№2-124/07p.

РІШЕННЯ

 ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

22 лютого 2007 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Максимович Г.В.

при секретарі - Бондар О.В.

за участю:

представника відповідача - ОСОБА_2 розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іллічівського морського торговельного порту про відновлення на роботі сплату за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Іллічівського морського торговельного порту (а.с.2) в якому просить:

-   зобов'язати ДП «ІМТП» відновити його на роботі;

-    сплатити заробітну плату за 12 місяців 2005 року за час вимушеного

прогулу;

-   стягнути з ДП «ІМТП» моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.

27 листопада 2006 року позивач уточнив позовні вимоги (а.с.72-73) та просить:

·        визнати накази №243\л від 21.12.05р, №201\л від 20.10.2006 року про звільнення з роботи 07.02.2005 року від 21.12.2005 р незаконним;

·        визнати формулювання причини звільнення такими що не відповідають чинному законодавству;

·        стягнути з ДП «ІМТП» кошти у розмірі середньомісячної заробітної плати за вимушений прогул впродовж 22-х місяців (з 07.02.2005р по листопад 200бр);

·        стягнути з ІМТП моральну шкоду у розмірі 820 000 гривень.

Позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутністю, яка була задоволена.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову мотивуючи тим, що позовні вимоги безпідставні, так як звільнення ОСОБА_1 з ІМТП було законним та обґрунтованим, а тому і вимоги ОСОБА_1, які можуть бути наслідком незаконного звільнення, тобто виплату грошових коштів за час вимушеного прогулу та моральної шкоди не можуть бути задоволені судом.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 працював в державному підприємстві «Іллічівський морський торговельний порт» з 01.12.1987 р. по 21.12. 2005 р. З 27.12.04 р. до 05.02.05 p., перебуваючи на посаді командира відділення Воєнізованої пожежного караулу Загону Воєнізованої пожежної охорони Служби пожежної безпеки ДП ІМТП, знаходився в стані тимчасової непрацездатності, у зв'язку з чим не працював. З 06.02.05 р. при відсутності поважних причин, припинив вихід на роботу, чим скоїв тривалий дисциплінарний проступок - прогул. Протягом тривалого часу адміністрація ДП ІМТП намагалась встановити причини відмови позивача від роботи на своєму робочому місці, що підтверджується Актами навідувань ОСОБА_1 представниками порту по його місцю мешкання від 01.03.05 p., від 27.04.05 p., але позивач був відсутній на час навідувань. Намагання оправдати невихід на роботу відсутністю перепустки на робоче місце

(термін дії якої закінчився" 31.12.04 p.), а також тим, що, нібито, адміністрація порту в особі -інспектора Відділу кадрів ОСОБА_3, до якої, нібито, звернувся позивач з приводу видачі нової перепустки, відмовила йому в наданні вказаного документу, не підтверджуються матеріалами справи. Допитана в якості свідка інспектор Відділу кадрів ОСОБА_3пояснила суду, що позивач не звертався до неї ні з приводу оформлення нової перепустки, ні з будь-якого іншого приводу. Інших обставин, які б обумовили поважність причин невиходу на роботу, позивач до суду не довів. Таким чином, ОСОБА_1 скоїв дисциплінарний проступок, який, відповідно до п. 4 ст. 40 КзпПУ кваліфікується, як прогул та є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника.

Дійсно, при виданні наказу начальника ДП ІМТП від 21.12.05 p., № 243 «л» адміністрація порту припустила звільнення позивача з 07.02.05 p., що є порушенням чинного законодавства України, оскільки, відповідно до ч. 2 п. 2.26 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.09. 1993 p., № 58 ( Зареєстровано Міністерством юстиції України 17.09.1993 р. за № 110) «днем звільнення вважається останній день роботи». У той же час, цей факт не має значення для розрішення цього трудового спору, не впливає на права позивача, оскільки:

-     відповідач добровільно виправив свою помилку шляхом видання наказу начальника порту від 20.10.06 p., № 201 «л», визнав цим наказом дату звільнення позивача 21.12.05 р. Таким чином, час з 07.02.05 р. до 21.12.05 р. вважається часом роботи ОСОБА_1 в державному

підприємстві «Іллічівіський морський торговельний порт»

-   протягом всього часу з 07.02.05 р. до 21.12.05 р. позивач без поважних причин не виходив на роботу. Таким чином, наказ начальника ДП ІМТП від 21.12.05 p., № 243 «л» ніяким чином не вплинув на його права.

процедура звільнення позивача була виконана з дотриманням прав робітника, у тому разі - за наявністю попередньої згоди профспілкової організації (Витяг з Протоколу № 83 засідання профспілкового комітету Іллічівського морського торговельного порту від 06.12.05 р.) Ненадання профспілковою організацією відповіді на запит суду щодо повторного надання ( чи ненадання) згоди на звільнення позивача, відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України «Про ' професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», дає підстави вважати, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Із зазначеного суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.2 95 ЦПК України.