Справа № 2а-313/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року смт. Леніне
Суддя Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим Українець Л.І. розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим про визнання дій відповідача незаконними, зобов’язання провести перерахунок та призначити державну пенсію як інваліду другої групи у зв,язку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров,ю,-
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до Ленінського районного суду АР Крим з позовом до відповідача про визнання дій відповідача незаконними, зобов’язання провести перерахунок та призначити державну пенсію як інваліду другої групи у зв,язку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров,ю, починаючи з 30 березня 2010 року, мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи та особою, на яку поширюється дія Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 54 якого, передбачає основну державну пенсію для інвалідів по II групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а ст. 50 цього ж Закону, передбачає додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Проте він отримує основну та додаткову пенсію не в повному обсязі, а відповідач відмовляє йому в її перерахунку, що на його думку є протиправним.
Ухвалою судді Ленінського районного суду АР Крим від 15.10.2010 року відкрито скорочене провадження у справі.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим надав письмові заперечення, в яких просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові заперечення на позов та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню за період з 12 квітня по 31 жовтня 2010 року.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, є інвалідом ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Ленінському районі АРК та отримує основну державну та додаткову пенсію.
Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір основної державної пенсій для інвалідів по II групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, інвалідів ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Зміни, внесені підпунктами 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, якими ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладені в новій редакції, що передбачає інші розміри основної та додаткової пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, у зв’язку з чим ст.50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.05.2008 року діють у редакції, якою передбачено основну державну пенсію для інвалідів по II групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, встановленому для інвалідів ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вимоги позивача щодо зобов’язання до нарахування та виплати основної та додаткової пенсії у передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі підлягають задоволенню за період з 12 квітня по 31 жовтня 2010 року, тобто за період коли права та законі інтереси позивача вже порушені і строк звернення до суду не пропущений.
Дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії слід визнати протиправними, оскільки вони суперечать ст.50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які дотепер діють в редакції, яка передбачає основну державну пенсію для інвалідів по II групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, встановленому для інвалідів ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Твердження відповідача про те, що за основу розрахунку пенсії позивачу не може бути прийнятий розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки цей розмір застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду не є підставою для відмові позивачу у позові, оскільки, згідно ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, і суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Крім того, чинним законодавством України не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру мінімальної пенсії за віком. Відсутність бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не може бути прийнята до уваги, оскільки з огляду на правову позицію Європейського Суду з прав людини реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачені певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати, не є підставою для невиплати пенсії в передбаченому Законом розмірі.
Згідно ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особі встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В позовній заяві позивач не просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів. Приймаючи до уваги, що позивач звернувся з позовом до суду в жовтні 2010 року, суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з вимогами за 30 березня 2010 року по 11 жовтня 2010 року. Частиною 1 статті 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала. Оскільки поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав позивач не надав, суд вважає, що підстави для відновлення зазначеного строку відсутні.
Враховуючи, що вимоги позивача є обґрунтованими, але позивачем без поважних причин пропущений встановлений статтею 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, суд вважає, що позов в частині позовних вимог за 30 березня 2010 року по 11 жовтня 2010 року не підлягає задоволенню з мотивів пропуску строку для звернення з позовом до суду.
Судові витрати у справі слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 6, 8, 17, 18, 23, 86, 94, 104, 183-2 КАС України,-
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, недораховану та недоплачену основну державну пенсію для інвалідів по II групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не нижче 8 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, встановленому для інвалідів ІІ групи - 75 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, за період з 12 квітня по 31 жовтня 2010 року.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання постанови. Постанова, прийнята в скороченому провадженні, крім випадків ії оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя: Українець Л.І.