В И Р О К                                                  1-453/10                          

І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

  08 липня 2010року                             Подільський районний суд м.Києва  

в складі:

головуючого судді                           В.М.Одинця

при секретарі                                    О.В. Згорської  

за участю прокурора                       О.В.Ковальської,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню   ОСОБА_1  , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, не працюючого, проживаючого: АДРЕСА_1, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, суд -  

                                                                  ВСТАНОВИВ:

26.11.2009 року, приблизно о 15 годин 30 хвилин, ОСОБА_1, побачив на зупинці громадського транспорту, яка розташована біля будинку № 115\2 по вул. Фрунзе в м. Києві, свого наглядно знайомого ОСОБА_2 ОСОБА_1, з корисливих спонукань, з метою відкритого викрадення чужого майна, із застосуванням насильства, яке не є небезпечне для життя і здоров’я, підійшов до ОСОБА_2 та висловив вимогу передати йому наявні у ОСОБА_2 грошові кошти, на що останній відмовився. Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1 кулаком руки наніс удар ОСОБА_2 в область обличчя, спричинивши фізичний біль та застосував насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого. Після чого, ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 гроші в сумі 90 гривень. ОСОБА_1 відкрито заволодівши грошовими коштами, які належать ОСОБА_2 завдав останньому матеріальної шкоди на загальну суму 90 гривень. В подальшому, ОСОБА_1 з викраденим з місця скоєння злочину зник та розпорядився грошовими коштами на власний розсуд.

 Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину  визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив суду, що дійсно 26.11.2009 року, приблизно о 15 годин 30 хвилин він побачив на зупинці громадського транспорту, яка розташована біля будинку № 115\2 по вул. Фрунзе в м. Києві, свого наглядно знайомого ОСОБА_2  Він підійшов до нього та висловив вимогу передати йому наявні у ОСОБА_2 грошові кошти, на що останній відмовився. Він, в свою чергу, кулаком руки наніс удар ОСОБА_2 в область обличчя. Після чого, ОСОБА_2 передав йому гроші в сумі 90 гривень. В подальшому, він розпорядився грошовими коштами на власний розсуд.

Враховуючи, що підсудний повністю визнав свою вину в пред”явленному звинуваченні, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються,  згідно  ст. 299 ч.3 КПК України. Порядок застосування ст. 299 ч.3 КПК України підсудному роз’яснено. Він вірно його розуміє.

Дії підсудного ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна,  поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого(грабіж) .

Вирішуючи питання про міру покарання  підсудному ОСОБА_1 суд враховує, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного  злочину, особу підсудного, який раніше не судимий згідно ст. 89 КК України, його посередню характеристику  (а.с.60), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває( а.с.58,59), те, що він одружений (а.с.61), що має на утриманні двох малолітніх дітей (а.с.62,63), обставиною, що пом’якшує покарання є щире розкаяння в скоєному злочині, що обтяжує покарання не встановлено, а тому суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції його від суспільства та вважає доцільним призначити йому міру покарання,  не пов’язану з позбавленням волі із застосуванням ст..75 КК України та виконанням обов’язків, передбачених ст..76 КК України.

Керуючись ст.323,324 КПК України

З А С У Д И В :  

       ОСОБА_1    визнати винним та призначити покаранняза ч.2ст. 186 КК України  у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання  з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Згідно ст. 76 КК України, зобов”язати ОСОБА_1 під час іспитового строку не виїзджати за межі України на постійне проживання, без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили залишити без змін -  підписка про невиїзд з постійного місця проживання.      

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речові докази відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м.Києва через Подільський районний суд м.Києва протягом п”ятнадцяти діб з моменту його проголошення.  

                               Суддя