Справа  № 2а- 262/2010р.  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

 08 червня 2010р.                          Личаківський районний суд м. Львова

 в складі головуючого судді                     Гирича С.В.

з участю секретаря судових засідань                Чвак Л. М.

адвоката                                                           ОСОБА_2

представника позивача                     ОСОБА_3

представника відповідача                      Сачала І.Л.

представника третьої особи                ОСОБА_5

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,  

розглянувши адміністративний  позов ОСОБА_6 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третіх осіб: ОСОБА_8, управління архітектури та містобудування Львівської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, усунення порушення прав позивача шляхом прийняття рішення про демонтаж самочинного будівництва, та позовом третьої особи ОСОБА_8 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третіх осіб: ОСОБА_6, управління архітектури та містобудування Львівської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, усунення порушення прав позивача шляхом прийняття рішення про демонтаж самочинного будівництва, суд  -  

ВСТАНОВИВ:  

 Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, третіх осіб про визнання протиправною бездіяльності Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, яка полягає у неприйнятті мір по припиненню самочинного будівництва ОСОБА_8 по зведенню житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1, усунення порушення прав позивача шляхом покладення обов’язку негайно винести розпорядження про знесення самочинного будівництва.

ОСОБА_8, звернувся із позовом в суд, як третя особа, просить визнати протиправною бездіяльность Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, яка полягає у невжитті заходів до самочинного будівництва ОСОБА_6 житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2, усунення порушення його прав шляхом прийняття розпорядження про знесення самочинного будівництва та покладення обов’язку звернутися із позовом в суд про демонтаж самочинного будівництва ОСОБА_6 житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2.

Позивач ОСОБА_6 свої вимоги мотивує тим, що являється власником АДРЕСА_2 та земельної ділянки закріпленої за будинком. Відповідач ОСОБА_8 є власником суміжного АДРЕСА_1 та земельної ділянки закріпленої за будинком. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18.04.2005р. було визнано будівництво житлового будинку на земельні ділянці по АДРЕСА_1 самовільним та зобов’язано ОСОБА_8 та ОСОБА_5 не чинити перешкод суміжним землекористувачам ОСОБА_6 та ОСОБА_9 і знести самочинне будівництво. Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 07.11.2007р., як судом касаційної інстанції, було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_5, і рішення суду від 18.04.2005р. було частково скасовано в частині   усунення порушення прав власників шляхом знесення частини самочинного будівництва, постановлено нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовлено у позові, оскільки судом вирішено питання про знесення самочинного будівництва не за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.  

Після цього, вона неодноразово зверталася до Личаківської районної адміністрації з вимогою прийняти міри по знесенню самочинного будівництва по АДРЕСА_1, оскільки Львівською міською радою було наділено даними повноваженнями саме Личаківську районну адміністрацію. Однак тривалий час відповідач не реагував на її звернення, а після чергового звернення, 01.04.2008р. надіслав лист про розгляд питання самочинного будівництва ОСОБА_8 Даним листом відповідач повідомив, що відносно порушника складено акт попередження щодо самочинного будівництва та направлено в інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю для прийняття мір.  Крім цього, повідомив, що ОСОБА_8 зобов’язано погодити у встановленому порядку робочий проект на відповідність будівельним нормам здійсненого самочинного будівництва та подати такі документи на розгляд міжвідомчою комісією в термін до 01.06.2008р. Згодом листом від 23.07.2008р. відповідач повідомив про те, що 27.05.2008р. ОСОБА_8 отримано дозвіл на проведення будівельних робіт.

Вважає бездіяльність Личаківської районної адміністрації незаконною, в результаті неї грубо порушують її права, оскільки відповідачем замість того, щоб виконати вимоги закону та винести розпорядження про демонтаж самовільного будівництва, вчинялися дії по затягуванню розгляду даного питання з наданням можливості ОСОБА_8 узаконити самовільне будівництво. Отриманий дозвіл на проведення будівельних робіт не може розцінюватися як факт узаконення самовільного будівництва, оскільки він виданий на ведення нового будівництва, а не  для узаконення існуючого. При цьому для узаконення самовільного будівництва повинно відбуватися  погодження проекту з усіма необхідними службами на предмет можливості його технічної експлуатації, а також з суміжними власниками. Жодного технічного висновку спеціалізованої державної організації про відповідність виконаних будівельних робіт по даному самочинному будівництву будинку вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил щодо несучої спроможності відповідних конструкцій об’єкта самочинного будівництва, відповідність його розміщення містобудівній документації та місцевим правилам забудови, пожежним та санітарним нормам немає.

Крім цього, вона як суміжний землевласник своєї згоди на узаконення самовільної будови не давала і давати не має наміру, оскільки будинок розміщений з порушенням санітарних та пожежних норм по відношенню до її земельної ділянки та існуючого житлового будинку, який у випадку надання згоди ОСОБА_8 на узаконення підлягає знесенню.  Відповідач вперто продовжує не реагувати на її звернення про порушення її прав внаслідок продовження самовільного будівництва, а тому вона звернулася до суду за захистом своїх прав і просить позов задоволити.

Третя особа ОСОБА_8 свої вимоги мотивує тим, що являється власником АДРЕСА_1 та земельної ділянки, яка закріплена за ним. ОСОБА_6 являється власником суміжної земельної АДРЕСА_2 та житлового будинку розміщеного на ній. ОСОБА_6 розпочала на своїй земельній ділянці зведення зблокованого житлового будинку без його згоди на це і в 13.02.2006р. Личаківським районним судом м. Львова було задоволено його позов та визнано недійсним рішення виконкому Львівської міської ради  від 21.03.2003р. №214 «Про проектування та будівництво ОСОБА_9, ОСОБА_6 індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2» та рішення управління архітектури і містобудування Львівської міської ради від 23.02.2004р. про погодження робочого проекту будівництва зблокованого індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 Однією із підстав скасування вказаних рішень послужило те, що ОСОБА_6 не погодили проект будівництва зблокованого будинку із ним та не отримали його згоду, чим орган влади грубо порушив його права. Крім цього судом встановлено, що було порушено норми ДБН, оскільки запроектований  житловий будинок розміщений на відстані 1 м від існуючого будинку ОСОБА_8, а також повздовж межі ділянки тільки 30-60 см. Однак, не зважаючи на рішення суду, ОСОБА_6 продовжує і по даний час здійснювати будівництво вказаного будинку, чим порушує його права, як суміжного землекористувача.  

Він звертався із скаргами на здійснення ОСОБА_6 самовільного будівництва та з вимогою причинити самовільне будівництво у Личаківську районну адміністрацію, зокрема в червні 2008р. Однак відповідач на його скарги не реагував, розпорядження про демонтаж самовільного будівництва не приймав. Крім цього, він звернувся в Прокуратуру Личаківського району м. Львова із скаргою щодо самовільного будівництва ОСОБА_6 та бездіяльності Личаківської районного адміністрації Львівської міської ради. На що прокуратура відреагувала вимогою, якою зобов’язала Личаківську районну адміністрацію у судовому порядку вирішити питання про необхідність демонтажу самочинного будівництва по АДРЕСА_2 Однак до цього часу відповідач жодним чином на вказану вимогу не відреагував, його звернення також  залишає без належного реагування.Внаслідок бездіяльності районної адміністрації грубо порушено його права, оскільки  ОСОБА_6 продовжує самовільне будівництво. А тому просить визнати бездіяльність Личаківської адміністрації незаконною та зобов’язати відповідача прийняти розпорядження про демонтаж та звернутися із позовом до суду про примусове знесення самочинного будівництва ОСОБА_6

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6- ОСОБА_3 позов підтримала, позов третьої особи заперечила, дала аналогічні пояснення вище наведеним.

Представник третьої особи ОСОБА_8 – ОСОБА_5, що заявляє самостійні вимоги, позов третьої особи підтримала, основний позов заперечила, дала пояснення аналогічні вище наведеним, доповнила.

Представник відповідача Сачала І.Л. позови ОСОБА_6 та ОСОБА_10 заперечила, пояснила, що дійсно до районної адміністрації зверталися обидва власники з приводу ведення самочинного будівництва на земельних ділянках по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Разом з тим районна адміністрація не вправі була вирішувати питання демонтажу цього будівництва, оскільки факт ведення самочинного будівництва має підтверджуватися актом Інспекції ДАБК. Крім цього, за зверненням позивачки, районною адміністрацією було направлено попередження ОСОБА_8 про припинення ведення будівельних робіт та вироблення у встановленому законом порядку дозволу на ведення таких. Таке будівництво ним було припинено і  згодом представлено дозвіл на ведення будівельних робіт. В такому випадку контроль за  відповідності будівництва наданому дозволу здійснює  Інспекції ДАБК.

Вважає, що районна адміністрація діяла у межах наданих повноважень, не проявляла бездіяльність, а тому просить позов відхилити.

Заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, суд задовільняє позов ОСОБА_6 та ОСОБА_8 частково з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 є власником будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2, а ОСОБА_8- власником будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, їх земельні ділянки межують між собою.

Судом встановлено, що   ОСОБА_8 на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у 2004р. розпочав самочинне будівництво   житлового будинку без згоди суміжного землекористувача ОСОБА_6, з порушенням норм БНІПу в частині розміщення будинку по відношенню до межі земельної ділянки та існуючого житлового будинку, в якому проживають обидві сторони.  

За зверненням ОСОБА_6 та її чоловіка ОСОБА_9 рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18.04.2005р. було визнано будівництво житлового будинку на земельні ділянці по АДРЕСА_1 самовільним та зобов’язано ОСОБА_8 та ОСОБА_5 не чинити перешкод суміжним землекористувачам ОСОБА_6 та ОСОБА_9 і знести самочинне будівництво. Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 07.11.2007р., як судом касаційної інстанції, було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_5, і рішення суду від 18.04.2005р. було частково скасовано в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка належить на праві приватної власності, усунення порушення прав власників шляхом знесення частини самочинного будівництва скасовано, постановлено нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовлено у позові, оскільки судом вирішено питання про знесення самочинного будівництва не за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування(а.с.4-11).  

Крім цього, судом встановлено, що відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради  від 21.03.2003р. №214 «Про проектування та будівництво ОСОБА_9, ОСОБА_6 індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2» та рішення управління архітектури і містобудування Львівської міської ради від 23.02.2004р. про погодження робочого проекту будівництва зблокованого індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2, сім’ї ОСОБА_6 без згоди ОСОБА_8 було надано дозвіл на зведення блокованого житлового будинку із ОСОБА_8 по межі земельної ділянки. Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 13.02.2004р. вказані рішення  суб’єкта владних повноважень буди визнані недійсним.

Таким чином, суд вважає, що будівництво житлових будинків як по АДРЕСА_1, так і по АДРЕСА_2 є самочинним.  

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача, про те що  за час дії дозволу на ведення будівельних робіт позивач фактично звела житловий будинок, в тому числі виконала внутрішньо - будівельні роботи та в частині будинку вже проживає, оскільки судом безспірно встановлено, що на час розгляду справи Личаківським районним судом    за позовом ОСОБА_8 про визнання протиправними рішення виконкому Львівської міської ради  від 21.03.2003р. №214 «Про проектування та будівництво ОСОБА_9, ОСОБА_6 індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2» та рішення управління архітектури і містобудування Львівської міської ради від 23.02.2004р. про погодження робочого проекту будівництва зблокованого індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2, позивач звели лише коробку будинку, він не мав покрівлі даху, вікон, дверей, не був поштукатурений і внутрішні роботи не були виконані. Ці обставини підтверджуються матеріалами цивільної справи № 2-492/2006р. за позовом ОСОБА_8 до Львівського міськвиконкому, Управління архітектури та містобудування Львівської міської ради, ОСОБА_9,ОСОБА_6 про визнання протиправними рішень про надання дозволу на будівництво подружжям ОСОБА_6 спареного житлового будинку по вул. Сташенка,АДРЕСА_2 (а.с.31,33,34,134,144,154-158вказаної справи).  

Не приймається до уваги і заперечення представника 3-ї особи ОСОБА_5 про те, що зведення нею з чоловіком будинку по АДРЕСА_1 не є самочинним будівництвом, оскільки таке здійснюється на підставі дозволу від 26 травня 2008року № 296/08 (а.с.81), оскільки із листа начальника Інспекції ДАБК від 23.02.20010р. (а.с.97) вбачається, що в результаті перевірки законності ведення будівельних робіт на підставі вказаного дозволу було встановлено, що розташування будинку на земельній ділянці не відповідає погодженому робочому проекту, зокрема відстань від осі «А» до існуючого старого житлового будинку на АДРЕСА_1 у м.Львові становить 0.35м замість запроектованої 6 м. Конструкція даху та фасаду будинку  також не відповідає погодженому проекту.

Як встановлено у судовому засіданні фактично даний дозвіл, який надавався на зведення нового запроектованого житлового будинку використовувався третьою особою ОСОБА_8 та його представником для завершення самочинного будівництва.

Відповідно до п.7 ст. 376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.  

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.  

В судовому засіданні по даній справі та інших справах за участю вказаних сторін встановлено, що  листом №3-06692/20 від 08.06.2004р. Управління архітектури і містобудування Львівської міської ради рекомендувало сторонам   будувати лише зблокований будинок по межі ділянок, оскільки  земельні ділянки сторін по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 внаслідок поділу за рішенням суду від 11.08.1995р. є завуженими, а тому технічної можливості розмістити два окремі індивідуальні будинки на цих ділянках технічно не можливо.  

Незважаючи на це, кожна із сторін порушуючи інтереси суміжного землевласника продовжує самочинно зводити окремі будинки, при цьому позивач відступила лише на 30-60 см від межі земельних ділянок, розмістила 13 вікон на сторону ділянки 3-ї особи ОСОБА_8, незважаючи на скасування рішень суб’єкта владних повноважень у 2006р. про погодження робочого проекту та дозволу на ведення будівельних робіт продовжує самочинне будівництво будинку, а ОСОБА_8 продовжує самочинне будівництво житлового будинку з порушення санітарних та пожежних розривів до існуючого будинку, який належить сторонам, без відповідного проекту та дозволу на ведення будівельних роботі по закінченню самовільного будівництва.  

Суд вважає, що   відповідач  Личаківська районна адміністрація м. Львова в частині  вжиття заходів за наслідками самочинного будівництва обома власниками земельних ділянок допустила бездіяльність,  не вжила заходів передбачених   ст. 376 ЦК України, яка визначає порядок вирішення питань пов’язанами із веденням самочинного будівництва, оскільки безспірно встановлено, що протягом декількох років вказані особи здійснювали самочинне будівництво, зверталися до районної адміністрації із скаргами один на одного з приводу припинення самочинного будівництва.

Крім цього, позивач ОСОБА_6 після скасування  рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18.04.2005р.,яким було визнано будівництво житлового будинку на земельні ділянці по АДРЕСА_1 самовільним та зобов’язано ОСОБА_8 та ОСОБА_5 не чинити перешкод суміжним землекористувачам ОСОБА_6 та ОСОБА_9 і знести самочинне будівництво, зверталася із вимогою до відповідача та просила у відповідності до рішення  апеляційного суду Хмельницької області від 07.11.2007р., як суду касаційної інстанції вирішити питання про знесення самочинного будівництва, оскільки такий позов може подаватися лише  за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування (а.с.4-11), але відповідач на її звернення не реагувала.  

Тому в цій частині вимоги за обома позовами є підставними, слід визнати бездіяльність відповідача у невжитті заходів за наслідками самочинного будівництва житлових будинків власниками земельних АДРЕСА_1

Вирішуючи питання про захист порушених прав позивача та третьої особи ОСОБА_8 суд вважає, що в цій частині  вимоги обох позовів задоволити частково та покласти на відповідача обов’язок передбачений ч. 7 ст.376 ЦК України, згідно якої визначено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.  

Керуючись ст.ст.2, 102,160-163 КАС України, ст. 376 ЦК України, суд,-  

  ПОСТАНОВИВ:    

 Адміністративний позов задоволити частково. Визнати протиправною  бездіяльність суб’єкта владних повноважень Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради , яка полягає у не вжитті заходів передбачених ст. 376 ЦК України  до  припинення самочинного будівництва ОСОБА_8  житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в порядку передбаченому ст. 376 ЦК України.

Зобов’язати Личаківську району адміністрацію Львівської міської ради усунути порушення прав позивача ОСОБА_6 шляхом вжиття заходів до самочинного будівництва ОСОБА_8    житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 передбачених ст. 376 ч.7 ЦК України в місячний термін після вступу рішення у законну силу.

Адміністративний позов третьої особи ОСОБА_8  задоволити частково . Визнати протиправною  бездіяльність суб’єкта владних повноважень Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради , яка полягає у не вжитті заходів передбачених ст. 376 ЦК України  до  припинення самочинного будівництва ОСОБА_6  житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2.  

Зобов’язати Личаківську району адміністрацію Львівської міської ради усунути порушення прав ОСОБА_8 шляхом вжиття заходів до самочинного будівництва ОСОБА_6  житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 передбачених ст. 376  ч.7 ЦК України в місячний термін після вступу рішення у законну силу.  

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга в порядку і в строки передбачені ст.186 КАС України.

  Суддя: