СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
06 травня 2009 року Справа № 5020-3/193
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
третьої особи: не з'явився, комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради;
третьої особи: Високопояс Максима Анатолійовича, довіреність № б/н від 11.06.08, товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімум-К";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "мале підприємство "Оптімум-К" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 17.11.2008 у справі № 5020-3/193
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський Автомобільний Дім" (вул. Ген. Васильєва, 27-а, м. Сімферополь, 95000)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
3-тя особа: комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради (вул. Папаніна, 1а, м. Севастополь, 99000)
заявник апеляційної скарги
третя особа:
товариство з обмеженою відповідальністю "мале підприємство "Оптімум-К" (95011, м. Сімферополь, вул. Луначарського, 3, оф. 1)
про визнання права власності та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.11.2008 у справі № 5020-3/193 позов задоволено.
Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський автомобільний Дім" право власності на автоцентр (автостоянка з автосервісом, магазином, баром, офісом, майстернями), що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Фіолентовське шосе, 7-В.
Зобов'язано комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради здійснити відповідну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський автомобільний Дім" в цілому на авто центр (автостоянка з автосервісом, магазином, баром, офісом, майстернями), що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Фіолентовське шосе, 7-В.
Суд першої інстанції встановив, що будівництво спірного об’єкту здійснювалось позивачем за рахунок власних коштів, у зв’язку з чим застосував положення статті 331 Цивільного кодексу України. Оскільки відповідно до статті 182 цього кодексу право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації, місцевий суд зобов’язав орган реєстрації виконати певні дії.
Не погодившись з цим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "мале підприємство "Оптімум-К" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято при неповному з’ясуванні обставин справи, які мають значення для правомірного вирішення спору по суті.
Так, товариство з обмеженою відповідальністю "мале підприємство "Оптімум-К" зазначає, що відповідач не є законним користувачем земельною ділянкою, на якій знаходиться спірний об’єкт, тому що рішення Севастопольської міської ради, а також договір оренди земельної ділянки у судовому порядку скасоване та визнано недійсним. На підтвердження цього факту третя особа додає копії судових рішень.
Таким чином, заявник апеляційної скарги вважає спірний об’єкт нерухомості є самочинним будівництвом, у зв’язку з чим позивач не може набути на нього право власності. При цьому, третя особа зазначає, що цей об’єкт розташований на земельній ділянці, яка перебуває у нього в користуванні. Знаходження самочинного будівництва, на думку товариства з обмеженою відповідальністю "мале підприємство "Оптімум-К", безумовно порушує його права.
Сторони та третя особа - комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради у судове засідання не з’явились, до початку розгляду справи від позивача та відповідача надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку з хворобою, неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання, необхідністю підготовки відзиву на апеляційну скаргу та бажанням особисто бути присутніми у судовому засіданні. Однак, будь-яких доказів в обґрунтування заявлених клопотань сторони суду не представили.
Судова колегія зазначає, що ухвалою про призначення справи до розгляду від 27.04.2009 суд не визнавав явку сторін або третіх осіб обов'язковою. Не визначена явка сторін обов'язковою на стадії апеляційного провадження також і нормами чинного процесуального законодавства. Крім того, учасники судового процесу не були позбавлені можливості надіслати необхідні на їхню думку додаткові докази шляхом поштової кореспонденції, або забезпечити явку будь-якої особи з належним дорученням, для представлення інтересів юридичної особи. Однак, сторонами не було надано суду додаткових матеріалів в обґрунтування позовних вимог, а також не наведено, що таки додаткові докази взагалі мають місце.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез’явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.05.2009 суддю Сотула В. В. замінено на суддю Борисову Ю. В.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "мале підприємство "Оптімум-К" підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з метою здійснення підприємницької діяльності 23.11.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський Автомобільний Дім" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 укладений договір про пайову участь в будівництві автоцентру (том 1, а. с. 9-12).
Відповідно до пункту 2.2 договору частка фінансових та інших внесків в об'єкт будівництва кожною зі сторін на момент початку будівництва встановлюється у відповідних частках від проектно-кошторисної вартості об'єкта будівництва: сторона 1 (відповідач) - один процент, сторона 2 (позивач) - дев'яносто дев'ять процентів. Сторони погодились, що обсяг фінансових та інших внесків з боку сторони 1 (відповідача) може бути зменшений, що враховується під час реєстрації права власності на об'єкт будівництва.
Згідно з пунктом 3.1.6 Договору сторона 1 (відповідач) зобов'язана здійснювати своєчасне планомірне та цільове вкладення коштів, матеріальних та інших ресурсів в об'єкт будівництва, провести його фінансування у наступному порядку - в розмірі 1% проектно-кошторисної вартості об'єкта будівництва протягом трьох календарних днів з моменту підписання цього договору, на розрахунковий рахунок сторони 2 (позивача).
Відповідно до пункту 3.3 Договору в разі невиконання стороною 1 (відповідачем) пункту 3.1.6 цього Договору реєстрація права власності завершеного будівництвом об'єкта здійснюється за стороною 2 (позивачем).
Разом з тим, згідно з пунктом 3.1.3 Договору сторона 1 (відповідач) зобов'язується не чинити стороні 2 (позивачу) перешкоди в будівельних роботах щодо введення в експлуатацію об'єкта будівництва, реєстрації права власності на цей об'єкт та його подальшої експлуатації. При цьому відповідно до пункту 3.1.5 Договору сторона 1 (відповідач) зобов'язана надати стороні 2 (позивачу) необхідні документи для здачі об'єкта в експлуатацію та реєстрації права власності.
В порушення зазначених умов Договору Відповідач не надав позивачеві оригінали документів, необхідних для вводу нового будівництва в експлуатацію, що стало причиною для звернення позивача до суду з даним позовом.
Проте, суд апеляційної інстанції не знаходить законних підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Так, рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів № 13/1191 від 18.06.1991 малому багатопрофільному підприємству “Оптімум-К” надана в постійне користування земельна ділянка площею 5,52 га по Фіолентовському шосе в м. Севастополі.
Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "мале підприємство "Оптімум-К" створене шляхом перетворення малого багатопрофільного науково-виробничого підприємства “Політологічний центр “Оптімум-К” і є правонаступником останнього.
Судом першої інстанції вищенаведені обставини з’ясовані не були.
Крім того, господарським судом міста Севастополя неправомірно були покладені в основу рішення договір оренди земельної ділянки площею 0,28 га, що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Фіолентовське шосе, 7, а також рішення Севастопольської міської Ради від 22.10.2003 № 1442, на підставі якого був укладений цей договір (том 1, а. с. 108 - 117).
Так, рішення господарського суду міста Севастополя у даній справі було прийнято 17.11.2008, тоді як рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2008 у справі № 2/137, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2008, визнано незаконним і скасоване рішення Севастопольської міської Ради від 22.10.2003 № 1442 та договір оренди від 15.03.2004.
Отже, посилання суду першої інстанції на вищенаведені договір оренди та рішення органу місцевого самоврядування є незаконними.
Таким чином, відповідач втратив право користування земельною ділянкою, на якій здійснювалося будівництво спірного об’єкту, після того як набрало чинності рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2008 у справі № 2/137. З цього приводу, ненадання позивачу оригіналів документів, необхідних для вводу нового будівництва в експлуатацію, що було обов’язком відповідача за договором про пайову участь, не може свідчити про автоматичне виникнення права у позивача на реєстрацію власності без таких документів.
Згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Приймаючі до уваги те, що документ, який посвідчує право користування земельною ділянкою, був визнаний недійсним, за правилами вищенаведеної статті спірний об’єкт нерухомості є самочинним будівництвом.
Відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Рішення суду першої інстанції прийнято без дотримання вказаних норм чинного законодавства.
При цьому, встановлення розміру внеску сторін у будівництво автоцентру не має значення для правомірного вирішення спору по суті, оскільки переважним є факт відсутності прав сторін на користування земельною ділянкою, а не виконання сторонами умов договору про пайову участь.
