Справа  № 2-1268/10  

  Р І Ш Е Н Н Я    

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И  

  22 жовтня 2010  року  Солом'янський районний суд м. Києва                      

у складі суду:  головуючого   судді           - Калініченко О.Б.  

при секретарі                               - Кучерявець О.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві  цивільну справу за позовом Приватного підприємства «ФІРМА «ІНТЕРКОМ–М» до ОСОБА_1, Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг,  -  

  В С Т А Н О В И В :    

  Позивач звернувся з вищезазначеною позовною заявою до відповідачів, в якій просить суд визнати недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.02.2008 року, зареєстроване на ім’я ОСОБА_1, та зобов’язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України у встановленому законом порядку внести зміни до Державного реєстру знаків для товарів і послуг стосовно визнання недійсним свідоцтва України НОМЕР_1 та здійснити відповідну публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».  

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що словесне позначення «ІнтеркомМ» за свідоцтвом НОМЕР_1 від 11.02.2008 року, зареєстроване  для товарів 17 класу МКТП, а саме: «пластмасова плівка на сільськогосподарські потреби; пластмасові плівки, крім пакувальних», є схожим настільки, що їх можна сплутати з комерційним (фірмовим) найменування позивача «ІНТЕРКОМ–М» («Фірма «Інтерком-М»).  

Окрім цього, одночасне використання відповідачем ОСОБА_1 названих вище позначень за свідоцтвом НОМЕР_1 від 11.02.2008 року та позивачем свого фірмового найменування може  ввести в оману третіх осіб (споживачів, контрагентів) щодо особи, яка виробляє товар, і може призвести до змішування діяльності суб’єктів господарювання.  

Позивач посилається, що зазначене свідоцтво підлягає визнанню недійсним на підставі пп. а) п.1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», що знак  для товарів і послуг за свідоцтвом  України НОМЕР_1 не відповідає умовам надання правової охорони, встановленим у ст.ст. 5, 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а саме є схожими настільки, що його можна сплутати з фірмовим найменуванням, яке відоме в Україні та право на використання якого для товарів і послуг споріднених з наведеними в свідоцтвах, виникло у позивача до дати подання заявки на оскаржуване свідоцтво.  

Стверджує, що підприємство позивача з повним найменуванням – ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ФІРМА «ІНТЕРКОМ–М» та скороченим – ПП ФІРМА «ІНТЕРКОМ–М» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, серія А00 № 795400, від  11.08.1997 року з подальшою перереєстрацію  юридичної  особи  21.03.2006 року.  

Таким чином, вказує позивач, дане найменування використовується ним в його господарській діяльності в якості комерційного найменування до дати подання відповідачем ОСОБА_1 заявок на знаки для товарів і послуг, що підтверджується наданими документами, зокрема,  господарські договори та доказами щодо їх виконання.  

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що, крім того, що комерційне найменування позивача було відомим в Україні до дати подання заявки на спірне свідоцтво, а відповідач ОСОБА_1 був обізнаний з діяльністю позивача, який виробляє та реалізує поліетиленову плівку для теплиць та парників, оскільки протягом 2003-2009 років був комерційним директором даного підприємства, та посилалися на те, що реєстрація і використання останнім спірного позначення може призвести до змішування учасників господарських відносин щодо товарів, які ними реалізуються, виходячи з того, що відповідач як призваний підприємець використовує належний  йому як фізичній особі оспорюваний знак для товарів і послуг для споріднених товарів.  

Враховуючи вищенаведене, представники позивача просили позов задовольнити в повному обсязі.    

Представник відповідача Державного Департаменту інтелектуальної власності  в судовому засіданні не погодився з твердженнями позивача,  посилаючись на безпідставність заявлених  вимог.  

Посилався на те, що експертиза заявки, за якою було видане свідоцтво України НОМЕР_1 на знаки для товарів і послуг, була проведена відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» і до Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116 (чинною на дату здійснення відповідної реєстрації).  

Зазначив, що на дату проведення експертизи заявки № m200700759 на знаки для товарів і послуг у закладу експертизи не було підстав для відмови в наданні правової охорони заявленому комбінованому позначенню, оскільки була відсутня інформація про використання позивачем та про відомість в Україні фірмового найменування позивача.  

Крім того, зважує на те, що на момент подання заявки і дотепер поняття «відоме фірмове найменування» в чинному законодавстві не розкрито і відповідні цивільні правовідносини не врегульовані, у зв’язку з чим на сьогоднішній день встановлення такого юридичного факту віднесено виключно до компетенції суду.  

Враховуючи вищенаведене, представник відповідача ОСОБА_2 вважає, що  їх дії є такими, що повністю відповідають чинному законодавству, а тому просив про повний, всебічний та об’єктивний розгляд справи.  

Відповідач ОСОБА_1 та його представники  у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що  вважають безпідставним посилання позивача про те, що фірмове найменування позивача є схожим настільки, що його можна сплутати з зареєстрованими позначеннями за свідоцтвом України НОМЕР_1 щодо заявлених товарів. З огляду на викладене,  просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.  

Судом встановлено, що ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ФІРМА «ІНТЕРКОМ–М» зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, серія А00 № 795400, від  11.08.1997 року з подальшою перереєстрацію  юридичної  особи  21.03.2006 року.  

У судовому засіданні встановлено, що скорочене фірмове найменування ПП ФІРМА «ІНТЕРКОМ–М» складається з абревіатури назви організаційно-правової форми «ПП -  приватне підприємство» та додатку слова «ІНТЕРКОМ–М» у комерційному найменуванні юридичної особи.  

Таким чином, у результаті державної реєстрації за позивачем шляхом зазначення в його установчих документах було зафіксоване позначення  «ІНТЕРКОМ–М»,   що є  складовою частиною  комерційного найменування ПП «ІНТЕРКОМ–М», що підтверджується також статутами ПП «ІНТЕРКОМ–М» в редакції 05.08.1997 року з подальшими змінами, внесеними в його редакцію  15.10.2002, 09.09.2009, 23.09.2009, 23.10.2009 року.    

Відповідно до п.10 Положення про фірму, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 22.06.1927 року право на фірму виникає з моменту, коли фактично розпочалось використання фірмою, за умови відповідності її вимогам даної постанови. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 489 ЦК України.  

Згідно зі ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.  

Відповідно до  ст.  159 ГК України суб'єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше. При цьому, правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу.  

Згідно положень ч.1,2 ст. 489 ЦК України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого  використання   цього    найменування   та   охороняється    без обов’язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.  

Відповідно до ч.1 ст. 490  ЦК  України  майновими  правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є: право на використання комерційного найменування; право перешкоджати іншим  особам неправомірно використовувати комерційне найменування,   в   тому   числі   заборонити  таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.  

З вищенаведеного вбачається, що правова охорона надається комерційним найменуванням у силу їхнього  використання, а захист  надається  особі,  яка  першою  почала  фактичне використання найменування у господарському обороті, за виключенням п. 2 ст. 159 ЦК України,   яким   встановлено, що  суб'єкт  господарювання,  комерційне найменування якого було включено до державного реєстру раніше, має пріоритетне право захисту   перед   будь-якими   іншими   суб'єктами,   тотожне   комерційне найменування яких включено до реєстру пізніше.  

Між тим судом встановлено, що 11.02.2008 року на ім’я відповідача ОСОБА_1 за поданою 22.01.2007 року заявкою № m200700759   було видано свідоцтво України НОМЕР_1 на знак для товарів та послуг «ІнтеркомМ»  для товарів 17 класу МКТП, а саме: «пластмасова плівка на сільськогосподарські потреби; пластмасові плівки, крім пакувальних», що підтверджується випискою з Державного реєстру та матеріалами заявки.  

Однак, виходячи зі змісту наданої в судове засіданні господарської документації позивача, позивач почав використовувати своє фірмове найменування задовго до дати подання відповідачем ОСОБА_1  заявки до Установи на реєстрацію спірного позначення.  

Відповідно до п.1 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.  

Відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.  

Позивачем пред’явлений даний позов з тих підстав, що на     знак  для товарі і послуг за спірним свідоцтвом поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, передбачені абз. 4 п. 3 ст. 6 зазначеного закону, тобто, не можуть одержати правову охорону позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.  

Для того, щоб встановити, чи поширюються на знак для товарі і послуг за спірним  свідоцтвом  України наведені правові норми, необхідно з’ясувати, чи є позначення за спірним свідоцтвом тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати з комерційним найменуванням позивача, чи є зазначене комерційне найменування відомим в Україні, чи одержано право на використання комерційного найменування раніше, ніж виникли права на знаки для товарів і послуг, та чи одержано право на використання комерційного найменування для товарів і послуг таких же або споріднених з тими, що наведені в спірних свідоцтвах.  

За викладених вище обставин судом встановлено, що право позивача на використання повного та скороченого комерційного найменування виникло дати подання заявки, за результатами розгляду якої було видано свідоцтво України НОМЕР_1 на знаки для товарів і послуг відповідачу ОСОБА_1, що підтверджується установчими документами позивача, документами фінансової звітності, господарськими договорами та документами, пов’язаними з їх виконанням, за 2002-2006 роки, публікацією в ЗМІ за 2006 рік рекламних оголошень з комерційним найменуванням позивача.  

Щодо відомості фірмового найменування, то для з’ясування наявності або відсутності такої обставини як відомість в Україні комерційного (фірмового) найменування позивача до дати подання заявки на спірне свідоцтво суд виходить з того, що абз. 4 п.3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не передбачає, що з метою його застосування, фірмове найменування повинно мати певний ступінь відомості в Україні, на відміну від статті 25 того ж закону, для застосування якої, має бути встановлена добра відомість знака в Україні.  

За таких умов, суд має враховувати будь-яку інформацію, що вказує на будь-яку відомість ПП «ФІРМА «ІНТЕРКОМ–М» в Україні.  

Як вже було встановлено судом, ПП «ФІРМА «ІНТЕРКОМ–М» зареєстрована у м. Києві в 1997 році і з того ж часу  здійснює свою господарську діяльність.  

Зважаючи на вищезазначене, а також тривалість господарської діяльності ПП «ФІРМА «ІНТЕРКОМ–М», приймаючи до уваги те, що Україна є унітарною державою, а Київська область є адміністративно-територіальною одиницею, яка знаходяться на території України, суд вважає встановленим, що комерційне (фірмове) найменування позивача було відоме до дати подання заявки на знак  для товарів і послуг, за яким видане спірне свідоцтво було відомим в Україні.  

Крім того, як вбачається з наказів № 4-к від 01.04.2003 року та № 16-к від 31.12.2009 року,  відповідач ОСОБА_1 був  прийнятим на посаду комерційного директора Приватного підприємства «ФІРМА «ІНТЕРКОМ–М» та звільнений з посади за власним бажанням.  

Разом з цим відповідач з 28.05.1999 року зареєстрований як фізична особа – підприємець, видами діяльності якої є оптова торгівля непродовольчими товарами споживчого призначення, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами. При цьому між ним як приватним підприємцем та позивачем 15.01.2003 року та 15.01.2005 року укладались договори про давальницьку сировину з актом виконаних робіт, предметом яких є виготовлення та поставка позивачем поліетиленової плівки на користь приватного підприємця ОСОБА_1  

Отже, відповідач ОСОБА_1 був безпосередньо знайомий з комерційним (фірмовим) найменуванням та сферою діяльності позивача, а тому подання заявки на реєстрацію спірного позначення вчинені відповідачем свідомо.    

Тому при визначені  відомості фірмового найменування ПП «ФІРМА «ІНТЕРКОМ–М» судом взято до уваги також і те, що фірмове найменування позивача ПП «ФІРМА «ІНТЕРКОМ–М» та найменування знака для товарів та послуг, власником якого є відповідач   ОСОБА_1, щодо споріднених товарів здатне призвести  до змішування діяльності двох господарюючих суб’єктів не лише в одному секторі ринку, а й в одному регіоні, оскільки їх діяльність відбувається в одному місті.  

Для з’ясування інших питань є необхідним застосування спеціальних знань в галузі інтелектуальної власності, у зв’язку з чим судом була призначена судова експертиза об’єктів інтелектуальної власності  

Експертне дослідження було проведене відповідно до Закону України «Про судову експертизу» атестованим судовим експертом Жилою Б.В., який має кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.6 «Дослідження, пов’язані з охороною прав на знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, зазначення походження товарів» (свідоцтво № 1065 видане 26.02.2010 року і дійсне до 26.02.2013 року).  

За результатами проведених досліджень експертом був складений висновок № 22 судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності від 16.07.2010 року, яким встановлено, що на день подання до установи заявки, за результатами якої було видано свідоцтво України НОМЕР_1, позначення «ІнтеркомМ» за вказаним свідоцтвом стосовно наведених у ньому товарів 17 класу МКТП: «пластмасова плівка на сільськогосподарські потреби; пластмасові плівки, крім пакувальних», був схожим настільки, що його можна сплутати з фірмовим найменуванням Приватного підприємства «ІНТЕРКОМ–М», відомим в Україні відносно споріднених товарів.  

Крім того, позначення «ІнтеркомМ» за   свідоцтвом України НОМЕР_1 є  таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари 17 класу МКТП.  

Відповідно до ч. 2 п. 4.3.2.4. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється   з   ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.  

При перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно: провести пошук тотожних або схожих позначень; визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених  при проведені пошуку позначень; визначити однорідність товарів і/або послуг, для яких зареєстровано знак , в порівнянні з товарами і/або послугами,  для яких зареєстровані тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку.  

Відповідно до п. 4.3.2.6. вищевказаних Правил словесні позначення порівнюються з словесними та комбінованими позначеннями, до композиції яких входять словесні елементи.  

При встановленні схожості словесних позначень порівнюються їх елементи, враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.  

З висновку судової експертизи випливає, що елемент «Інтерком-М» є сильним елементом повного та скороченого фірмового найменування  позивача, є оригінальним, нестандартним, виступає в якості спеціального (розпізнавального) позначення у складі повного та скороченого комерційних найменувань, їх обов’язкової допоміжної частини. Порівнювані позначення також є фонетично та візуально схожими, мають самостійне значення  й семантично тотожні, а, отже, з огляду на схожість до ступеню сплутування елементу «Інтерком-М» повного  та скороченого комерційного (фірмового) найменування, що є їх сильним елементом як словесних позначень, зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_1, можна дійти висновку, що комбінований знак «ІнтеркомМ» за вказаним свідоцтвом є схожим настільки, що його можна сплутати з фірмовим найменуванням позивача.  

Також судом встановлено, що предметом основної господарської діяльності позивача є поставка поліетиленової плівки і товари, що виробляється та реалізуються позивачем, є спорідненими з товарами 17 класу МКТП, за свідоцтвом України НОМЕР_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки протягом грудня 2002 року-червня 2006 року, тобто укладеними позивачем до дати подання відповідачем ОСОБА_1 заявки на спірний знак - 22.01.2007 року, а також  висновком судової експертизи  щодо однорідності товарів, виходячи з роду (виду) товарів, їх призначення, виду матеріалу, з якого товари виготовлені, умов та каналів збуту товарів, кола споживачів.  

Наведене дає підстави для єдиного логічного висновку про схожість спірного знаку на день подання заявки настільки, що його можна сплутати з фірмовим найменуванням позивача, відомим в України відносно споріднених товарів.  

Крім того, як свідчать матеріали справи, використання комерційного (фірмового) найменування здійснювалось протягом не менше 5 років з 2002 по 2006 роки і в такий спосіб як інформування невизначеного кола осіб стосовно діяльності ПП «ФІРМА «ІНТЕРКОМ–М» з реалізації поліетиленової плівки.  

За таких обставин за висновком експерта є очевидним, що в процесі використання знака «ІнтеркомМ» за свідоцтвом України НОМЕР_1 для наведених у свідоцтві товарів 17 класу МКТП не виключено небезпеку виникнення у споживачів асоціативного помилкового враження про те, що виробником зазначених товарів є не дійсний власник знака, а власник комерційного фірмового найменування, спеціальним (розпізнавальним) позначенням у складі якого є елемент «Інтерком-М».  

Судом встановлено, що висновок експерта містить докладний опис проведених експертом досліджень та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань. Оцінивши висновки за правилами ст. 212 ЦПК України, суд не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновків чи суперечливість його іншим матеріалам справи, оскільки висновки є очевидними, логічними та послідовними. Зважаючи на викладене, висновок слід вважати належним та допустимим доказом у справі.  

Аналізуючи матеріали справи та приймаючи викладене вище, суд вважає встановленим, що зображення знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_1 є схожим настільки, що його можна сплутати з належним позивачу повним та скороченим фірмовим найменуванням.  

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що знак для товарів та послуг «ІнтеркомМ» за свідоцтвом України НОМЕР_1 не відповідає визначеним ст.ст. 5, 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» умовам надання правової охорони відносно наведеного в свідоцтві переліку товарів 17 класу МКТП.  

За приписами ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг» невідповідність зареєстрованого знака умовам надання правової охорони є підставою для визнання свідоцтва недійсним повністю чи частково.  

Зважаючи на встановлення судом того, що зареєстрована на ім’я відповідач   ОСОБА_1 торгівельна марка не відповідає умовам надання правової охорони щодо її реєстрації для зазначених вище товарів 17 класу МКТП, свідоцтво України НОМЕР_1 підлягає визнанню недійсним, а вимоги позивача задоволенню.                    

Відповідно до ст. 8 Паризької конвенції про охорону права промислової власності фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака.  

Зміст права промислової власності на фірмове найменування був наведений у абз. 1 п.10 Положення про фірму, згідно з яким, право на фірму полягає в праві виключного використання фірмового найменування у правочинах, на вивісках, в об’явах, рекламах, на бланках, на рахунках, на товарах підприємства, їх упаковці тощо. При цьому, відповідно до абз. 2 наведеного пункту зазначене право виключного користування поширюється на скорочене фірмове найменування за умови його включення в повне найменування.  

Відповідно до змісту п.11 Положення про фірму власник прав на фірму може вимагати в судовому порядку припинення використання тотожною або схожою фірмою з боку інших осіб, оскільки в нього право на фірму виникло раніше за інших та оскільки внаслідок тотожності або схожості фірм виникає можливість їх змішування.  

З тексту наведеної норми випливає, що метою захисту прав на фірмове найменування є запобігання змішуванню з діяльністю власника прав.    

Відповідно до абз. 1 п.2 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво надає його власнику виключне право користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом. Згідно з п. 1 цієї ж статті права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.  

Відповідно до абз. 3 п.2 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням знака визнається застосування його на товарах і при наданні послуг, для яких його зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг в господарський оборот.  

Отже, способи використання фірмового найменування, передбачені в абз. 1 п.8 Положення про фірму, та способи використання знака для товарів і послуг, наведені абз. 3 п.2 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» є тотожними - це використання на вивісках, у рекламі, на товарах, їх упаковці, на бланках , на рахунках тощо.  

Зважаючи на тотожність способів використання фірмового (комерційного) найменування та знака для товарів і послуг, суд не виключає можливості виникнення змішування між фірмовим найменуванням та знаком для товарів і послуг у разі використання обох позначень у схожому між собою вигляді.  

Крім того, можливість виникнення змішування між знаком для товарів і послуг та фірмовим найменуванням передбачена в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» абз. 4 п.3 ст. 6, згідно якої не можуть бути зареєстровані позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо однорідних товарів і послуг.  

В зв’язку з цим, суд погоджується з доводами представників позивача і вважає встановленим та підтвердженим наявними в матеріалах справи доказами, які відповідачем ОСОБА_1 не були спростовані у судовому засіданні, що зареєстроване позначення за спірним свідоцтвом є схожим з відомим фірмовим найменуванням позивача, а тому подання відповідачем ОСОБА_1  заявки та одержання за цією заявкою спірного свідоцтва України НОМЕР_1, а також використання ним прав, які випливають із вказаного свідоцтва, є достатньою підставою для того, щоб у позивача виникло передбачене ч.1 ст. 3 ЦПК України право на звернення до суду за захистом права на комерційне найменування.      

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, зважаючи на те, що даний спір виник виключно у зв’язку з діями відповідача ОСОБА_1 – власника спірного свідоцтва, суд покладає на нього понесені позивачем витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. і судового збору  у розмірі 17 грн. та проведення  судової експертизи  в розмірі 8000,00 грн.  

Керуючись Положенням про фірму, затвердженим постановою ЦВК і РНК СРСР від 22.06.1927 року, Законом України «Про охорону прав на знаки для товарі та послуг», Паризької конвенції про охорону промислової власності, ст. 90, 489, 490 ЦК України,     Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України від 28 липня 1995 року № 116 з наступними змінами та доповненнями,  ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В :  

Позов Приватного підприємства "ФІРМА "ІНТЕРКОМ-М" до ОСОБА_1, Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг задовольнити.  

Визнати свідоцтво України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг "ІнтеркомМ" (комб.), видане 11.02.2008 року на ім'я ОСОБА_1, недійсним  повністю.  

Зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним свідоцтва України НОМЕР_1 на знаки для товарів і послуг та здійснити відповідну публікацію в бюлетені "Промислова власність".  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "ФІРМА "ІНТЕРКОМ-М" витрати по оплаті судового збору у розмірі 17, 00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37, 00 грн. та витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи, в розмірі 8000,00 грн.  

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  

  Суддя: