Судове рішення #11621928

Гагарінський районний суд м. Севастополя

1 інстанція

Код суду - 2702

Справа  № 2а- 3956/10

КОПІЯ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05  липня 2010 року

Гагарінський районний суд м. Севастополя у складі :

                  головуючого судді:   Нестерук В.В.

                  при секретарі             Александрової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі  адміністративний позовом ОСОБА_1   до  Гагарінського районного управління Пенсійного Фонду України в м. Севастополі  про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», суд  

                                                                   В С Т А Н ОВ И В :

    Позивачка 5.09.2008 року звернулася до суду з позовом  до відповідача, в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити  йому недоплачену щомісячну  допомогу за 2006 – 2007 роки, як  дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком в сумі 2733 грн. 30 коп., мотивуючи тим, що ця щомісячна соціальна допомога йому не виплачувалась і просить поновити строк звернення до суду.

    В судове засідання позивачка не з’явилася, однак вона надала до суду заяву, в якій вона прохає суд розглянути цю справу в її відсутності, позовні вимоги вона підтримує в повному обсязі, прохає суд задовольнити її вимоги в повному обсязі.

    Представник  відповідача  до суду не з’явився неодноразово, однак суд вважає можливим розглянути цей позов в його відсутності, так як вин був належним чином повідомленій про час та місце розгляду цієї справі неодноразово.

             Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають  задоволенню частково з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивачка має статус дитини війни, тому вона має право користуватися пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Таким чином, позивачка має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, що втратили працездатність.

    Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» становить з 01 квітня 2007 року 406 гривень, а з 01 жовтня – 411 грн.

    Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік.

    Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп /2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст. 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому Конституційний Суд України вказав, що  Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України  зупиняти дію окремих законів України та (або) будь – яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний  Суд України, це суперечить вимогам ст. 3  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами.

    Звуження змісту  та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст. 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

    Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти  або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 ст. 58 Конституції України реалізація собою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно – правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання , не повинні прийматися до уваги.

    Згідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.

    Згідно  ч. 1 ст. 102  Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь в справі, однак в даному випадку поважних причин для поновлення строку в судовому засіданні не встановлено ( крім за строком  з вересня по грудень 2007 року), тому позов позивачці слід задовольнити лише частково, так як вона пропустила строк позовної давності за виключенням строку з вересня по грудень 2007 року. Тому з відповідача на користь позивачці слід стягнуті  допомогу в розмірі 498 гривень 20 копійок. В іншої частини позову позивачу слід відмовити.

             Судові витрати по цієї справі потрібно віднести на рахунок відповідача та стягнути з нього на користь держави 51 гривню.  

    Керуючись  ст. 159-163, 104-105, 161, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Конституцією України, суд  

   

ПОСТАНОВИВ:

              Стягнути з Гагарінського районного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі на користь  ОСОБА_1  несплачену йому  допомогу в розмірі 498 гривні 20 копійок за вересень-грудень 2007 року. В задоволенні іншої частини її позову їй відмовити.

             Стягнути з Гагарінського районного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі на користь держави судовий збір у розмірі 51 гривня.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження  і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заява про апеляційне оскаржена не була подана. Якщо подана заява про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 186 КАСУ, постанова набирає чинності після закінчення цього строку. У разі подачі апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає  законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючій:

Суддя Гагарінського районного суду

м. Севастополя                                           (підпис)                                                                   В.В.Нестерук

КОПІЯ  ВІРНА:

Суддя Гагарінського районного суду

м. Севастополя                                                                                                                           В.В.Нестерук

Постанова законної чинності не набрала.

       

                   

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація