У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Білоусової В.В.
Суддів Дралла І.Г.,
Пономаренко А.В.
При секретарі Комаренко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради , ОСОБА_9, треті особи – Комунальне підприємство «Мирний – наш дім», Комунальне підприємство «Бюро «Приватизація», про визнання недійсними розпорядження Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради , свідоцтва про право власності на житло , договору дарування, визнання права на вселення, надання квартири в користування з правом приватизації,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ОСОБА_10 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2009 року представник позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ОСОБА_10 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати недійсними розпорядження Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 9\157-РП від 30 вересня 1997 року, виданого на підставі цього розпорядження свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 м.Євпаторії АР Крим , договору дарування зазначеної квартири від 30 березня 2001 року , посвідченого державним нотаріусом Першої Євпаторійської державної нотаріальної контори ОСОБА_11, а також визнати право позивачів на вселення до вищевказаної квартири, яку надати позивачам ОСОБА_5 і членам його родини - ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у користування з правом приватизації.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна квартира була надана ОСОБА_12 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та його родині на склад сім’ї з чотирьох осіб на підставі ордеру № 388 від 27 вересня 1993 року.
17 березня 1995 року у вказану квартиру була прописана матір дружини ОСОБА_5 – ОСОБА_13, яка у 1997 році за час відсутності позивачів та без їх відома незаконно приватизувала квартиру , отримавши на підставі розпорядження Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 9\157-РП від 30 вересня 1997 року свідоцтво про право власності на житло та 30 березня 2001 року подарувала її своєму онуку - ОСОБА_9
Оскільки вищевказана квартира відповідно до статті 73 Житлового кодексу України була забронювала на час перебування позивачів з 1995 року на півострові Камчатка , де ОСОБА_5 проходив військову службу за зберіганням спірного жилого приміщення, позивачі вважають, що приватизація та дарування спірної квартири грубо порушили їхні права на користування та приватизацію цього житла .
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 19 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_10 просить вказане рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд не дослідив належним чином обставини справи , а також не дав правової оцінки доказам, наданим на підтвердження позовних вимог , унаслідок чого дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_14 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався безпідставністю позовних вимог за відсутністю порушення прав позивачів при проведенні приватизації та дарування спірної квартири.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, який відповідає обставинам справи , вимогам закону та зроблений на підставі доказів, котрим дана належна правова оцінка.
За змістом статті 3 ЦПК України право на звернення до суду закон пов’язує із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами частини 3 статті 10 та статті 60 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Всупереч вимогам наведеної норми закону позивачі не навели безперечних доказів набуття ними у встановленому законом порядку права користування квартирою АДРЕСА_1 і порушення цього права на час приватизації та наступного дарування даної квартири іншою особою-ОСОБА_15.
Судом першої інстанції встановлено , що двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 ,була надана за ордером № 388 від 27 вересня 1993 року , виданим Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради позивачу ОСОБА_5 та членам його родини у складі трьох чоловік.
17 березня 1995 року у спірній квартирі була зареєстрована мати дружини позивача - ОСОБА_15
03 червня 1995 року позивач ОСОБА_5 звернувся до комунального органу управління будинком із заявою про переоформлення особового рахунку по спірній квартирі на його дружину ОСОБА_6, яка 09 листопада 1995 року подала таку ж заяву відносно ОСОБА_15
21 квітня 1995 року ОСОБА_5, а 10 листопада 1995 року його дружина ОСОБА_6 були зняти з реєстрації у зв’язку з їхнім вибуттям разом із дітьми зі спірної квартири до м.Петропавлівськ – Камчатський-за місцем проходження служби ОСОБА_5, де йому з родиною було надано інше службове жиле приміщення.
Згідно розпорядження органу приватизації-Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 9\157 – РП від 30 вересня 1997 року ОСОБА_15 приватизувала зазначену квартиру, отримавши свідоцтво про право власності на житло від 30 вересня 1997 року, а 30 березня 2001 року – подарувала спірну квартиру ОСОБА_9 за нотаріально посвідченим договором дарування .
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 24 липня 2009 року , яке набрало чинності, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Мирновської селищної ради про скасування розпорядження щодо приватизації спірного житла , при цьому судом встановлено відсутність порушення прав позивача унаслідок приватизації спірної квартири.
Правильність викладених обставин підтверджена матеріалами справи ( а.с.14,17-22,34 ,58-59,73-75,77,87-90).
Згідно із частиною 4 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Установивши за даними матеріалів справи , що позивачі на час приватизації у спірній квартирі не проживали і не були зареєстровані за даною адресою , а в цьому жилому приміщенні проживала та була зареєстрована лише ОСОБА_15, суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що ОСОБА_15 набула право власності на спірне жиле приміщення в порядку приватизації з дотриманням вимог наведеного Закону і у наступному розпорядилася своєю власністю шляхом дарування квартири ОСОБА_9
Посилання позивачів на бронювання спірного жилого приміщення на весь час їхнього перебування на півострові Камчатка було предметом дослідження та оцінки судом першої інстанції відповідно до вимог статті 212 ЦПК України і визнане безпідставним .
Виходячи з обставин справи та наданих доказів , суд правильно не узяв до уваги оспорювання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 їх підпису на заявах про переоформлення особового рахунку по спірній квартирі, що не має правового значення для справи, оскільки факт не проживання у спірному жилому приміщенні та реєстрації за даною адресою лише ОСОБА_15 на час приватизації позивачі не оспорювали.
Крім того, при апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачі є громадянами Російської Федерації, де постійно проживають, а ОСОБА_15 померла у 2004 році ( а.с.171 зворот).
З урахуванням викладеного доводи позивачів щодо порушення при проведенні приватизації спірної квартири прав ОСОБА_5 як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії , а також неповнолітніх на той час ОСОБА_8 і ОСОБА_7 не заслуговують на увагу, крім того , законом визначено місце проживання неповнолітньої особи за місцем проживання її батьків.
За таких обставин, на підставі положень статті 3 ЦПК України, судова колегія вважає, що суд при вирішенні справи обґрунтовано керувався відсутністю у позивачів права вимоги судового захисту права користування спірним жилим приміщенням і правових підстав для визнання вищезазначених розпорядження органу приватизації , свідоцтва про право власності на житло і договору дарування недійсними.
З огляду не наведене доводи апеляційної скарги є неспроможними і не спростовують такого висновку суду .
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про ухвалення оскарженого рішення судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що, відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України, є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ОСОБА_10 відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів .
Судді: