Справа № 2-588/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

12  жовтня 2010 року             Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді        Івасюти Л.В.

при секретарі                                Зінчук А.О.

з участю позивача              ОСОБА_1

з участю представника позивача      ОСОБА_2

з участю представника відповідача Коваль Л.В.

з участю представника відповідача Волкова І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом ОСОБА_1 до  житлово-будівельного кооперативу «Надія» (надалі- ЖБК «Надія») про визнання права власності на квартиру, -

                                                               в с т а н о в и в :

 04.09.2009року   ОСОБА_1, ОСОБА_5 звернулись з позовом до ЖБК “Надія“ про визнання права власності на квартиру.

Свій позов мотивували тим, що ОСОБА_1 є членом ЖБК “Надія“. Після введення будинку АДРЕСА_1 в експлуатацію, на підставі проведеного розподілу між членами кооперативу (жеребкування) разом з своєю дружиною ОСОБА_5 проживає в квартирі № НОМЕР_1.

Оскільки ним були сплачені в повному обсязі пайові внески, він звернувся до відповідача з проханням видати ордер та приватизаційне посвідчення на зазначену квартиру. Проте відповідач відмовив в задоволені цього прохання.

Посилаючись на вищенаведене, позивачі просили суд визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Представники відповідача проти позову заперечували з тих підстав, що рішенням зборів членів ЖБК “Надія“ від 30.01.2006 р. ОСОБА_1 виключено з членів кооперативу. Крім того, за ним рахується заборгованість по пайовому внеску та пені в сумі 31 905,39 грн.  

Також, представником відповідача було подано заяву про застосування судом позовної давності.

25.05.2010 р. в судовому засіданні ОСОБА_5 подала заяву про залишення її позову без розгляду. Ухвалою суду від 25.05.2010 р. позов ОСОБА_5 залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.384 ЦК України будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю.

Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу  і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її.

У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 20.10.2005 р. в справі №2-3794/05, яке набрало законної сили, відмовлено в позові ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу “Надія“ про часткове скасування рішення загальних зборів ЖБК “Надія“ від 1 березня 2005 року та зобов?язання до видачі документів для отримання ордеру на квартиру АДРЕСА_1. При цьому у вказаній справі судом було встановлено, що станом на 1 березня 2005 року ОСОБА_1 був членом ЖБК “Надія“ для одержання квартири АДРЕСА_1. По даній квартирі існувала заборгованість по сплаті пайових внесків. Зокрема, по додаткових пайових внесках в сумі 601 грн. та по основних пайових внесках в сумі 794 грн., всього - 1395 грн.

В січні 2003 року рішенням виконкому Луцької міськради було затверджено акт Державної комісії по здачі в експлуатацію 60-квартирного житлового будинку ЖБК.

 Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням загальних зборів ЖБК “Надія“ від 14.09.2005 р. ОСОБА_1 виключено з членів кооперативу.

25.01.2006 р. ОСОБА_1 повністю погасив заборгованість по сплаті пайових внесків, сплативши відповідачу 1395 грн., що підтверджується квитанцією № 1070 від зазначеної дати.

Заявою від 01.03.2006 р. позивач звернувся до відповідача з проханням видати ордер та приватизаційне посвідчення на зазначену квартиру. Проте листом від 03.04.2006 р. відповідач відмовив в задоволені цього прохання з тих підстав, що рішенням загальних зборів ЖБК “Надія“ від 14.09.2005 р. ОСОБА_1 виключено з членів кооперативу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 08.11.2007 р. в справі № 2-777/2007 було скасовано п.1 та 3 рішення загальних зборів ЖБК “Надія“ від 14.09.2005 р. в частині виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу та повернення йому сплаченого внеску.

З вищенаведеного суд приходить до висновку, що на момент звернення до суду з позовом про визнання права власності на квартиру ОСОБА_1 був членом житлово-будівельного кооперативу “Надія“. Посилання відповідача на ту обставину, що рішенням загальних зборів ЖБК “Надія“ від 30.01.2006 р. ОСОБА_1 виключено з членів кооперативу судом до уваги не береться, оскільки як вбачається з протоколу №1 загальних зборів від 30.01.2006 р. зборами таке рішення не приймалось, а приймалось рішення про підтвердження рішення загальних зборів від 14.09.2005 р. в частині виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу, яке, як вище зазначалось, було скасовано в судовому порядку.

Також судом не береться до уваги посилання відповідача на наявність в позивача станом на 30.01.2006 р. заборгованості по пайовому внеску, так як вказану заборгованість позивач погасив 25.01.2006 р.

Стосовно застосування позовної давності суд зазначає наступне: відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу дії ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до ч.3 ст.384 ЦК України необхідною умовою для набуття права власності на квартиру в житлово-будівельному кооперативі є, зокрема членство в такому кооперативі.

Як було встановлено судом, позивач, починаючи з 14.09.2005 р., був виключений з членів ЖБК “Надія“, і лише після скасування Луцьким міськрайонним судом відповідного рішення загальних зборів кооперативу його було фактично поновлено в членах ЖБК.

З тексту рішення Луцького міськрайонного суду від 08.11.2007 р. в справі №2-777/2007 вбачається, що воно набрало законної сили 19.11.2007 року.

Таким чином, перебіг позовної давності почався саме з 19.11.2007 року.

Позов про визнання права власності подано позивачем 04 вересня 2009 року, тобто в межах встановленого законом трирічного строку.

За таких обставин суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності, в зв?язку з чим підстави для її застосування відсутні.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є членом житлово-будівельного кооперативу “Надія“ та повністю сплативши пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1, викупив її, за ним слід визнати право власності на дане майно.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 60, ч. 3 ст. 61, 212-215  ЦПК України, ч. 3 ст. 384, ст. 392 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу “Надія“ в користь ОСОБА_1 понесені витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

      Суддя Луцького міськрайонного суду                                        Івасюта Л.В.