванням рішення суду про стягнення боргу в розмірі 3600 грн., рішенням.  

Вказані обставини підтверджуються розпискою.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі того, що Судом встановлено, що діями відповідача були порушені права позивача, суд дійшов висновку, що порушене право позивача, підлягає захисту шляхом повернення грошових коштів  в розмірі 13400грн. та 3% річних від простроченої суми, що становить 1576 грн. 36 коп.

У відповідності до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

У відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 1 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до п. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з у рахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший процент договором або законом не встановлений.

Таким чином суд дійшов висновку задовольнити вимогу позивача про стягнення суми боргу з урахуванням 3% річних.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача витрат, пов’язаних з правовою допомогою в розмірі 1000 грн., суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню на таких підставах.

Частина 2 ст. 59 Конституції України визначає, що для надання правової допомоги при вирішенні справ в судах та інших державних органах діє адвокатура. Однак правову допомогу учасникам  судового процесу можуть надавати також інші спеціалісти в галузі права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 79 ЦПК України, видами судових витрат є судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи. В силу ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат пов’язаних з розглядом справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду; витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи. Відповідно до ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем та особою, що складала позовну заяву не укладено договір про надання правової допомоги. Також позивач заяву про залучення у справу особу, що надає правову допомогу не надавав.

Відповідно до затверджених Постановою КМУ від 27.04.2006 року № 590 «Граничних розмірів компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», витрати на оплату правової допомоги компенсуються з урахуванням часу роботи особи, яка надає правову допомогу. При цьому суд враховує, що процесуальний статус особи яка надає правову допомогу, передбачений ст. 56 ЦПК України, та не збігається з правовим статусом представника сторони, а також особи, що складала позовну заяву, тому складання позовної заяви за своєю суттю не є наданням правової допомоги, що відбувається в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Тому суд не вбачає можливості задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн.  

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Однак суд не знайшов підстав для задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів спричинення моральної шкоди.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, щодо повернення боргу, таким чином, суд, вважає що позов підлягає частковому задоволенню в межах вимог стягнення боргу та 3% річних.

Також, з відповідача, на підставі ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 149грн.76коп., а на підставі ст. 81 ЦПК України, витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 610-612, 623, 625, 1046, 1047-1050 ЦК України, ст. 8, 10, 11, 81, 88, 208, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 про розірвання договору позики, повернення боргу та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Розірвати договір позики, укладений 12.12.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, грошові кошти у розмірі 13400грн. 00 коп. як частину основного боргу згідно розписки від 12.12.2006 року та 3% річних від простроченої суми , що становить 1576 грн. 36 коп.; а також  витрати по сплаті судового збору у розмірі 149грн.76коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120грн.

В інших вимогах відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до набрання  законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Апеляційне оскарження здійснюється шляхом подачі через суд першої інстанції, який постановив рішення апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, в порядку ст. 294, 295 ЦПК України. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                         Ю.В. Дурасова