Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
28 жовтня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю прокурора Боротюка О.О. та представників: ОСОБА_1 – ОСОБА_2, Державного підприємства «Соснівський лісгосп» - Карпуші В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корецького районного суду від 13 липня 2010 року у справі за позовом Прокурора Березнівського району в інтересах держави в особі Великоклецьківської сільської ради Корецького району до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Соснівський лісгосп»; про відшкодування збитків, завданих незаконною порубкою лісу, та конфіскацію знарядь правопорушення,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Корецького районного суду від 13 липня 2010 року позовні вимоги Прокурора Березнівського району задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 4 028 гривень 67 копійок на рахунок №31515921700197 Великоклецьківської сільської ради в ГУДКУ у Рівненській області, код ЄДРПОУ 22588608, код платежу 24062100, МФО 8333017, та вилучене у відповідача знаряддя добування лісових ресурсів, а саме бензопилу «Штіль-МС180» вартістю 1 399 гривень 20 копійок, - передано в дохід держави.
Цим рішенням стягнуто з ОСОБА_1 51 гривню судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погодившись з законністю і обґрунтованістю рішення і вважаючи його таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового – про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, де посилався на неналежність оцінки обставин, встановлених постановою Рівненського міського суду від 19 березня 2010 року, якою скасовано постанову від 30 березня 2009 року про накладення на нього адміністративного стягнення. Вважав, що допитані в суді свідки є заінтересованими особами, оскільки їхні показання не можуть суперечити змісту їхніх службових обов’язків, а також зазначав про неправильність застосування при обчисленні розміру збитків Постанови Кабінету Міністрів України №1464 від 5 грудня 1996 року, тоді як цей нормативно-правовий акт втратив свою чинність 23 липня 2008 року.
За наведених міркувань вказував про недоведеність своєї вини у заподіянні збитків державі та їх розміру.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1, підтримавши подану апеляційну скаргу, надав пояснення в межах її доводів.
Прокурор і представник Державного підприємства «Соснівський лісгосп», заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалися на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Справа №22-1541-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Наумов С.В.
Категорія: 30. 35 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
Великоклецьківська сільська рада, бувши повідомленою належним чином про час і місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про причини його відсутності не повідомила.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності вини ОСОБА_1 у незаконній порубці двох сироростучих дерев породи «сосна» діаметром пнів 32 і 36 см. без спеціального дозволу на використання лісових ресурсів, що мала місце 3 березня 2009 року в кварталі 29 Жовтневого лісництва Соснівського лісгоспу, який розташований на території Великоклецьківської сільської ради Корецького району. Тому місцевий суд прийшов до переконання, що заподіяні відповідачем збитки підлягають стягненню на користь позивача, а знаряддя добування лісових ресурсів – бензопилу «Штіль-МС180» було передано у дохід держави.
Між тим, з правильністю та обґрунтованістю досягнутих судом попередньої інстанції висновків не може погодитися колегія суддів, оскільки вони суперечать нормам матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» - особи, яким завдано шкоди внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища , мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров’я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням .
Матеріалами справи встановлено, що 19 березня 2009 року інженером захисту лісу Соснівського лісгоспу складено протокол №6\5 про адміністративне правопорушення вимог лісового законодавства, а саме про вчинення ОСОБА_1 3 березня 2009 року незаконної порубки в кварталі 29 Жовтневого лісництва Державного підприємства «Соснівський лісгосп» (а.с. 15-15, зв.). 30 березня 2009 року постановою №5, винесеною т. в. о. головного лісничого, відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 65 КУпАП і накладено стягнення у виді 170 гривень штрафу (а.с. 20). Цією постановою ОСОБА_1 запропоновано відшкодувати завдану лісовому господарству шкоду в розмірі 4 028 гривень 67 копійок. Постановою Рівненського міського суду від 19 березня 2010 року зазначену постанову від 30 березня 2009 року визнано протиправною та скасовано з тієї підстави, що на момент розгляду судом справи про адміністративне правопорушення сплив строк притягнення особи до відповідальності (а.с. 46-48).
Прокурор Березнівського району, задовольнивши звернення Державного підприємства «Соснівський лісгосп» (а.с. 3), звернувся з позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування , вважаючи, що у віданні позивача знаходяться землі зазначеного кварталу №29, з вимогами про відшкодування завданих збитків та конфіскацію знаряддя правопорушення, з законністю і обґрунтованістю якого погодився суд попередньої інстанції. Однак з цим не може погодитися апеляційний суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України – кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів.
Очевидним є те, що вирубування двох сироростучих дерев породи «сосна» вчинено в лісовому господарстві, яке належить Державному підприємству «Соснівський лісгосп» і знаходиться в його постійному користуванні, а не на території Великоклецьківської сільської ради – як про те зазначено прокурором в позовній заяві і на чому він наполягав у судовому засіданні. Вказаний факт підтвердив у засіданні апеляційного суду представник Державного підприємства «Соснівський лісгосп», який зазначив, що землі кварталу №29 Жовтневого лісництва знаходяться у довірителя на праві постійного користування.
Зазначені висновки апеляційного суду узгоджуються з вимогами закону.
Так, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України – збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Помимо наведених міркувань, колегія суддів, приходячи до переконання про часткове задоволення апеляційної скарги, вважає, що прямої шкоди Великоклецьківській сільській раді заподіяно не було і цей орган місцевого самоврядування не набув законних підстав на захист свого права в судовому порядку.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 19 та ч. 2 ст. 24 ЛК України, постійні лісокористувачі мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством. Відшкодування завданих порушенням прав власників лісів, лісокористувачів та громадян збитків провадиться в повному обсязі відповідно до закону.
Щодо положення п. 15 ст. 48 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) про право Великоклецьківської сільської ради на відшкодування 100 відсотків шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховується до спеціального бюджету місцевого самоврядування, то колегія суддів знаходить, що ця норма права лише визначає джерела формування спеціального фонду місцевого бюджету на 2009 рік.
Правила ст.ст. 10 і 11 ЦПК України передбачають здійснення цивільного судочинства на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин позов, заявлений прокурором в інтересах Великоклецьківської сільської ради, з яким погодився місцевий суд, виявляється таким, що не ґрунтується на обставинах спору та вимогах закону, оскільки не встановлено факту порушення права належної особи, якій безпосередньо завдано збитків, а тому достатніх правових підстав для захисту права Великоклецьківської сільської ради на відшкодування шкоди не вбачається.
Крім того, такий спосіб захисту цивільного права як конфіскація знарядь правопорушення, про що заявлено в позові і з чим помилково погодився суд попередньої інстанції, не передбачений ані правилами ст. 16 ЦК України, ані іншим законом, який підлягав би застосуванню, а відтак задоволеним не може бути. Також ст. 354 ЦК України об’єктивно відсилає застосування позбавлення права власності на майно (конфіскацію) як санкцію за вчинення правопорушення до спеціального закону, однак такий нормативно-правовий акт ані прокурором, ані судом попередньої інстанції при обґрунтуванні оскаржуваного рішення наведено не було.
В той же час, виявляється очевидною неправильність застосування районним судом при вирахуванні розміру завданої шкоди вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.1996 року №1464 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству», позаяк цей підзаконний акт втратив свою чинність через набрання сили Постановою Уряду від 23.07.2008 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції чинним залишатися не може, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.3 ч. 1 ст. 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Корецького районного суду від 13 липня 2010 року скасувати.
Відмовити Прокурору Березнівського району в задоволенні позову, пред’явленого в інтересах держави в особі Великоклецьківської сільської ради Корецького району до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Соснівський лісгосп»; про відшкодування збитків, завданих незаконною порубкою лісу, та конфіскацію знарядь правопорушення.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двадцяти днів, починаючи з дня набрання ним законної сили
Головуючий: Судді: