ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" вересня 2010 р. Справа № 2a-3038/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Біньковської Н.В.
при секретарі Прут Ю.А.
за участю:
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Яновського М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинення дій,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання протиправною відмов відповідача та зобов'язання вчинення дій.
Позовні вимоги мотивує тим, що 26 серпня 2010 року, з релігійних мотивів, звернулася з листом до відповідача, в якому просила ДПІ поставити відмітку у її паспорті про право здійснювати будь-які платежі без індефікаційного номера, не нумерувати цю відмітку, вилучити інформацію про неї з будь-якого реєстру, повернути їй відповідно заповнену нею рініше заяву з додатками, відмовлялася від оформлення довідки за формою № В3 для пред"влення в паспортний стіл, посилаючись при цьому на статтю 32 Конституції України. Проте, відповіді на зазначене звернення не отримала. Тому просить визнати протиправною відмову відповідача в наданні її права, шляхом проставлення відповідної відмітки в паспорті на здійснення будь-яких платежів без індифікаційного номера та відмову від нумераціїї цієї відмітки, також просить суд визнати протиправною відмову відповідача в задоволенні її заяви про відмову від індефікаційного номера і вилучення інформації про неї з реєстрів та зобов"язати відповідача поставити відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі без індефікаційного номера та не нумерувати в ньому цю відмітку.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених в письмовому запереченні на позовну заяву.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявніу матеріалах справи докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення виходячи із наступих підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів” Державний рєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - Державний реєстр) - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України. Для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера й офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без цього номера.
Проте вищевказаним Законом, який надає право зазначеним особам на відмову від прийняття ідентифікаційного номера, не визначаено коло суб"єктів, які мають вносити відповідні відмітки до паспортів цих осіб.
Порядком внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо індифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов"язкових платежів, затвердженого спільним наказом ДПА та МВС України від 19.10.2004 року № 602/1226 (надалі-Порядок) визначено механізм реалізації норми Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів” щодо збереження раніше встановлених форм обліку платників податків та інших обов'язкових платежів для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера шляхом внесення до паспортів цих осіб відповідної відмітки, а також визначено уповноважений на це орган.
Зокрема, згідно з п.п. 1.4, 1.5 цього Порядку особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, у разі відсутності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. Особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від ідентифікаційного номера, у разі наявності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 вказаного Порядку, у залежності від свого статусу фізична особа надає відповідний комплект документів, в тому числі свідоцтво про народження, паспорт громадянина України, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності), копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера (за наявності).
Згідно п. 3 Порядку, посадова особа органу державної податкової служби отримує заповнену заяву з додатком, про що робить відповідний запис на заяві та формує особову справу.
Після прийняття заяви орган державної податкової служби за місцем реєстрації особи проводить перевірку наявності інформації про особу в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів щодо достовірності поданих даних та у термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви орган державної податкової служби надає заявнику довідку форми № В3 , або відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням причин відмови. Термін дії довідки - 30 календарних днів.
У відповідності із п. 4 цього Порядку, фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації отриману від податкового органу довідку за формою № В3 та паспорт громадянина України. Посадова особа органу внутрішніх справ відповідно до п. 5 Порядку в разі звернення громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає довідку за формою № В3 на предмет повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту. За відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7–9 сторінки паспорта відмітку, зміст і форму якої наведено в додатку 4 до Порядку.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач, будучи жителькою с.Старі Богородчани, Богородчанського району, Івано-Франківської області, 30.12.04 року звернулась в ДПІ Богородчанського району із заявою форми № В2 про відмову від прийняття індефікаційного номера та внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов"язкових платежів та відмовою від обліку її як платника податків з використанням серії та номера паспорта. На підставі поданих документів та заяви, позивачу видано довідку форми № В3 для пред"явлення відповідним органам внутрішніх справ. 14.02.2005 року органами внутрішніх справ проставлено відповідний штамп у паспорт позивача.
26.08.2010 року позивач повторно звернулася до відповідача з зявою довільної форми, в якій повідомила про відмову від прийняття індифікаційного номера та від реєстрації в Державному електронному реєстрі , окрім того з проханням поставити відмітку у її паспорті про право від здійснення будь-яких платежів без індифікаційного номера, не номерувати цю відмітку, тому що присвоєння штампу у паспорті свідчить про облік в реєстрі. Окрім того, позивач у даній заяві просить вилучити інформацію про неї з будь-якого реєстру (або журналу), повернути відповідно заповнені нею заяви форми № В2 та додатків до неї, також позивач вказує на відмову з свого боку від оформлення довідки № В3 оскільки збір конфіденційної інформації без згоди громадян заборонено положеннями статті 32 Конституції України та міжнародним законодавством.
03.09.2010 року відповідачем на адресу позивача направлено відповідь від 02.09.2010 року з роз"ясненням порядку проведення процедури відмови від індефікаційного номера, про що свідчить наявний в матеріалах справи поштовий чек про відправлення рекомендованої кореспонденції.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, суд констатує, що відповідачем по справі, як суб"єктом владних повноважень, ще в 2004 році вчинено всі дії, спрямовані на виконання законної вимоги ОСОБА_1 щодо реалізації нею свого права на відмову від прийняття ідентифікаційного номеру та від реєстрації в Державному електронному реєстрі.
Щодо вимоги позивача визнати протиправною відмову відповідача в наданні їй права, шляхом проставлення відповідної відмітки в паспорті на здійснення будь-яких платежів без індифікаційного номера, відмову від номераціїї цієї відмітки та зобов"язання поставити відмітку в її паспорті про право здійснення будь-яких платежів без індифікаційного номера, не номеруюючи її, суд зазначає, що відповідно до положень Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо індифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов"язкових платежів, затвердженого спільним наказом ДПА та МВС України від 19.10.2004 року № 602/1226, відповідач не наділений повноваженнями щодо вчинення відповідної дії, натомість зазначеним нормативно-правовим актом такі функції покладено на орган внутрішніх справ за місцем реєстрації особи. Відповідна відмітка, як зазначалось вище була проставлена в паспорті позивача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Біньковська Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 17.09.2010 року.