АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2010 року м. Сімферополь
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді: Пономаренко А.В,
суддів: Дралла І.Г, Білоусової В.В,
при секретарі: Комаренко М.А,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Санаторій «Форос», треті особи Державне управління справами, служба у справах дітей Ялтинської міської ради про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Державного управління справами на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 9 жовтня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Санаторій «Форос», треті особи Державне управління справами, служба у справах дітей Ялтинської міської ради про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії.
Вимоги мотивовані тим, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1. Даний будинок відноситься до відомчого житлового фонду Державного підприємства «Санаторій «Форос». ОСОБА_2 5 травня 2009 року звернулася до відповідача із заявою про передачу квартири у приватну власність на підставі приватизації, але їй в цьому було відмовлено з тих підстав, що відсутня згодна власника будинку. Вважає, що відмова суперечить чинному законодавству і порушує її житлові права.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 9 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.
Визнано відмову Державного підприємства «Санаторій «Форос» у дачі згоди ОСОБА_2 на приватизацію квартири АДРЕСА_1 міста Ялти неправомірною.
Зобов’язано Державне підприємство «Санаторій «Форос» посвідчити ОСОБА_2 підписом заяву на приватизацію квартири АДРЕСА_1 м. Ялти.
Не погодившись з вказаним рішенням суду Державне управління справами подало апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушення норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам, по неповно з’ясованим обставинам у справі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що будинок в якому знаходиться квартира позивачки є жилим, а не гуртожитком, розташований за межами земельної ділянки, що знаходиться в користуванні санаторію. Таким чином відповідач необґрунтовано відмовив ОСОБА_2 в її заяві про приватизацію квартири, та він не має права перешкоджати їй в вирішенні цього питання.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до правил статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалено на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що будинок, в якому перебуває спірна квартира, має статус гуртожитку (а.с.7) і позивачка зареєстрована у гуртожитку. Даних проте, що у встановленому законом порядку змінено статус будинку з гуртожитку на житловий будинок в матеріалах справи немає.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни, які проживають у гуртожитках, що є об’єктами права державної чи комунальної власності, мають право на приватизацію займаного житла у вигляді окремої кімнати (кількох кімнат, жилих блоків, секції). Стаття 3 зазначеного Закону визначає, що дія цього Закону поширюється на гуртожитки, які передані у власність територіальних громад.
Приватизація жилих приміщень у гуртожитках, що є об’єктами права державної чи комунальної власності, здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та прийнятих відповідно до цього закону підзаконних актів, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
У даному випадку позивачем не надано даних проте, що спірний будинок переданий у власність територіальної громади.
Власником спірного будинку є Держава в особі Державного управління справами, а оперативне управління будинком здійснює Державне підприємство «Санаторій «Форос».
Державне управління справами, як власник будинку, не давало згоди на приватизації спірного жилого приміщення, а ДП «Санаторій «Форос» без згоди власника будинку не міг дати згоду на приватизацію спірного жилого приміщення.
Згідно з п.5 ч.1 статті 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади саме місцева рада приймає рішення щодо подальшого використання гуртожитку.
Місцева рада до участі у справі залучена не була і позовні вимоги до неї не заявлялися.
Визнаючи дії відповідача неправомірними та зобов’язуючи ДП «Санаторій «Форос» вчинити певні дії, суд першої інстанції не врахував, що ДП «Санаторій «Форос» не мав права без згоди Державного управління справами розпорядитися державною власністю і дати згоду на приватизацію спірного житла. Відмова Державного управління справами в приватизації спірного житла позивачем не оспорюється і позовних вимог до Державного управління справами не заявлено.
Відповідно до положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
ОСОБА_2 не довела у встановленому процесуальним законом порядку ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.
З врахуванням наведеного колегія суддів апеляційної інстанції приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, що в силу п.п. 2,4 статті 309 ЦПК України є правовою підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з вищевикладених обставин.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів , -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Державного управління справами задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 9 жовтня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державного підприємства «Санаторій «Форос», треті особи Державне управління справами, служба у справах дітей Ялтинської міської ради про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді : Дралло І.Г. Білоусова В.В. Пономаренко А.В.