Справа № 2-3460/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2010 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді        - Калініченко О.Б.

при секретарі                                - Кучерявець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Солом'янської районної в м. Києві ради про визнання права власності на будинок, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вищевказаний будинок належав батьку позивачки - ОСОБА_2, який було прийнято в експлуатацію 10.01.1986 року, про що свідчить акт державного прийому в експлуатацію індивідуального домоволодіння, який був затверджений рішення виконавчого комітету Жулянської сільської ради народних депутатів від 28.02.1986 року.  

Однак ОСОБА_2 через хворобу та смерть, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не встиг оформити у власність  даний будинок, а тому позивачка, яка є донькою померлого та єдиною спадкоємицею, в порядку правонаступництва просить визнати за нею право власності на будинок.

Оскільки відсутність правовстановлюючого  документу  створює перешкоди у користуванні та розпорядженні даним житловим будинком та, виходячи з того, що земельна ділянка знаходиться в її користуванні та може бути у встановленому порядку пердана у приватну власність особі під уже збудоване нерухоме майно, якщо суд визнає право власності на самочинно зведену будівлю на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а іншим шляхом захистити свої права позивачка не має можливості, то для вирішення цього питання вона вимушена звернутись до суду з даним позовом, який просила задовольнити.

В судове засідання позивачка надала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності.          

Представник відповідача просив розглянути справу без участі представника, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за  умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Судом встановлено, що в 1986 році ОСОБА_2 був зведений будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1, але без належного дозволу та належно затвердженого проекту.  

Завершеність будівництва підтверджується актом державного прийому в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 10.01.1986 року, який був затверджений рішення виконавчого комітету Жулянської сільської ради народних депутатів від 28.02.1986 року.

Згідно технічного паспорту на індивідуальний жилий будинок, виготовленого КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна» на будинок АДРЕСА_1 станом на 02.07.2010 року дане будівництво не порушує права інших осіб, при будівництві не було допущено порушень будівельних норм і правил.

Згідно архівної довідки № 488 від 03.09.2009 року архівного відділу Києво-Святошинського райдержадміністрації Київської області у погосподарських книгах за 1986-1989 роки за ОСОБА_2 відповідним чином зареєстрований особовий рахунок № 1462 на будинок АДРЕСА_1 за яким було закріплено у користування земельну ділянку розміром 0,15 га.  

ІНФОРМАЦІЯ_1 року батько позивачки - ОСОБА_2 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивачки – ОСОБА_3 На час їх смерті разом з ними проживала та була зареєстрована лише їх донька – позивачка по справі.  

Відповідно до ст.ст. 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України діти спадкодавця належать до першої черги спадкоємців,  для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з дня відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори   заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається із спадкових справ, заведених 9-ою Київською державною нотаріальною конторою відповідно 27.08.2009 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 та 08.12.2005 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3, їх єдиною  спадкоємицею, яка звернулась із заявою про прийняття спадщини, є їх донька – позивачка по справі.

  Проте після їх смерті 9-а Київська державна нотаріальна контора  свідоцтво про право на спадщину не видавала, т. я. після віднесення в 1989 році с. Жуляни до м. Києва домоволодіння  не було належним чином зареєстроване в БТІ м. Києва і тому належні правовстановлюючі документи на будинок були відсутні.  

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Виходячи з цього, правонаступником усіх прав та обов’язків ОСОБА_1 є його донька - позивачка, яка прийняла спадщину та має право на звернення щодо визнання права власності на самовільно збудований житловий будинок.

За загальним правилом у особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не виникає право власності на збудоване нерухоме майно. Однак з норми, визначеної ст. 376 ЦК України, на виняток з загального правила випливає, що законом передбачається можливість виникнення права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду на вимогу користувача  земельної ділянки, якщо це не порушує права інших осіб, або особи, яка здійснила будівництво, за умови можливості надання земельної ділянки цій особі у встановленому порядку  під уже збудоване нерухоме майно та якщо це будівництво відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та приведено у відповідність із встановленими вимогами і придатне для використання за призначенням.

 Таким чином, виходячи зі змісту позову та за матеріалами справи, судом встановлено, що до позивачки в порядку спадкування перейшло право вимоги щодо визнання права власності на самочинне будівництво – житловий будинок, земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку знаходиться у правомірному користуванні позивачки, житловий будинок використовується за призначенням, здійснене будівництво не порушує права інших осіб.  

Виходячи із зазначених обставин, суд приходить до висновку про можливість визнати право власності на побудований жилий будинок.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 376, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269, 1270   ЦК України, ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 169,  209, 212-215, 218 ЦПК  України, суд, -

В И Р І Ш И В:   

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок  загальною площею 85,4 кв. м, житловою площею 41,0 кв. м  по АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів  з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: