Справа №2-418 2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 квітня 2007 року

Першотравневий районний суд м. Чернівці, в складі головуючого судді Іщенка І.В.., при секретарі Заяць В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, першої державної нотаріальної контори м.Чернівці, третьої особи Чернівецького бюро технічної інвентаризації про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом. Посилалася в позові на те, що вона проживає в АДРЕСА_1. Даний будинок вони побудували у шлюбі з її покійним чоловіком ОСОБА_3. 06 березня 1990 року їм було видано Свідоцтво про право особистої власності на вказаний житловий будинок на ім'я її чоловіка, згідно рішення Чернівецького МВК № 55/3 від 15.02.90р., зареєстрованого в Чернівецькому обласному БТІ 19.03.90р. в реєстрову книгу №43 за реєстровим номером 6132, що підтверджується довідкою БТІ від 21.12.2006р. Відповідно до ст.60 СК України «майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу)». Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України «майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом». При поділі майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ст.372 ЦК України). Згідно ст.1226 ЦК частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Згідно договору дарування від 06.04.90р. 1/2 будинковолодіння по АДРЕСА_1 належить на праві власності Відповідачу-1 - сину її покійного чоловіка від першого шлюбу та складається з житлового будинку літ.Б. Таким чином на день смерті її чоловіка їй належала половина від 3/4 будинковолодіння по АДРЕСА_1 (3/4 будинковолодіння - цегляний житловий будинок літ.А загальною площею 59,2м.кв., житловою площею 38,4м.кв., цегляний сарай літ.В, цегляна вбиральня літ.Г, огорожа №1-2, штахет, вимощення №1, асфальт), а друга половина будинковолодіння стала спадковим майном та мала бути прийнята спадкоємцями у відповідності до закону. Відповідно до ст.1261 ЦК спадкоємцями першої черги є вона, Відповідач-1 та його сесіра -, яка в нотаріальному порядку відмовилась від своєї частки у спадковому майні на користь Відповідача-1. 14.12.2006р. Відповідачем-2 їй було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом. Оскільки вона є неписьменною, то не зрозуміла у нотаріальній конторі, що вказане свідоцтво видається їй лише на 1/3 частку майна у всьому будинковолодінні, а коли звернулась до юриста, то їй пояснили, що їй має належати 1/2 всього будинковолодіння. Просила визнати за не право власності на 3-8 вказаного будинковолодіння та зобов"язати першу нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом.

При проведенні судового розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 свою заяву підтримала і в своєму поясненні підтвердила обставини, викладені в заяві, а також в своїх уточненнях до позовної заяви виклала обставини справи.

Відповідач - ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 в судовому засідані позов визнали повністю і не заперечувала проти його задоволення.

Представник першої нотаріальної контори м. Чернівці Прядко І.І. позовну заяву з уточненнями визнав повністю та не заперечував проти її задоволення.

Представник третьої особи Чернівецького бюро технічної інвентаризації в зал судового засідання не з"явився, хоча був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивачки, відповідачів, їх представників дослідивши письмові докази, які були у справі, суд вважає, що позов обґрунтований. На підставі ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Дане визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, інтереси, свободи інших осіб.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1. Даний будинок вони побудували у шлюбі з її покійним чоловіком ОСОБА_3.  06 березня 1990 року їм було видано Свідоцтво про право особистої власності на вказаний

2

житловий будинок на ім'я її чоловіка, згідно рішення Чернівецького МВК № 55/3 від 15.02.90р., зареєстрованого в Чернівецькому обласному БТІ 19.03.90р. в реєстрову книгу №43 за реєстровим номером 6132, що підтверджується довідкою БТІ від 21.12.2006р. Відповідно до ст.60 СК України «майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу)». Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України «майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом». При поділі майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ст.372 ЦК України). Згідно ст.1226 ЦК частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Згідно договору дарування від 06.04.90р. % будинковолодіння по АДРЕСА_1 належить на праві власності Відповідачу-1 - сину її покійного чоловіка від першого шлюбу та складається з житлового будинку літ.Б. Таким чином на день смерті її чоловіка їй належала половина від 3/4 будинковолодіння по АДРЕСА_1 (3/4 будинковолодіння - цегляний житловий будинок літ.А загальною площею 59,2м.кв., житловою площею З8,4м.кв., цегляний сарай літ.В, цегляна вбиральня літ.Г, огорожа №1-2, штахет, вимощення №1, асфальт), а друга половина будинковолодіння стала спадковим майном та мала бути прийнята спадкоємцями у відповідності до закону. Відповідно до ст.1261 ЦК спадкоємцями першої черги є вона, Відповідач-1 та його сестра - , яка в нотаріальному порядку відмовилась від своєї частки у спадковому майні на користь Відповідача-1. 14.12.2006р. Відповідачем-2 їй було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом. Оскільки вона є неписьменною, то не зрозуміла у нотаріальній конторі, що вказане свідоцтво видається їй лише на 1/3 частку майна у всьому будинковолодінні, а коли звернулась до юриста, то їй пояснили, що їй має належати 1/2 всього будинковолодіння.

Відповідно до ст.1300 ЦК України на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином на даний час будинковолодіння АДРЕСА_1 є спільною частковою власністю, де позивачці належить 1/2 його частини, та ОСОБА_2 - 1/2 його частини, про що лише на підставі рішення суду їм можуть бути видані відповідні свідоцтва про право власності Чернівецьким обласним БТІ.

Відповідно до ст.386 ЦК України «держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню».

На підставі наведеного та керуючись ст.. 60 СК України, ст.ст. 368,386,1261,1267,1300 ЦК України, ст.ст. 209,212-215,218 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1право власності на 3/8 будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1як її частку у спільній сумісній власності подружжя.

Зобов'язати Першу Чернівецьку державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом від 14.12.2006р., виданих на ім'я ОСОБА_1та ім'я ОСОБА_2, вказавши у Свідоцтві, яке належить ОСОБА_1, що спадкове майно складається з 3/8 частин будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1та у свідоцтві ОСОБА_2, що спадкове майно складається з 3/8 частин будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1

На рішення  суду  може  бути подана   апеляційна   скарга до   апеляційного  суду   Чернівецької області через Першотравневий районний суд м.Чернівці.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.