Апеляційний суд Кіровоградської області    

  Справа № 22 -12481/ 2010                                                                  Головуюча у 1 інстанції –  Мохонько В.В.  

Доповідач -  Бубличенко В.П.  

  У Х В А Л А  

           28 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

головуючої судді     Бубличенко В.П.

суддів                       Сукач Т.О.

Фомічова С.Є.

при секретарі           Савченко Н.В.    

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 7 квітня 2010 року  і  

  в с т а н о в и л а :  

 Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда  від 7 квітня 2010 року задоволена заява публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно, в якій банк просив накласти арешт та передати йому предмети застави та інший автотранспорт.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали як такої, що суперечить нормам процесуального права.  

Заслухавши доповідача,  дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

  Згідно частини 3 статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.  

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову та постановляючи ухвалу про накладення арешту на майно відповідача, суд першої інстанції правильно виходив із того, що доводи заявника дають підстави для висновку про те, що невжиття цих заходів призведе до неможливості, утруднення  чи уповільнення виконання рішення суду.

Проте, при постановленні ухвали про накладення арешту на автотранспортні засоби, які не були предметом застави, судом не враховано, що відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У позові банк просить звернути стягнення на майно, зазначене в договорі застави від 13 листопада 2007 року.

З копії договору застави автотранспорту від 13 листопада 2007 року вбачається, що  предметом застави були 8 автотранспортних засобів, тоді як суд наклав арешт на 10 автотранспортних засобів, що виходить за межі заявлених позовних вимог.

Враховуючи наведене, ухвала суду в частині накладення арешту на майно, яке не було предметом застави, підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні заяви банку щодо накладення арешту на ці автотранспортні засоби, а саме: автомобіль RENAULT (модель: 250.18  Premium, рік випуску 1998, тип ТЗ: фургон-рефрижератор-С, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1) та автомобіль VOLVO (модель:      FH 12, рік випуску 1998, тип ТЗ: фургон-рефрижератор-С, № кузова/шасі: НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2).

Доводи відповідача про те, що накладення арешту на заставлене майно перешкоджатиме його господарській діяльності, не можна визнати обґрунтованими, оскільки суд відмовив у задоволенні заяви банку про забезпечення позову в частині передачі майна банку на зберігання, тому це майно перебуває у володінні відповідача і може використовуватися ним для здійснення підприємницької діяльності.    

 Керуючись ст.ст.151, 152, 307 ч.2 п.2, 312-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  

  у х в а л и л а :  

             Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 квітня 2010 року скасувати в частині накладення арешту на автомобіль RENAULT (модель: 250.18  Premium, рік випуску 1998, тип ТЗ: фургон-рефрижератор-С, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1) та автомобіль VOLVO (модель:      FH 12, рік випуску 1998, тип ТЗ: фургон-рефрижератор-С, № кузова/шасі: НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2), постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про накладення арешту на зазначені автотранспортні засоби.

В решті ухвалу суду  залишити без змін.

Ухвала не оскаржується.    

       Головуюча  

Судді