АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-2834 /2010 року Головуючий у 1-й інстанції: Марущенко М.В. Суддя-доповідач: Пільщик Л.В .
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_6). , треті особи: Державне підприємство «Центр Державного Земельного Кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» Мелітопольського міського відділу, приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Бєднова Н. В. про визнання права власності на земельну ділянку, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: Державне підприємство «Центр Державного Земельного Кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» Мелітопольського міського відділу, приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Бєднова Н. В. про визнання права власності на земельну ділянку.
В позовній заяві зазначала, що 10.11.2006 року вона уклала з відповідачем договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновою Н.В. Будинок розташований на земельній ділянці площею 600,14 кв.м. Вважає, що за договором купівлі-продажу вона сплатила вартість будинку і земельної ділянки і за договором до неї перейшло право власності як на будинок, так і на земельну ділянку.
Посилаючись на зазначені обставини і ст.120 ЗК України позивачка просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 600 кв.м., розташовану в АДРЕСА_1.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У зв’язку зі смертю відповідача ОСОБА_5 розгляд справи було зупинено до залучення до участі у справі правонаступників померлого.
Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 14 жовтня 2010 року в якості правонаступника ОСОБА_5 залучена ОСОБА_6
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3 і її представника, пояснення ОСОБА_6, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що 10.11.2006 року на підставі договору купівлі –продажу, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та посвідченого нотаріально, позивачка стала власником жилого будинку АДРЕСА_2, який належав продавцю на підставі свідоцтва про право спадщини за заповітом.
Частиною 1 статті 120 земельного Кодексу України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин ) визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Заявляючи вимоги про визнання право власності на земельну ділянку, позивачка посилалася на те, що за договором купівлі-продажу будинку вона набула право власності на земельну ділянку розміром 600 кв.м , яка належала на праві власності продавцю і просила задовольнити вимоги на підставі ст.120 ЗК України .
Суд правильно виходив з того, що з заявлених підстав позов не може бути задоволений, оскільки в силу ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, на які позивачка посилається в обґрунтування позову , не можуть встановлюватися при розгляді даної справи, оскільки вони встановлені рішенням апеляційного суду Запорізької області від 9 червня 2009 року.
Із рішення апеляційного суду Запорізької області від 9 червня 2009 року, яке залишено без змін ухвалою Верховного Суду України від 28 серпня 2009 року, по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права користування земельною ділянкою вбачається, що позивачці відмовлено в задоволені позовних вимог . У рішенні суд зазначив , що за договором купівлі –продажу будинку ОСОБА_3 оплатила вартість будинку, вартість земельної ділянки не оплачувала, предметом будь-якої іншої цивільно-правової угоди земельна ділянка, на якій розташований жилий будинок, не була , і до ОСОБА_3 право власності , оренди чи користування земельною ділянкою не переходило. ( а.с.41,42).
Визначити предмет і підстави позову відповідно до ст.ст.31,119 ЦПК України є виключним правом позивача. Суд розглядає справи в межах позовних вимог заявлених позивачем ст.11 ЦПК України. Вимоги про визнання прав на частину земельної ділянки, на який розташований будинок і необхідна для обслуговування жилого будинку, позивачка не заявляла , а наполягала на тому, що вимоги заявлені з тих підстав, що вона набула право власності на земельну ділянку за договором купівлі-продажу жилого будинку. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові
Доводи про те, що покупець сприймав, що разом з будинком до неї перейде право на земельну ділянку площею саме 600 км.м не спростовують висновки суду, оскільки ці обставини не мають значення по даній справі, а позивачка вправі захистити в такому разі свої права у іншій спосіб.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 добровільно відмовився від права власності на земельну ділянку спростовуються матеріалами справи.
Вирішуючи спір , суд першої інстанції дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав і обов’язків сторін, які ґрунтуються на належних і допустимих доказах, й прийняв судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення немає.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права .
Керуючись ст. ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів .
Головуючий:
Судді: