Справа № 2-86/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

03 лютого 2009 року     м. Димитров

Дністровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді     Перекупка І.Г.,

при секретарі     Мутелиця Т.О.,

за участю позивача     ОСОБА_1,

за участю відповідача     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності. У судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних вимог позивач пояснив.ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_4 Кузьминічна, про що в книзі реєстрації актів про смерть 01.04.93 року зроблено запис за № 207. Після її смерті залишилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 залишились ОСОБА_3, позивач, ОСОБА_1 і ОСОБА_5. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 31 травня 1996 року за позивачем, а також ОСОБА_5, ОСОБА_3 визнано право власності на 1/3 частину спадщини за кожним.

На час подання цього позову померли ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що в Книзі реєстрації актів про смерть 04.06.90 року зроблено запис за № 329 і ОСОБА_5, яка померла 09 вересня 2003 року, про в книзі реєстрації актів про смерть 09.09.03 року зроблено запис за № 609 які були моїми братом і сестрою. Таким чином, спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 залишились позивач і ОСОБА_3, який є сином ОСОБА_6. При цьому ОСОБА_2 на частку у спадщині не претендує.

Після їх смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Вказана спадщина, відповідно до рішення суду, була залишена в загальному користуванні спадкоємців. Однак, позивач, а також ОСОБА_6, за життя, і ОСОБА_5, за життя, користувались житловим будинком, однак не отримали свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. ОСОБА_3 не прийняв свою частку спадщини, будинком не користувався. При цьому позивач, на час подання цього позову продовжую користуватись спірним житловим будинком.

Таким чином позивач, разом з ОСОБА_6 і ОСОБА_5, згідно з умовами ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 року), фактично прийняли спадщину у вигляді житлового будинку, який знаходився у їх спільній сумісній власності але не отримали свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ст. ст. 1297, 1299 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця після отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно з моменту державної реєстрації вказаного свідоцтва. Відсутність таких свідоцтв перешкоджає позивачеві оформити його спадкові права в позасудовому порядку і вимушує його звернутись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

У судове засідання позивач з'явився, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач до судового засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник третьої особи до суду не з'явився надіслав до суду заяву, зі змісту якої свідчить, що з позовними вимогами згоден, не заперечує проти їх задоволення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, про що в Книзі реєстрації актів про смерть 04.06.90 року зроблено запис за № 329 та 09 вересня 2003 року померла ОСОБА_5, про що в книзі реєстрації актів про смерть 09.09.03 року зроблено запис за № 609 (а. с. 7, 8, 9)

Згідно довідки БТІ м. Димитров від 11 листопада 2008 року право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 не оформлено (а. с. 11)

Згідно технічного паспорту на будинок за адресою АДРЕСА_1, власником значиться ОСОБА_4 (а. с 12-14).

Виходячи із ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на житловий будинок виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності на нерухомі речі підлягає реєстрації.

З огляду на ст. 392 ЦК України, якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою, до суду може бути подано позов про визнання цього права.

Проаналізувавши вищевикладене, а саме те, що відсутність правоустновлюючих документів на будинок за адресою: м. Димитров, Донецької обл., вул. Ленинградська буд. № 41є перешкодою у прийнятті позивачем спадщини за заповітом, спір між іншими спадкоємцями у відношенні спадкового майна відсутній, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст.182, 331, 392, 1268, 1269 ЦК України, Закону України "Про власність", керуючись ст.ст.10, 11, 57, 130, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 який залишився після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.