Справа № 2-432/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2010 року. Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого  судді               Біцюка  А.В.,

при секретарі                     Шадорській  С.О.,

за участю позивача               ОСОБА_1,

представника  відповідача         ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Казанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 повернення майна та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_3 про повернення майна безпідставно набутого та стягнення грошових коштів, незаконно утримуваних, просив зобов’язати відповідача ОСОБА_3 повернути йому (позивачу) належне йому майно, а саме холодильник марки «Samsung AS21FLMRI/ХЕК» (далі – Холодильник), вартістю 5393 грн. 10 коп., який він (позивач) придбав у кредит на своє ім’я та який відповідачка безпідставно набула та незаконно утримує в своєму володінні, в технічно належному стані; а також стягнути з відповідачки – ОСОБА_3  грошові кошти в сумі 325 грн. 50 коп., включених в суму кредиту, як плата за картку  додаткового сервісу та штраф за прострочку платежів кредиту на протязі 2-х років в сумі 1525 грн.

У судовому засіданні позивачі позов підтримав та просив суд зобов’язати відповідачку повернути йому холодильник, який є його власністю. Пояснив, що для придбання холодильнику отримав кредит, яким розрахувався за холодильник, холодильник було доставлено до домоволодіння відповідачки, в якому позивач проживав з донькою відповідачки. З відповідачкою він домовився, що у разі погашення заборгованості за кредитом, який отримано на придбання холодильнику, він стане власністю позивачки. Позивачка усної домовленості не виконала, заборгованість за кредитом не погашено, а тому він вимушений сам погасити заборгованість і витребувати в зв’язку з цим у відповідачки холодильник на який вона права не має.

Представник відповідача заперечив проти позову, заявивши, що Холодильник є власністю відповідачки, оскільки фактично вона його придбала та сплачувала за нього кошти, а на відповідача холодильник оформили в зв’язку з тим, що в неї не було паспорту. Таким чином правочин відповідно до якого холодильник придбано у власність ОСОБА_1 є удаваним, а фактичним власником холодильнику є вона.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

23 липня 2008 року ОСОБА_1 уклав з ЗАТ «Альфа-Банк» кредитний договір відповідно до умов якого він отримав від банку кредит в сумі 5718,60 грн. (далі – Кредит) строком на 24 місяці з 23 липня 2008 року по 24 липня 2010 року (а.с.28-29), який направлено на оплату придбання холодильнику SAMSUNG RS21FLMR1/XEK  вартістю 5393,10 грн. та картки додаткового сервісу вартістю 325 грн. (а.с.16-17). В цей же день позивач отримав Холодильник від торгової організації (а.с.16).  Придбаний холодильник був доставлений в домоволодіння Відповідачки де він планував жити з донькою  відповідачки у шлюбі, який вони уклали після придбання Холодильника. Через деякий час шлюб розпався та позивач переїхав жити в інше місце.

Вищезазначене підтверджується матеріалами справи і визнається сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частина 1 ст. 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України в письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, тобто правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків.

В судовому засіданні позивач заперечував факт укладання з відповідачкою договору купівлі продажу Холодильника на умовах передання його їй у власність до повного розрахунку відповідачкою за кредитом, який він отримав на придбання Холодильника.

З огляду на пояснення позивача, що Холодильник було доставлено до будинку відповідачки, оскільки він там планував жити з її донькою в шлюбі, судом не приймається як доказ того, що Холодильник вже є власністю відповідачки та обставина, що Холодильник вже знаходиться у її будинку, оскільки такий доказ сам по собі не може свідчити про перехід права власності до відповідачки.

Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Посилання представника відповідача на те, що угода купівлі-продажу Холодильника позивачем була удаваною, та була укладена з метою приховати угоду купівлі-продажу Холодильника відповідачкою, оскільки в неї в момент придбання холодильника не було паспорту і вона, в зв’язку з цим не могла отримати кредит та купити холодильник, судом відкидається, виходячи з того, що саме позивач розплатився своїми коштами (отриманими в кредит) за придбаний Холодильник і особисто отримав товар (став власником), створивши для себе реальні юридичні наслідки, а відповідачка не була стороною вказаних правочинів і правових наслідків для себе не створювала.

Також не може підтверджувати ту обставину, що Холодильник став власністю позивачки, часткове погашення нею Кредиту, оскільки позивач стверджував, що згідно усної домовленості Холодильник переходить у власність позивачки після повної сплат нею Кредиту.

В судовому засіданні представнику відповідача роз’яснено обов’язок кожної сторони надати докази, якими вони підтверджують кожну обставину на яку посилаються.

Представник відповідача та відповідачка не надали суду доказів того, що відповідачка повністю розрахувалась за Кредитом, що холодильник перейшов у її власність з моменту досягнення усної домовленості з позивачем про придбання холодильнику, що вона є власницею холодильнику.

Оскільки як сторонами так і матеріалами справи підтверджується, що  за холодильник повністю розрахувався ОСОБА_1, за рахунок отриманого ним кредиту (а.с.15,17,19-21), саме він отримав Холодильник від торгової організації (а.с.16), суд приходить до висновку, що законним власником Холодильника є ОСОБА_1, а тому позов, відповідно до положень ст.1212 ЦК України, підлягає задоволенню в частині зобов’язання відповідачки повернути позивачу Холодильник.

Позовні вимоги про стягнення коштів з відповідачки, які позивач надав їй для погашенню свого кредиту задоволенню не підлягають за їх безпідставністю, оскільки укладання з відповідачкою усної угоди не є.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно сумі задоволених вимог: 143,27 грн. (53,93 – судовий збір та 89,34 –витрати на ІТЗ).

Керуючись ст. ст. 10, 88, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення майна та стягнення грошових коштів, задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 холодильник SAMSUNG  AS21FLMRI/ХЕК.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 143 (сто сорок три) гривні 27 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області через  Казанківський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: