ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" жовтня 2010 р. Справа № 2a-2995/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Біньковської Н.В.
при секретарі Прут Ю.А.
за участю:
представника відповідача: Ласійчука О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Житлово-експлуатаційної організації №3 до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання нечинними та скасування вимоги про сплату боргу №Ю-1403/1 від 04.08.2010 року та рішень №1549, 1550 від 09.08.2010 року про накладення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків, -
ВСТАНОВИВ:
27.08.2010 року житлово-експлуатаційна організація № 3 звернулася з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання нечинними та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-1403/1 від 04.08.2010 року та рішень №1549, 1550 від 09.08.2010 року про накладення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків.
Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення прийняті в порушення строків зазначених в ст. 250 ГК України та п.9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Вважає, що дані рішення підлягають до скасування. Крім того, вказує, що в оскаржуваній вимозі про сплату боргу не вказано дати набрання нею чинності, що на думку позивача тягне за собою її недійсність. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваної вимоги, орган пенсійного фонду не врахував усіх обставин, що мають суттєве значення у справі. А саме, зробив неправильний висновок про порушення позивачем своєчасності сплати страхових внесків за вказаний період, оскільки єдиним критерієм оцінки своєчасності сплати страхових внесків є одночасність їх сплати з отриманням підприємством коштів на оплату праці. Також, вказує на те, що відповідачем здійснювалось зарахування сплачених коштів в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, що виникли в минулих періодах.
Представник позивача в судове засідання не з»явився, проте на адресу суду направив письмову заяву від 05.10.2010 року в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що оскаржувана вимога про сплату боргу №Ю-1403/1 від 04.08.2010 року та рішення №1549 та №1550 від 09.08.2010 року прийняті на підставі норм чинного законодавства та в межах наданих пенсійному фонду повноважень. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що житлово-експлуатаційна організація № 3 зареєстрована як юридична особа та відповідно до ст.14 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" являється страхувальником, який згідно ч.1 ст.15 вказаного Закону є платником страхових внесків.
Частина 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов’язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч.6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем, в порушення частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»допущена заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування по особовому рахунку 4%, 32%, 42% за період з 20.10.2009 року по 05.08.2010 року (рішення №1549) та по особовому рахунку 1-5% за період з 21.09.2009 року по 05.08.2010 року (рішення №1550). Дана обставина підтверджується відомостями, які містяться в картках особового рахунку страхувальника –ЖЕО №3, які знаходяться в матеріалах справи.
Стаття 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених ч. 9 і 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом 3 робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Підпунктом 9.3.2 п. 9.3 ст. 9 Iнструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, передбачено, що у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10% своєчасно несплачених сум.
Як вбачається з розрахунків фінансової санкції та пені по особовому рахунку 4%, 32%, 42% та по особовому рахунку 1-5%, позивачем –ЖЕО №3 погашалась заборгованість по сплаті страхових внесків, однак з простроченням термінів сплати.
Відповідно до ч.2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та / або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Судом встановлено, що оскаржувані рішення винесені відповідачем за декілька базових періодів, чим порушено вимоги ч.6 ст.20 Закону та п.9.3 ст.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Однак, відповідно до розрахунків доданих до оскаржуваних рішень штрафні санкції та пеня розрахована за окремі місяці тобто базові періоди, а прийняття окремих рішень за кожний базовий період не вплинуло б на наявність і розмір сум зобов'язань, штрафних санкцій та пені.
Таким чином, зазначене порушення не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки внаслідок його допущення не порушено прав позивача як страхувальника та учасника спірних правовідносин.
Також, судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог позивача в зв'язку з пропущенням відповідачем строків передбачених ст. 250 ГК України.
За змістом ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Суд зазначає, що відповідно до п.п. 9.3.2. п. 9 Інструкції № 21-1 від 19.12.2003 р. фінансові санкції можуть бути застосовані тільки після сплати позивачем у повному обсязі недоїмки і саме з цієї дати необхідно обчислювати строки передбачені ст.250 ГК України.
Оскаржувані рішення прийняті за період з 20.10.2009 року по 05.08.2010 року (Рішення №1549) та з 21.09.2009 року по 05.08.2010 року (Рішення №1550).
Як вбачається із розрахунку фінансової санкції та пені по особовому рахунку 4%, 32%, 42% ЖЕО №3 (рішення №1549), заборгованість, яка виникла: 20.10.2009 року, повністю погашена позивачем 21.05.2010 року; 20.11.2009 року, повністю погашена 25.06.2010 року; 20.01.2010 року, повністю погашена 05.08.2010 року.
Як вбачається із розрахунку фінансової санкції та пені по особовому рахунку 1-5% ЖЕО №2 (рішення №1550), заборгованість, яка виникла: 21.09.2009 року, повністю погашена позивачем 11.05.2010 року; 19.10.2009 року, повністю погашена 26.05.2010 року; 20.10.2009 року, повністю погашена 15.07.2010 року; 20.11.2009 року, повністю погашена 05.08.2010 року.
Отже, оскаржувані рішення відповідачем винесено з дотриманням строків встановлених ст.250 ГК України.
Таким чином суд приходить до висновку щодо правомірності винесення управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську рішень №1549 та №1550 від 09.08.2010 року.
В судовому засіданні встановлено, що житлово-екплуатаційна організація №3 за спірний період надавала розрахунки страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в яких самостійно нараховувала суму страхових внесків, яка вносилась управлінням Пенсійного фонду в м.Івано-Франківську до карток особового рахунку позивача.
Крім того, позивач також оскаржує вимогу про сплату боргу №Ю-1403/1 від 31.07.2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем, в порушення частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»допущена заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 318123,96 грн. Дана обставина підтверджується відомостями, які містяться в картках особового рахунку страхувальника –ЖЕО №3 за період з 01.01.2009 року по 14.09.2010 року, які знаходяться в матеріалах справи.
На підставі ч.3 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до розділу 8 пункту 2 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.03р., органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку "б" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Враховуючи вказані обставини, 05.08.2010 року, відповідачем було винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу за №Ю-1403/1, щодо сплати 318123,96 грн.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідачем в оскаржуваній вимозі не вказано дати набрання нею чинності, оскільки вказана обставина не спростовує факт наявності заборгованості позивача перед бюджетом ПФУ.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що вказана заборгованість виникла в результаті зарахування коштів сплачених позивачем в рахунок минулої заборгованості по страхових внесках, штрафних санкціях та пені, оскільки відповідно до ч.5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, при винесені оскаржуваних рішень та вимоги про сплату боргу, діяло на підставі та в межах наданих йому повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову, слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Біньковська Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 08.10.2010 року.