Справа № 2-865/2010 р.

                                                                        Р І Ш Е Н Н Я

                                                               ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      25 жовтня 2010 року                      Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

    головуючого судді                         Файдюка В.В.

    при секретарі                                   Кулівар Я.О.,.

            представника позивача                  ОСОБА_1

           представника відповідача               ОСОБА_2

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Могилів-Подільський Вінницької області в приміщенні міськрайонного суду цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4   про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення, -

                        ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Могилів-Подільського  міськрайонного суду  з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод  у здійсненні права власності  та виселення  із домоволодіння АДРЕСА_1 , посилаючись на те,що  вона є власником цієї садиби у відповідності до договору купівлі-продажу  від 25 липня 2005 року посвідченого приватним нотаріусом  Тисячним І.В., реєстровий  номер договору – 3191  та  витягу з реєстру  прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Могилів-Подільське МБТІ» від 2.04.2006 року.

    Однак користуватися  належним чином своєю власністю  вона не може, тому що  відповідачка без реєстрації  проживає в будинку, відкрила  «Домашню кухню», використовує найману робочу силу. В результаті  підприємницької діяльності ОСОБА_4 приміщення кухні в будинку та літньої кухні  руйнуються, приходить в непридатний для проживання стан. Без погодження із нею, відповідачка використовує найману робочу силу , стороні особи постійно перебувають у садибі, чим створюють для позивачки додаткові незручності, тому що вона людина похилого віку, потребує спокою.

    Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду  від 13.08.2010 року  шлюб між сином  ОСОБА_3 ОСОБА_5 та відповідачкою  було розірвано. Відповідач ОСОБА_4 членом сім’ї  позивачки не являється.

    Договору найму  житла для проживання  не укладала, квартирної плати ій не платить. Також не укладала договір на використання  літньої кухні  для заняття  підприємницькою діяльністю. Проживання відповідачки в будинку та використання будинку і літньої кухні для  заняття  підприємницькою діяльністю чинить перешкоди  у здійсненні  права власності , можливості використовувати  своє майно за призначенням  та задоволення своїх життєвих потреб.  Просить суд  позов задовольнити і виселити  ОСОБА_4 із  будинку.

    В судовому засіданні ОСОБА_3   та її представник ОСОБА_1 . позов підтримали і просили його задовольнити.

    Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1  суду пояснили  , що   власником садиби АДРЕСА_1  являється ОСОБА_3 з 2005 року . Вона надала дозвіл на проживання  в своєму будинку  синові  ОСОБА_5 , невістці ОСОБА_4 та їхнім  дітям  при умові бережного ставлення до її майна. Для позивачки будинок .АДРЕСА_1  являється  єдиним житловим будинком ,  який у неї перебуває у власності . Так як  у  ОСОБА_3 крім сина  ОСОБА_5 , ще троє дітей, то вона періодично проживає у дочки в США, у дочки в м.Москва та меншого сина  ОСОБА_6  в м.Могилів-Подільському з метою надати допомогу в догляді  дітей  та веденні домашнього господарства. При цьому коли відпадає потреба  в її допомозі , ОСОБА_3 повертається у свій будинок. Син ОСОБА_5 та  відповідачка ОСОБА_4  проживають в будинку , без погодження  із нею , як  власником , встановили порядок користування будинком. Позбавили її  можливості на власний розсуд користуватися будинком.

    Відповідачка являється громадянкою Р.Молдови, у неї на праві власності  в смт.Отачь є придатний для нормального  проживання будинок.

    Відповідач ОСОБА_4 . та її представник ОСОБА_2   позов не визнали , просили суд відмовити в його задоволенні. Заперечуючи позовні вимоги  ОСОБА_4 та її представник  ОСОБА_2 суду пояснили, що дійсно будинок АДРЕСА_1 на праві власності  належить ОСОБА_3,  договору найму житлового приміщення та найму літньої кухні для підприємницької діяльності  із позивачкою не укладала. Ніяких виплат позивачці не здійснювала.

    Дійсно їй на праві приватної власності  належить житловий будинок  в смт.Отачь, але в зв’язку з відсутністю роботи вона бажає проживати в м.Могилів-Подільському.

    Представник третьої особи ОСОБА_7 . просила суд при розгляді цивільної справи враховувати  інтереси малолітнього – ОСОБА_8.

    Свідок ОСОБА_9   суду пояснила, що вона працює в ОСОБА_4 в цеху найманою робітницею. 10.09.2010 року її в цех  визвав ОСОБА_5, щоб  прибрати в приміщенні цеху, того ж дня вона стала свідком інциденту, який відбувся між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, під час якого ОСОБА_4 штовхала ОСОБА_3, ображала брутальною лайкою. Причину цього вона не знає, оскільки під час її присутності ОСОБА_3 ОСОБА_4 не провокувала, ніяких дій стосовно ОСОБА_4 не вчиняла.

    Свідок ОСОБА_10  суду пояснила, що вона працює кондитером в цеху ОСОБА_4, який розташований по АДРЕСА_1. В основному випічка кондитерської продукції проводиться в приміщенні літньої кухні домоволодіння, яка пристосована під цех,а в тих випадках коли приміщення кухні не вистачає для випічки пиріжків, то їх випічка проводиться в кухні будинку, яка взагалі не пристосована для виконання таких робіт, тому що, відсутня витяжка. Всього в цеху ОСОБА_4 працює 5 найманих працівників і всі вони вільно пересуваються по всьому домоволодінню, в тому числі, мають вільний доступ до житлових приміщень. На її думку ,такі умови проживання для ОСОБА_3 не є нормальними. Стосунки з невісткою  ОСОБА_4 у ОСОБА_4 незадовільні, останнім часом між ними виникають постійні сварки, які провокує ОСОБА_4. Внук ОСОБА_8 без поваги відноситься до бабушки, ОСОБА_4 на грубощі сина не реагувала, зауважень дитині не робила.

    Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що з 2008 року працює в цеху у ОСОБА_4 по випічці кондитерських виробів. Основні роботи проводяться в цеху, який знаходиться в літній кухні, а пончики жаряться в кухні будинку. Коли ОСОБА_3.приїжджала від дітей додому, то між нею  та ОСОБА_4.складалися напружені стосунки з вини останньої, ОСОБА_4 гарячкувала, провокувала скандали, образливо обзивала ОСОБА_3.в нашій присутності, своєму малолітньому сину наказувала звертатися до бабушки «тьотя», всіляко намагаючись створити ОСОБА_3 нестерпні умови. Сама ж ОСОБА_3 з золотим характером людина, завжди старалася уникнути конфліктних ситуацій,  На сьогоднішній день ОСОБА_4 орендує інший цех.  

    Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що працювала в цеху у ОСОБА_4 пекарем, виконувала також іншу роботу по випічці. Основні роботи вона та ще четверо найманих працівниць виконували в цеху, який розташований в літній кухні, а пончики жарили в будинку в непристосованих умовах. ОСОБА_4 недолюблює ОСОБА_3, несправедливо образливо ставиться до неї. ОСОБА_3 при цьому завжди мовчки переносила ці образи та сварки. В ті періоди, коли ОСОБА_3.приїжджала додому від дітей, то ОСОБА_4 не була рада цьому, що чітко проглядалося в її поведінці та відношенні до ОСОБА_3. Пончики коли жарили, то в будинку розповсюджувався їдкий запах диму та кіптяви. Як вона особисто, так і інші наймані працівниці вільно пересуваються по будинку, приїжджає машина на подвір»я за продукцією, без будь-якої перевірки вивозить випічку. Внук з подачі матері називає бабушку  «тьотьою». Роботами по випічці та жарці керує ОСОБА_4, вона, відповідно, дає вказівки працівникам по використанню домоволодіння в тих чи інших ціллях, пов»язаних з процесом випічки та жарки пончиків.

    Свідок ОСОБА_5, суду пояснив , що з бувшою дружиною ОСОБА_4  та матір»ю в нього  нормальні стосунки. Цех по випічці вони з бувшою дружиною відкрили в 2008 році, спочатку цех працював в будинку , який належить матері , а згодом в літній кухні. Будинок для підприємницької діяльності використовується не систематично. Для організації виробничої діяльності використовує найманих працівників, які вільно пересуваються по території домоволодіння. Будинок , літню кухню та територію домоволодіння для підприємницької діяльності вони з бувшою дружиною використовують за власною ініціативою, мати для такого роду діяльності на території домоволодіння їм дозволу не давала.

ОСОБА_4 з малолітнім сином на теперішній час проживає в найманій квартирі, вона добре матеріально забезпечена, я також надаю матеріальну допомогу на утримання та виховання дітей. З дітьми та дружиною спілкуюсь щоденно. Вважаю, що виселення ОСОБА_4 з будинку матері піде на користь всім.    

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що являється онучкою ОСОБА_3, з бабушкою перебуває в напружених стосунках. На сьогоднішній день зареєстрована по АДРЕСА_1 однак там не проживає в зв»язку з навчанням у місті Києві.      

    Заслухавши  сторони , їх представників, дослідивши матеріали справи  суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

    В судовому засіданні  встановлено, що  ОСОБА_3 являється  власником  будинку АДРЕСА_1  з 2005 року.

     В добровільному порядку відповідачка виселитись не бажає, своєю поведінкою та підприємницькою діяльністю перешкоджає в  користуванні та розпорядженні належним позивачу будинком та літньою кухнею. Договір найму між сторонами не укладався. Дозволу в ОСОБА_3 про можливість використання  будинку, належного їй на праві власності,  для підприємницької діяльності, пов’язаної з випічкою кондитерських виробів ОСОБА_4 та ОСОБА_13 не запитували та відповідно такого не отрумували.

    Конституцією України (ст..41) та ст..1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основних свобод, до якої Україна приєдналась  17.07.1997 року відповідно до закону №457/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4 , 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти , користуватися і розпоряджатися належним йому майном , на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за власною волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 316 ЦК України -Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює  відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 ЦК України вказує, що  власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають  місце проживання власника та місце знаходження майна.

           Згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 321 ЦК України наголошує - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

    Гарантуючи захист права  власності закон надає  власнику  право   вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння.

    Статею..391 ЦК України передбачено, що «Власник  майна  має право вимагати  усунення  перешкод у здійсненні ним права  користування  та розпорядження  своїм майном».

    Права  власника житлового будинку визначенні  ст..383 ЦК України та  ст.150 ЖК України , які передбачають право власника  використовувати  житло для власного проживання , проживання членів сім»ї та інших осіб і розпоряджатися  житлом на власний розсуд . Обмеження чи втручання  в право власника  можливе лише з підстав, передбачених законом.

    У відповідності до ст. 155 ЖК України  жилі будинки, що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права  користування жилим будинком.

    Як вбачається із пояснень  ОСОБА_3 та її представника  ОСОБА_1 вона  не може реалізувати  своє право власності  на житло, яке належить їй  на праві приватної власності, в той час  коли  ОСОБА_4 не являється членом її сім’ї, а  окремо  договору  найму житла і нежитлового приміщення  не укладено,  разом з тим своєю поведінкою та діяльністю створює не можливість спільного проживання разом з власником будинку ОСОБА_3.

    Як вбачається  із позовної заяви та встановлено в судовому засіданні із пояснень  сторін, свідків , матеріалів справи правовідносини між  сторонами виникли при реалізації позивачем  свого права  власності  на будинок, а саме користування та розпорядження  ним. Оскільки  відповідач  членом сім’ї позивача чи наймачем приміщення не являється  то правовідносини між ними  регулюються ст..150, 155 ЖК України та відповідними  нормами  ЦК України, які суд застосовує.

    Законність позовних вимог підтверджується також наступним:

            1. Постановою головного державного санітарного лікаря м.Могилів-Подільського про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства від 13 вересня 2010 року №122 згідно якої тимчасово заборонено експлуатацію кулінарного цеху по АДРЕСА_1, із змісту якої вбачається , що в приміщенні гігієнічне покриття стін здулось, прийшло в негідність.

            2. Постановою № 511 від 24.09.2010 року  головного державного санітарного лікаря м.Могилів-Подільського про накладення штрафу на ОСОБА_5 за порушення санітарних норм в кондитерському цеху по АДРЕСА_1.

            3. Постановою Могилів-Подільського міськрад суду від 31.08.2010 року якою ОСОБА_4 притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП і до неї застосовано штраф в розмірі 51 гривні.

             4. Довідкою №398 від 22.10.2010 року голови квартального комітету №7 м.Могилів-Подільського ОСОБА_3 в тому, що в її домоволодінні АДРЕСА_1 її сином ОСОБА_5 та невісткою ОСОБА_4 розміщено «Домашню кухню» для зайняття підприємницькою діяльністю з використанням найманої робочої сили.

    Відповідно до ст.6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

    У відповідності до ст.10 ЖК України громадяни зобов’язанні дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення , додержуватися правил користування правил користування жилими приміщеннями.

    Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

    Керуючись ст..316,317,319,383, 386, 391 ЦК України, ст..150, 155 ЖК, ст.. 10, 60 , 209 , 212-215, 218 , 79 , 88 ЦПК України, суд

                          В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

    1.Усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 Вінницької області шляхом виселення ОСОБА_4 із членами її сім»ї із належного ОСОБА_3  на праві приватної власності будинку АДРЕСА_1 Вінницької області..

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати, а саме : витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 гривень та 8 гривень 50 копійок державного мита, а також витрати за надання правової допомоги в розмірі 1000(одна тисяча) тисячу гривень.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана на протязі десяти днів з часу оголошення, а апеляційна скарга подається  на протязі двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення.                      

                                                                 Суддя: