У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Руснак А.П.
суддів Кірюхіної М.А.
Адаменко О.Г.
при секретарі Бініашвілі Б.Ш.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Алуштинської міської ради АР Крим про захист права власності, визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дій посадових осіб, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою міського голови м.Алушта Щербини В.Є. на ухвалу Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваною ухвалою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року заява ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволена. Виконавчому комітету Алуштинської міської ради заборонено проводити будь – які дії відносно земельної ділянки площею 0, 0761 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1, а також заборонено виконання рішення виконавчого комітету алуштинської міської ради за №153 від 12 березня 2010 року «Про демонтаж самовільно встановлених воріт та залізобетонної огорожі в районі центральної бібліотеки» до розгляду справи по суті та набрання рішенням законної сили.
В апеляційній скарзі міський голова м.Алушта Щербина В.Є. ставить питання про скасування ухвали суду, посилаючись на те, що ухвала незаконна і необґрунтована, ухвалена з порушенням норм процесуального права. Вважає, що суд зобов’язаний був зазначити, які певні дії заборонено вчиняти, а не забороняти будь – які дії. Крім того, посилається на те, що ухвалою суду порушено принцип нерухомості права власності, оскільки відповідач позбавлений можливості відновити підпорну стіну, яка була зруйнована ОСОБА_5 в ході установки забору та воріт.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву позивачів про забезпечення позову, суд не звернув увагу на те, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги зводяться до визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 153 від 12 березня 2010 року «Про демонтаж самовільно встановлених воріт та залізобетонної огорожі в районі центральної бібліотеки», визнання протиправними дій посадових осіб виконавчого комітету з приводу виконання даного рішення та відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди. Будь - яких вимог щодо земельної ділянки, переданої позивачці в оренду, по даній справі не заявлено.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Між тим, суд першої інстанції помилково застосував такий спосіб забезпечення позову, який не лише не відповідає предмету позову (матеріально-правовій вимозі), а й взагалі виходить за межі позову. Заявлені позовні вимоги про скасування рішення про демонтаж огорожі та воріт, а також відшкодування шкоди не можуть буди забезпечені забороною вчиняти будь - які дії щодо земельної ділянки, оскільки з позовними вимогами щодо земельної ділянки позивачка не зверталась.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено з порушенням норм процесуального права.
Що стосується ухвали суду в частині заборони виконання спірного рішення до розгляду справи по суті та набрання рішення у справі законної сили, то колегія суддів вважає їх правильними та відповідними матеріалам справи та вимогам закону - п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 312 - 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу міського голови м.Алушта Щербини В.Є. - задовольнити частково.
Ухвалу Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року скасувати в частині забезпечення позову шляхом заборони виконавчому комітету Алуштинської міської ради проводити будь –які дії відносно земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та постановити нову ухвалу в цій частині про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову.
Цю ж ухвалу в іншій частині залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді