У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010  року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Кірюхіної М.А.  

суддів Адаменко О.Г.

Руснак А.П.  

при секретарі  Бініашвілі Б.Ш.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом  ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про     стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,  

за апеляційною скаргою  ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського  суду  Автономної Республіки Крим від 01 червня  2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2010 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до  ОСОБА_6 про   стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона  знаходиться з відповідачем у   шлюбі, від шлюбу мають сина ОСОБА_7,  ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв’язку з тим,  що відповідач проживає  окремо,   матеріальної допомоги для утримання сина не надає,   позивачка просила   стягнути аліменти в сумі 1/4 частки  всіх видів доходів,  а в попередньому судовому засіданні  змінила  позовні вимоги та просила  стягнути аліменти у твердій грошовій сумі – 500 грн. на місяць.  

Оскаржуваним рішенням Алуштинського міського  суду  Автономної Республіки Крим від 01 червня  2010  позовні вимоги   задоволено частково.

З  ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2,  стягнуто на користь ОСОБА_5  аліменти на утримання   сина ОСОБА_7,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  у розмірі  500 грн.  щомісячно, починаючи з 21  квітня 2010 року і до досягнення дитиною  повноліття.          

            В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 ставить питання про зміну рішення суду знизивши розмір  стягнутих аліментів до 300 грн. на місяць, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що  він не має постійного місця роботи,  проживає у сільській місцевості,  а тому крім  випадкових заробітків, не має інших джерел доходу,  зокрема земельної ділянки.  Суд також не прийняв до уваги,  що він хворіє на бронхит,  а це  потребує додаткових витрат на ліки.

            Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення позивачки та відповідача,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і  не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

 Ухвалюючи рішення про   задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.  При цьому  визнав встановленим, що  відповідач є батьком ОСОБА_7,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,      тому  зобов’язаний  утримувати сина до досягнення  ним  повноліття. Оскільки  відповідач має нерегулярний,  мінливий дохід,   суд  дійшов висновку про необхідність стягнення аліментів у твердій  грошовій сумі.

    З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

Відповідно до  ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до  ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України за  рішенням  суду  кошти  на  утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її  матері,  батька  і  (або)  у твердій грошовій сумі.

    Відповідно до ч.1  ст.  182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини;      стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;      наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Як правильно встановлено судом першої інстанції,  відповідач  не має постійного заробітку,  має нерегулярний, мінливий дохід.

Всупереч вимогам ст. 10, 11, 60 ЦПК України відповідач не надав  ані суду першої,  ані суду апеляційної інстанції  даних про  інші   обставини,  які б  могли бути враховані судом при визначенні розміру аліментів в меншій сумі, ніж визначив суд (стан його здоров’я,  наявність інших дітей  або інших непрацездатних осіб, які знаходяться на його утриманні).  

Зважаючи на вищенаведене,  враховуючи вимоги  закону,  судова колегія вважає правильними висновки суду  першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів  у сумі 500 грн.  на   дитину.

Судова колегія    вважає необґрунтованими та відхиляє доводи апеляційної скарги  про  те, що     суд першої інстанції,    стягнувши аліменти  у розмірі  500 грн.,  не врахував його матеріального становища,   оскільки дані доводи спростовуються вищенаведеними матеріалами справи,  а додані до апеляційної скарги  матеріали (довідка про склад сім'ї,  копія трудової книжки,   акт обстеження житлово – побутових умов сім'ї,  довідка про  захворювання  бронхітом)  не містять  даних,  які б могли спростувати  висновки суду першої інстанції.

 Що стосується доводу  апеляційної скарги  відповідача про допущене судом процесуальне порушення – неналежне повідомлення його  про час та місце розгляду справи,  то колегія  суддів його відхиляє,  зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,  відповідач повідомлявся про розгляд справи 01 червня 2010 року телеграмою,  проте даних про її вручення    матеріали справи не містять.

Відповідно до  п. 3 ст. 309 ЦПК України   порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення,  якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Проте,  відповідачем    не доведено, що  через  дане порушення процесуального закону  судом  вплинуло на висновки суду про стягнення аліментів.

      Таким чином,  судова колегія вважає, що   відповідач    не надав доказів, які б могли спростувати висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, який  повно та всебічно дослідив обставини справи,  дав належну оцінку всім наявним в справі доказам,  які надали сторони на засадах змагальності,  та  згідно зі ст.212 ЦПК України ухвалив  рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304,   307, 308, 313-315, 317, 324, 325, 327  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу  ОСОБА_6 - відхилити.  

            Рішення  Алуштинського міського  суду  Автономної Республіки Крим від 01 червня  2010 року -  залишити без змін.

 Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом   двадцяти днів  з дня набрання законної сили  ухвалою  апеляційного суду.

Судді