ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" жовтня 2010 р. Справа № 9/123-10
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Щепанської Г.А.
при секретарі Феськовій М.Ю. ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю №35 від 17.08.2010р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Торговий Дім Україна-Тюмень", м.Київ
на рішення господарського суду Вінницької області
від "01" вересня 2010 р. у справі № 9/123-10 (суддя Балтак О.О.)
за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Торговий Дім Україна-Тюмень", м.Київ
до Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації, м.Вінниця
про стягнення 45000,00грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.09.2010р. у справі №9/123-10 в позові Акціонерного товариства закритого типу "Торговий Дім Україна-Тюмень" до Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації про стягнення судових витрат, а саме витрат на послуги адвоката ОСОБА_1 в сумі 45000,00грн. відмовлено.
Вважаючи, що вказане рішення прийняте місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення - про задоволення позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:
- відмовляючи в позові, господарський суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_1 діяла у справі №14/129-09 на підставі довіреності, а не як адвокат, проте, судом не враховано, що господарським процесуальним законодавством, крім довіреності, інших документів, які б надавали право представляти інтереси юридичної особи в господарському суді, не передбачено, а також судом не взято до уваги, що ОСОБА_1 являється адвокатом ще з 2004 року і по даний час;
- місцевий господарський суд мотивував своє рішення тим, що судові витрати відшкодовуються лише при розгляді конкретного судового спору та лише ті витрати, які здійснені під час розгляду конкретного спору, однак, суд не звернув увагу, що в п.5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. №01-8/1270 зазначено, що стягнення витрат сторони за участь адвоката у розгляді справи в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено, й враховуючи це, позивач не заявляв вимоги про стягнення судових витрат на оплату послуг адвоката в провадженні справи №14/129-09, оскільки на той час у нього не було доказів оплати таких послуг, тобто, не було можливості здійснити фінансову операцію в підтвердження оплати цих послуг, а так як в рахунок майбутньої оплати прийняти рішення суд не мав права, позивач, зібравши всі необхідні докази (фінансові документи тощо) звернувся до суду про стягнення витрат, які були ним понесені за послуги адвоката у справі №14/129-09 в окремому позовному провадженні;
- прийнявши дане рішення про відмову у позові з підстав, які зазначені у даному рішенні, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права на захист своїх законних інтересів, чим порушив ст.124 Конституції України.
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Представник відповідача на виклик в засідання суду не з'явився. Про причини його нез'явлення суд апеляційної інстанції не повідомлено.
Зважаючи на той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 23.09.2010р., беручи до уваги, що ст.96 ГПК України не встановлює обов'язку сторони подавати письмовий відзив на апеляційну скаргу, враховуючи приписи ст.101 цього Кодексу про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності письмового відзиву відповідача на апеляційну скаргу та без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.
Представник позивача підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи. Вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2010р. до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Торговий дім України - Тюмень" до Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації про стягнення судових витрат, а саме витрати на послуги адвоката ОСОБА_1 в сумі 45000,00грн. на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України. (а.с.31-33).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство зазначило, зокрема, що 15.09.2009р. господарським судом Вінницької області було прийнято рішення у справі №14/129-09 за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Торговий дім Україна-Тюмень", м.Київ до Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації, м.Вінниця про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, й даним рішенням, яке набрало законної сили 02.08.2009р., позов задоволено: визнано виконавчий напис, вчинений 03.04.2007р. приватним нотаріусом Липовецького нотаріального округу Вінницької області Посвятенком Д.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №405, таким, що не підлягає виконанню, стягнуто з Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації на користь Акціонерного товариства закритого типу "Торговий дім Україна - Тюмень" 85,00грн. витрат на сплату державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як стверджує позивач, від імені позивача у справі №14/129-09 діяла ОСОБА_1 в рамках договору про надання правової допомоги (послуг адвоката) б/н від 31.07.2009р., й з метою можливості бути представником у судових засіданнях, відповідно до ст.28 ГПК України та п.2.3. договору про надання правової допомоги, адвокату ОСОБА_1 було видано довіреність від 31.07.2009р.
Крім того, позивач вказує, що за умовами договору про надання правової допомоги (п.п.4.1., 4.2.) АТЗТ "Торговий дім України - Тюмень" мало сплатити адвокату кошти в сумі 45000,00грн. за фактом надання правової допомоги - актом приймання-здавання, який складається сторонами за умови отримання адвокатом рішення господарського суду Вінницької області, що набуло законної сили, й сторони домовились, що оплата послуг адвоката здійснюється протягом 1 року з дня набрання законної сили вищевказаного рішення.
Зважаючи на те, що акт здавання-приймання наданих послуг складено між АТЗТ "Торговий дім України - Тюмень" та адвокатом ОСОБА_1 02.10.2009р., тобто після набрання законної сили рішенням господарського суду Вінницької області у справі №14/129-09, оплати цих послуг товариством, зазначає позивач, в момент прийняття рішення у названій справі судом не могло бути розглянуто питання про стягнення судових витрат з оплати послуг адвоката.
На підтвердження своїх доводів позивач надав копії рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2009р. у справі №14/129-09; договору про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 31.07.2009р.; акта від 02.10.2009р. приймання-здавання наданих послуг за вищевказаним договором; видаткових касових ордерів №01 від 15.01.2010р., №02 від 11.02.2010р., №03 від 05.03.2010р. на загальну суму 45000,00грн.; свідоцтва №423 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого 16.11.2004р. ОСОБА_1 (а.с.13-15,20-21,22-24,25).
Відповідач у відзиві №01-05-80-552 від 09.08.2010р. на позовну заяву (а.с.52-54) заперечив проти позову, зазначивши, що вимога про відшкодування витрат на послуги адвоката не може заявлятися та розглядатися в окремому самостійному провадженні, оскільки відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до ст.44 ГПК України, відносяться до складу судових витрат та мають бути розподілені судом на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 ГПК України.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 діяла від імені АТЗТ "Торговий дім України - Тюмень" у справі №14/129-09 як представник за довіреністю, а не як адвокат.
Судовою колегією враховується наступне.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Відповідно до п.10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України, де встановлений порядок розподілу сум, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Отже, відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, за наявності відповідних доказів на підтвердження таких витрат, мало бути здійснене господарським судом при прийнятті рішення у справі №14/129-09, а не в іншому позовному провадженні.
Таким чином, посилання позивача на те, що ОСОБА_1 являється адвокатом ще з 2004 року і по даний час та на те, що вона представляла інтереси АТЗТ "Торговий дім Україна - Тюмень" згідно довіреності б/н від 31.07.2009р. у справі №14/129-09 як адвокат, а також доводи про те, що у справі №14/129-09 вимоги щодо стягнення витрат на послуги адвоката ним не заявлялись з тієї підстави, що оплата зазначених послуг була здійснена після її вирішення по суті, що передбачено п.4.2. договору про надання правової допомоги від 31.07.2009р., де вказано, що Клієнт (позивач у даній справі) здійснює оплату за цим договором в готівковій формі (через касу) протягом одного року з дня набуття чинності рішення у справі № 14/129-09, спростовуються наведеним вище.
Твердження позивача про те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що в п.5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. №01-8/1270 зазначено, що стягнення витрат сторони за участь адвоката у розгляді справи в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено, на підставі чого, а також, враховуючи п.4.2. договору про надання правової допомоги від 31.07.2009р., позивач зробив висновок, що суд і не міг стягувати такі кошти при розгляді справи №14/129-09, до уваги не беруться, оскільки позивач трактує позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз.3 названого інформаційного листа, на власний розсуд.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає рішення господарського суду Вінницької області у даній справі прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, й не вбачає підстав для його скасування у доводах апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 01 вересня 2010 року у справі №9/123-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Торговий Дім Україна-Тюмень", м.Київ - без задоволення.
2. Справу №9/123-10 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд