№ 1-33\07 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2 007 року. Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого    -  Кваші В.І.,

при секретарі                                         -  Загородній Л.А.,

за участю прокурора     -  Цой Т.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді справу про обвинувачення.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження українця, громадянина України з вищою освітою, одруженого, уродженця та жителя, АДРЕСА_1, пенсіонера несудимого,

по ст. 263 ч.1, 296 ч.4 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В 1982 р. в грудні 2005 року в АДРЕСА_1  ОСОБА_1, скоїв придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу за слідуючих обставин.

В 1982 році ОСОБА_1, працюючи на посаді військового керівника Тулиголовської середньої школи Кролевецького району Сумської області під час перебування на учбовому полігоні в с. Тулиголово Кропевецького району виявив та відібрав в учнів 5 патронів - 4 калібру 5,45 і 1 калібр - 7,62 які деякий час зберігав в робочому кабінеті за місцем роботи а згодом забрав їх додому, в тім числі переїхавши в 1993 році в П., Новомиргородського району де зберігав їх за місцем власного проживання без передбаченого законом дозволу і які 09 грудня 2006 року в нього були виявлені та вилучені працівниками міліції, при цьому відповідно до висновку судово-балістичної експертизи останні являються боєприпасами: 4 патрони калібру 5,45 мм зразка 1974 р. виготовлені промисловим способом та придатні для стрільби, патрон калібру 7,62 зразка 1953 року промислового виробництва також придатний для срільби.

В судовому засіданні підсудній винність у вчиненому визнав повністю і пояснив, в 1982 році на військовому полігоні в с. Тулиголово він в учнів забрав 5 патронів із тих пір зберігав їх дома в сейфі немаючи на це відповідного дозволу.

З 1963 року він являється мисливцем і в 198 0 році придбав і мав мисливську рушницю ТОЗ - 34 ЕР. 09.12.2006 року в вечірній час до нього приїхали плимінники ОСОБА_2., і попросили його взяти з собою гвинтівку ,щоб злякати ОСОБА_3, до якого вони їхали повертати борг з яким були в неприязних стосунках, він погодився на це і з метою запобігти конфлікту разом з ним взявши гвинтівку поїхали до домоволодінняОСОБА_4.

2

В подальшому перебуваючи під двором X., в період коли з двору виходив останній,ОСОБА_4., ОСОБА_3. ОСОБА_2, подав команду вистрілити з гвинтівки і він відвернувшись від згаданих осіб вистрилив один раз в гору.

В подальшому йогоОСОБА_3, побив і відібрав зброю.

Визнання вини підсуднім стверджується його винність у вчиненн злочину, передбаченого ч. 1 ст. 2 63 КК України, узв'язку з чим суд у відповідності до ч.З ст. 299 КПК України не перевіряв решти доказів наявних в справі.

Суд вважає правильно кваліфікацію дій обвинуваченого по ст. 263 ч. 1 КК України.

Дії ОСОБА_1., також органом досудового слідства кваліфіковано і по ст. 296 ч. 4 КК України як вчинення хуліганства із застосуванням вогнепальної зброї.

Судд вважає, що в судовому засіданні не зібрано про це відповідних доказів.

Так, встановлено, що поява ОСОБА_1., в вечірній час біля домоволодіння в АДРЕСА_2. Новомиргородського району з власною гвинтівкою ТОЗ - 34, стрільба з неї (1 постріл) були вчинені не з хуліганських мотивів а з метою запобігти інциденту тим більш, що обвинувачений достовірно знав про характер неприязних стосунків його родичівОСОБА_2, з ОСОБА_3 Вечірній час, перебування біля чужого домоволодіння, наявність в ньому декількох чоловік разом з ОСОБА_3, перебування їх в стані алкогольного сп'яніння вказують на те, що за таких обставин ОСОБА_1, міг сприймати обстановку як таку, що могла призвести до конфлікту. Крім того суд враховує що згаданий постріл ОСОБА_1, провів на вулиці тобто на відстані від учасників події, що є значною і до того ж повітря, після чого гвинтівку тримав у положенні не придатному для стрільби. Приймаючи рішення про відсутність в діях ОСОБА_1, складу злочину, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України суд враховує, що він від вказаних вище осіб постраждав, так як йому були заподіяні тілесні ушкодження а гвинтівку було відібрано.

При призначенні покарання підсудньому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, обставини що впливають на його покрання.

ОСОБА_1, вчинив злочин, що не відноситься до категорії тяжких, раніше не судимий, позитивно характерезується, є непрацездатним а тому суд вважає можливим його виправлення та перевиховання без ізоляції його від суспільства і можливим застосувати до нього ст. 75 КК України.

Керуючись ст.ст. 323-325 КПК України,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, визнати винним і призначити йому покарання по ст 2 63 ч.1 КК України 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК УкраїниОСОБА_1., від призначеного покарання звілнити з випробуванням з іспитовим строком 1 рік зобов'язавши його на підставі ст. 7 6 КК України повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

3

Міру запобіжного заходу на час апеляційного оскарження залишити без змін - підписку про невиїзд.

ОСОБА_1, по ст. 296 ч. 4 КК України виправдати.

Стягнути з ОСОБА_1, на користь НДКЦ при УМВС в Кіровоградській області УДК в Кіровоградській області м. Кіровоград р\р 35223001000479 МФО 823016 188 грн., 31 коп судових витрат.

Речові докази в справі мисливську рушницю ТОЗ - 34 ЕР, 12 калібру № 15917 повернути ОСОБА_1, а 4 гільзи від патронів 5,45 мм та гільзу від патрона 7,62, три пулі - знищити.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду на протязі 15 діб з часу його проголошення.