Справа № 22ц-18539/2010р. Головуючий в 1 інстанції Чернишов Ю.В.
Категорія 57 Доповідач Соломаха Л.І.
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого – судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Голубинського А.М.
при секретарі Голубцові А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача – Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС , -
В С Т А Н О В И В :
27 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янську Донецької області (далі УПФУ в м. Слов’янську Донецької області) про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС.
Зазначав, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. З 06 січня 1993 року він отримує пенсію за інвалідністю 3 групи відповідно до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно постанови Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2009 року йому з 01 січня 2008 року перераховані державна та додаткова пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Після ухвалення судом зазначеного судового рішення він дізнався, що його право на отримання пенсії відповідно до ст. 50, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порушено з 01 листопада 2006 року, оскільки з 31 жовтня 2006 року набрали законної сили зміни, внесені Законом України від 05.10.2006 р. N 231-V до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких статтю 67 було доповнено частиною 3, згідно якої «у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму».
Крім того, Законом України від 05.10.2006 р. N 231-V Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено ст. 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Відповідач відмовляє йому в перерахунку пенсії з 01 листопада 2006 року.
Просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з 01 листопада 2006 року по 01 січня 2008 року та зобов’язати його здійснити йому перерахунок та виплату державної пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 3 групи, відповідно до ст. 50, частини 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком (а.с. 2-4).
Рішенням Слов’янського міськ районного суду Донецької області від 11 червня 2010 року визнані неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янську Донецької області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 ч. 4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 листопада 2006 року по 01 січня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янську Донецької області зробити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 01 листопада 2006 року по 01 січня 2008 року відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку шести мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням виплачених сум.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що пенсія позивачу в спірний період виплачувалася згідно чинного законодавства. Раніше ОСОБА_1 вже звертався до суду і постановою Слов’янського міськрайонного суду від 19 листопада 2009 року УПФУ в м. Слов’янську зобов’язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2008 року.
За цим перерахунком пенсії ОСОБА_1 звернувся пізніше ніж через три роки, а тому строк позовної давності ним пропущено (а.с. 39).
Сторони у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 3041 ЦПК України р озгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду справ, передбачених пунктом 2 частини першої статті 15 цього Кодексу, здійснюється апеляційним судом за наявними у справі матеріалами та без виклику осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05 травня 1990 року (а.с. 7).
З 06 січня 1993 року він отримує пенсію по інвалідності 3 групи в зв’язку з захворюванням, яке пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 9).
Постановою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2009 року відповідача було зобов’язано перерахувати позивачу пенсію по інвалідності (основну та додаткову) відповідно до ст. 50, ст. 54 ч. 4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2008 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 11-12).
23 квітня 2010 року позивач звернувся до відповідача з завою щодо перерахунку йому основної та додаткової пенсії відповідно до ст. 50, ст. 54 ч. 4, ст. 67 ч. 3 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду 3 групи, з 01 листопада 2006 року по 01 січня 2008 року з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 8).
Відповідач в такому перерахунку йому відмовив (а.с. 9-10).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання пенсії по інвалідності та додаткової пенсії у розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, як інвалід 3 групи в період з 01 листопада 2006 року по 01 січня 2008 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та у розмірі 50 % від розміру мінімальної пенсії за віком (а.с. 33-35).
Зазначені висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII в редакції Закону України від 19 грудня 1991 року N 2001-XII.
Як видно з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому 06 січня 1993 року встановлено 3 групу інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
З 06 січня 1993 року позивачу призначена пенсія по 3 групі інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Частиною четвертою ст. 54 вищезгаданого Закону у редакції від 17.06.93 року N 3285-XII, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (з 01 листопада 2006 року по 01 січня 2008 року), встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи позивачу в здійсненні перерахунку пенсії з 01 листопада 2006 року по 01 січня 2008 року, як інваліду 3 групи, відповідач посилається на те, що пенсія позивачу виплачувалася в цей період згідно діючого законодавства.
Проте з листа відповідача від 27 квітня 2010 року Ґ№ 7418/32 вбачається, що в спірний період пенсія позивачу сплачувалася згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293, тобто в розмірі менш, ніж встановлено ст. 50, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо визнання незаконними дій УПФУ в м. Слов’янську Донецької області щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2006 року по 01 січня 2008 року та зобов’язання відповідача зробити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності, як інваліду 3 групи, за цей період у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % від розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50, частини 4 ст. 54, частини 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Посилання відповідача на порушення позивачем строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п. 3 частини 1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, про що йдеться по цій справі, позовна давність не поширюється.
Відповідно до частини 2 ст. 46 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
В даному випадку мова йдеться не про перерахунок пенсії як такий, а фактично йдеться про неправильне визначення розміру пенсій позивачу з 01 листопада 2006 року.
Цей період з 01 листопада 2006 року по 01 січня 2008 року не був предметом розгляду Слов’янського міськрайонного суду Донецької області, яким ухвалено рішення від 19 листопада 2009 року.
Доводи відповідача про те, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до частини 3 ст. 28 зазначеного закону не застосовується для визначення розмірів пенсій згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не заслуговують на увагу.
Дійсно ухвалою Конституційного суду України від 19 травня 2009 року № 27-у/2009 встановлено, що у частині третій статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем.
Проте відповідно до частини 9 ст. 9 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечності законодавства, що регулює спірні відносини.
Відповідно до частини 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що і відображено у принципі верховенства права.
Згідно ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року N 2017-III мінімальний розмір пенсії є однією з основних державних соціальних гарантій, які не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до вимог абзацу 3 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року N 966-XIV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Відповідно до абзацу 8 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Згідно частини 1 ст. 28 зазначеного Закону (у редакції
Закону України від 23.12.2004 року N 2291-IV) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Вимоги частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 25.03.2005 року N 2505-IV) про встановлення мінімального розміру пенсії за віком абзацом 1 частини 1 цієї статті виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не можуть бути легітимною підставою для застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі, меншому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, оскільки це суперечить вимогам ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум».
Відповідно до частини 8 ст. 9 ЦПК України якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
На підставі наведеного суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір мінімальної пенсії за віком, який визначається розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, для виплати пенсій згідно ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначений частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону від 23.12.2004 року N 2291-IV, оскільки інший законодавством не визначений.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст. 65 Закону України від 20.12.2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність з 1 жовтня встановлений - 366 гривень.
Відповідно до вимог ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V (у редакції Закону України від 15.03.2007 року N 749-V) прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в 2007 році був встановлений в таких розмірах: з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток, тобто з 1 квітня – 410 грн. 06 коп., з 1жовтня – 415 грн. 11 коп.
Відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VI, який застосовується з 01 січня 2010 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в 2010 році встановлений в таких розмірах: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Д оводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При зверненні до суду відповідачем з апеляційної скарги не були сплачені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України Пенсійний Фонд України від сплати судового збору звільнений.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги відповідача, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з УПФУ в м. Слов’янську Донецької області в розмірі 37 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. № 825, як із справи позовного провадження з розгляду спору немайнового характеру.
Керуючись ст. 3041, ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янську Донецької області відхилити.
Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янську Донецької області на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 (тридцять сім) гривень (на розрахунковий рахунок 31213263700004, одержувач – державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537, банк – ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації – 22050002).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
А.М. Голубинський