Справа № 2-207/2007 р.

Рішення

іменем України

13 квітня  2007 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., при секретарі:   Воробей М.М., з участю:

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_5,

третьої особи, що заявила самостійні вимоги, ОСОБА_3, представника третьої особи, що не заявила самостійні вимоги, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому  судовому засіданні у залі суду в м.Славутичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4до ОСОБА_5, третя особа, що не заявила самостійні вимоги, орган опіки та піклування виконкому Славутицької міської ради Київської області,     про  визначення часток співвласників у майні, що є об"єктом спільної сумісної власності, та визнання права на спадкове майно, -

УСТАНОВИВ:

У березні 2007 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивачі просили провести поділ майна у вигляді житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1що є у спільній сумісній власності, визначивши частки співвласників.

У процесі судового розгляду за згодою позивачів відповідача ОСОБА_3 замінено на ОСОБА_5, а ОСОБА_3 вступив у справу як третя особа з самостійними позовними вимогами.

В судовому засіданні позивачі уточнили позовні вимоги та просили визначити частки співвласників квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1оскільки вони не були виділені при її приватизації, а без них не можливо оформити право на спадщину, що залишилась після смерті їхньої дружини та матері ОСОБА_7та визнати за ними право на спадкове майно.

Третя особа з самостійними позовними вимогами ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримав повністю, просив визнати за ним та за своєю неповнолітньою донькою право власності за кожним право на 1/6 частку квартири, як на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_8.

Відповідач позов визнав повністю, суду пояснив, що він не претендує на спадкове майно у виді частки квартири, що залишилась після смерті його матері ОСОБА_9.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримала, пояснила, що визначення часток у спільній сумісній власності та визнання права на спадкове майно не порушує права неповнолітньої дитини.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

2

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від

ЗО жовтня 2006 року, виданого на підставі розпорядження виконкому Славутицької

міської ради Київської області за № 5 від 19.01.1999 року та витягу з реєстру права

власності від 07.11. 2006 року № 12427019 ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_1належить на праві спільної сумісної власності квартира загальною

площею      73,7   кв.м.,   розташована  за  адресою:              АДРЕСА_1(а.с. 19,20).

Відповідно до ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників є рівними, оскільки інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, кожен із співвласників має право на одну п'яту частину зазначеної квартири.

Згідно свідоцтва про смерть від 4 травня 2000 року 1-БК № НОМЕР_1, виданого відділом РАГС Славутицького міськвиконкому Київської області, ОСОБА_9померла ІНФОРМАЦІЯ_1у віці 73 роки(а.с. 16).

Як видно із матеріалів справи та пояснень сторін, ОСОБА_9 заповіту не залишила. Отже, її спадкоємцями по закону першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України являються її діти: ОСОБА_5та ОСОБА_7(а.с. 76). Чоловік ОСОБА_9- ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть, видане 21.06.1984 року відділом ЗАГС Чорнобильського райвиконкому Київської області, копія якого долучена до справи(а.с. 51

)

Як вбачається із пояснень відповідача, він після смерті матері не прийняв спадщини в установлений ст. 1270 ЦК України строк, на час її смерті поживав окремо.

На момент смерті ОСОБА_9, її донька ОСОБА_7, яка є спадкоємцем першої черги, була зареєстрована та проживала з нею в одному житловому приміщенні, що підтверджується довідкою комунального підприємства „ЖКЦ" № 517 від 28.02.2007 року(а.с.23 ).

Згідно ст.549 ЦК України (1963 року) та ст. 1268 ЦК України (2003 року) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого цими кодексами, не заявив відмову від неї.

Як вбачається з пояснень сторін, ОСОБА_7 не заявляла відмову від спадщини, що належала їй після смерті матері.

Таким чином, ОСОБА_7 має належати на праві власності 1/5 частки вищезазначеної квартири, як спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_9, а із врахуванням її частки як співвласниці, їй має належати на праві власності 2/5 частки зазначеної квартири.

26 січня 2006 року у віці 50 років померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть, копія якого долучена до справи, ви даного відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області 27.01.2006 року, так і не оформивши право на спадщину(а.с. 17).

Як видно із матеріалів справи та пояснень сторін, ОСОБА_7 заповіту не залишила. Отже, її спадкоємцями по закону першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України являються її чоловік ОСОБА_1, та доньки ОСОБА_2 і ОСОБА_8(а.с. 13, 12, 28 ). На час смерті ОСОБА_7 спадкоємці були зареєстровані та проживали разом з нею, що підтверджено відповідною довідкою КП "ЖКЦ" (а.с. 23 ). Відмову від спадщини не заявили.

Згідно з ч.1 ст.1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними, отже кожному із спадкоємців має належати по    2/15 частини    вищевказаної квартири, як

3

спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_7, аз врахуванням їх часток як співвласників, їм має належати кожному на праві власності по 1/3 частки зазначеної квартири.

21 серпня 2006 року у віці 27 років померла ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть, копія якого долучена до справи, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області 22.08.2006 року, так і не оформивши право на спадщину(а.с. 18 ).

Як видно із матеріалів справи та пояснень сторін, заповіту ОСОБА_8 не залишила. Отже, її спадкоємцями по закону першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України являються її чоловік ОСОБА_3 та донька ОСОБА_3(а.с. 14, 15 ), які на час смерті були зареєстровані та проживали разом з ОСОБА_8(а.с. 23 ), відмову від спадщини не заявили.

Відповідно до ч.1 ст.1278 ЦК України кожному із спадкоємців належить по 1/6 частині вищевказаної квартири, як спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_8.

Позивачі та відповідач підлягають звільненню від сплати судового збору на підставі ст.4 Декрету КМУ „Про державне мито".

Судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи позивачі просили з відповідача не стягувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.   209,213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1право власності на 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2право власності на 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4право власності на 1/6 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1як на спадкове майно, що залишилось після смерті її матері ОСОБА_8.

Визнати за ОСОБА_3право власності на 1/6 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, як на спадкове майно, що залишилось після смерті його дружини ОСОБА_8.

Звільнити відповідача від сплати судового збору.

Заява про апеляційне оскарження цього рішення може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Славутицький міський суд.