Справа № 11-501/10 Головуючий у 1 інстанції Шарунович В.В.
ст. 118 КК України Доповідач Бешта Г.Б
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 29 жовтня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Бешти Г.Б.,
суддів Опейди В.О., Польового М.І.,
з участю прокурора Старчука В.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
потерпілого ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_4, прокурора, який приймав участь в розгляді справи, засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 19 липня 2010 року, яким
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України уродженець та мешканець АДРЕСА_2, з вищою освітою, неодружений, підприємець, раніше не судимий, на утриманні двоє неповнолітніх дітей,
- засуджений за ст. 118 КК України на 1 рік 9 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній – тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 06 вересня 2009 року, тобто з моменту затримання.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь:
- ОСОБА_4 22 800 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди та 50 000 грн. за завдану моральну шкоду, а всього 72 800 грн.;
- - ОСОБА_3 2 780 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди та 50 000 грн. за завдану моральну шкоду, а всього 52 780 грн.
Грошові кошти в сумі 390 грн., належні засудженому, звернуто в погашення збитків потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Транспортні засоби, на які накладено арешт, залишено під арештом з метою забезпечення цивільних позовів.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати по справі за проведення експертиз в сумі 1403 грн. 32 коп.
Вироком вирішено долю речових доказів по справі.
За цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 05 вересня 2009 року біля 21 год. 40 хв., в приміщенні квартири АДРЕСА_1, під час бійки з ОСОБА_5, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс останньому удар ножем в серце, від чого наступила смерть потерпілого.
В своїх апеляціях потерпіла ОСОБА_4 та прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції вказують на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи; неправильне застосування кримінального закону та призначення ОСОБА_1 надто м’якого покарання. Посилаються на те, що суд невірно перекваліфікував дії засудженого з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України, не взяв до уваги показань свідка-очевидця ОСОБА_6 Проігнорував висновок судово-медичної експертизи №208 від 28.10.2009 року, згідно якого ОСОБА_1 наніс удари ножем з достатньою силою, тобто активно нападав, а не оборонявся. Крім того, потерпіла вважає, що судом безпідставно враховано як пом’якшуючу покарання обставину – щире каяття засудженого, який не вибачився перед потерпілими та не відшкодував їм заподіяну злочином шкоду.
Просять вирок суду скасувати, постановити новий, яким засудити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України, обрати суворе покарання згідно даної статті. Крім того, потерпіла просить задоволити цивільний позов у повному об’ємі.
З асуджений ОСОБА_1 . в своїй апеляції вказує, що вирок Ковельського міськрайонного суду, за яким його засуджено, є надто суворим. Судом не враховано його щире каяття, часткове відшкодування потерпілим заподіяної шкоди, активне сприяння розкриттю злочину та те, що на його утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей.
Прохає змінити вирок суду, призначивши йому більш м’яке покарання та зменшити розмір стягнення шкоди потерпілим.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, доводи апеляцій, міркування прокурора та потерпілого ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції та заперечили апеляцію засудженого; засудженого та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляцію засудженого, а інші просили залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати встановила, що апеляції прокурора та потерпілої підлягають до часткового задоволення, а апеляція засудженого до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. 334 КПК України вирок суду повинен містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину, з наведенням обставин, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та доказів, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачувався у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 на ґрунті особистих неприязних відносин за ч. 1 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні, як вбачається з вироку, це обвинувачення підтвердження не знайшло і дії ОСОБА_1 було перекваліфіковано на ст. 118 КК України.
Відповідно до ч.3 ст. 36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Згідно з п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №1 “Про судову практику у справах про необхідну оборону”, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, необхідно враховувати відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, фізичні дані нападника і того, хто захищався, їхні фізичні дані та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначити, в чому саме воно полягає.
Проте у вироку суд першої інстанції, в порушення вищевказаних вимог закону та ч. 1 ст. 334 КПК України, формулюючи визнане судом доведеним обвинувачення, вказав ознаки умисного вбивства, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а кваліфікував дії підсудного за ст. 118 КК України, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
При цьому у вироку не зазначено, чи перебував засуджений у стані необхідної оборони, у чому ж полягало перевищення ОСОБА_1 меж необхідної оборони, не наведено доводів того, чому суд дійшов висновку щодо явної невідповідності заподіяної засудженим тяжкої шкоди ОСОБА_5 небезпечності посягання потерпілого або обстановці захисту. Не дано судом першої інстанції і аналізу та оцінки фактичних даних, що містяться у показаннях допитаних у судовому засіданні осіб та досліджених матеріалах справи, зокрема у висновках судово-медичних експертиз.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_6 перебувала у себе вдома разом з ОСОБА_5, коли у квартиру прийшов ОСОБА_1 При цьому не було з'ясовано, хто ж саме розпочав конфлікт та першим використав ніж. Не встановлено, чи був ОСОБА_1 тією особою, що захищалася, чи мав він реальну можливість ефективно відвернути суспільно небезпечне посягання іншими способами з завданням тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного припинення посягання.
Згідно із законом, дії обвинуваченого не можуть кваліфікуватись як убивство внаслідок перевищення меж необхідної оборони, якщо по справі не встановлено, що мав місце напад саме з боку потерпілого на обвинуваченого.
Поклавши в основу вироку показання ОСОБА_1, суд не з’ясував місцезнаходження другого ножа, якого, зі слів засудженого, потерпілий тримав у руці, наближаючись до нього.
Вищевказані обставини, які мають істотне значення для правильної юридичної оцінки дій ОСОБА_1, судом належним чином не з'ясовано. А тому висновки суду про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 118 КК України без належної мотивації слід визнати непереконливими.
За таких суперечностей у вироку, коли встановлені судом фактичні обставини справи у вироку суттєво відрізняються від юридичної кваліфікації дій засудженого, викладеної у вироку незрозуміло, в зв’язку з чим апеляційна інстанція не спроможна виправити дані порушення кримінально-процесуального закону, вирок підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи слід усунути виявлені недоліки та порушення кримінально-процесуального закону, належним чином з’ясувати всі обставини справи, звернувши увагу на доводи, викладені в апеляціях потерпілої та прокурора щодо кваліфікації дій підсудного та їх доводи щодо м’якості призначеного ОСОБА_1 покарання, і в залежності від встановленого, прийняти рішення у відповідності з діючим кримінально-процесуальним та кримінальним законодавством.
У випадку доведеності більш тяжкого злочину, призначене покарання слід вважати м’яким.
На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції потерпілої ОСОБА_4 та прокурора, який приймав участь в розгляді справи, задовольнити частково, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 19 липня 2010 року та окрему постанову щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у цей же суд в іншому складі суду.
Головуючий: /підпис/ Бешта Г.Б.
Судді: /підписи/ Опейда В.О., Польовий М.І.
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Волинської області Г.Б.Бешта