Визнання права власності на об’єкт нерухомості за позивачем безумовно стосується прав товариства з обмеженою відповідальністю "мале підприємство "Оптімум-К", оскільки спірний об’єкт знаходиться на земельній ділянці, що надана останньому у користування. При цьому, як зазначено в рішенні Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2008 у справі № 2/137, - не зважаючи на те, що документ, який посвідчує право користування земельною ділянкою, отриманий товариством з обмеженою відповідальністю "мале підприємство "Оптімум-К" не був, ця особа має безстрокове право на отримання такого документу. Це право виникло відповідно до закону і ніколи не припинялося.
Статтею 95 Земельного кодексу України передбачені права землекористувачів, а також зазначено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
У статті 125 Земельного кодексу України наведений перелік способів захисту прав на земельні ділянки. Згідно пункту б) частини 3 цієї статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за позивачем безумовно створює небезпеку порушення прав товариства з обмеженою відповідальністю "мале підприємство "Оптімум-К" у майбутньому на отримання документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Таким чином, вимоги про визнання права власності на самовільно збудований об’єкт нерухомості задоволенню не підлягають.
Також, судова колегія звертає увагу на те, що роботи позивачем по будуванню спірного об'єкту виконувались після винесення господарським судом Автономної Республіки Крим ухвали від 25.06.2008 у справі № 2-13/7446-2008 в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України. Цим судовим актом було заборонено товариству з обмеженою відповідальністю "Кримський Автомобільний Дім", підприємству "Полілюкс", СПД ОСОБА_4 здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,2800 га, розташованої у м. Севастополі вул. Фіолентовське шосе. Отже, будування спірного об'єкту нерухомості є незаконним, так як здійснювалось в період дії заборони, що підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт за вересень-жовтень 2008 року форми № КБ-2в (том 1, а. с. 35-40). Таки обставини додатково свідчать про те, що вимоги позивача є неправомірними.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що у даній справі відсутній предмет спору, тому що відповідач визнавав позовні вимоги, колегією суддів вважаються неспроможними. Так, відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. В цій частині доводи третьої особи відхиляються.
Окрім того, розглядаючи даний спір та приймаючи рішення у справі, господарський суд не звернув уваги та не дав належної правової оцінки тій обставині, що позивачем заявлено позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, тоді як Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації визначено позивачем як третя особа. Однак, вимоги позову стосуються також і третьої особи. Місцевий суд, фактично, задовольнив позов та зобов'язав третю особу виконати певні дії. Статтею 84 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються, зокрема, найменування сторони з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії.
Третя особа - Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації не є стороною у справі.
Таким чином, процесуальним законодавством не передбачена можливість примусового зобов'язання особи, яка не є стороною у справі.
Більш того, у справі з предметом позову про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, необхідно звертати увагу на п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, згідно з яким бюро технічної інвентаризації лише проводить державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна і не може бути відповідачем за позовами про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Господарський суд міста Севастополя на вищенаведені норми матеріального та процесуального права увагу не звернув, що призвело до їх порушення.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський Автомобільний Дім" при подачі позовної заяви у даній справі невірно визначило суму державного мита, що підлягає сплаті при вирішенні спору про визнання права власності. Так, матеріали справи свідчать про те, що позивач сплатив державне мито за подачу позову в сумі 170,00 грн.
Проте, апеляційна інстанція звертає увагу на Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 21.04.2008 № 01-8/241, яким внесені зміни до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року".
У пункті 14 названого листа зазначено наступне.
"У постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 № 8/219-07 викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15.".
З матеріалів справи, зокрема із загальної вартості виконаних будівельних робіт, що підтверджується двосторонніми актами прийому виконаних підрядних робіт за листопад-грудень 2007 року, січень, травень-червень, вересень-жовтень 2008 року форми № КБ-2в (том 1, а. с. 13-50), вбачається, що вартість об’єкту нерухомості складає 1628234,25 грн.
Таким чином, позивач при подачі позову про визнання права власності повинен був сплатити до Державного бюджету України 16112,34 грн. (16282,34 грн. –170,00 грн.) державного мита.
Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що позивачем у даній справі фактично були заявлені дві похідні вимоги: визнання права власності, що дорівнюється до позову майнового характеру, та спонукання до виконання певних дій, що відноситься до немайнового спору.
З цього приводу, з позивача також підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України сума за подачу позову немайнового характеру у розмірі 85,00 грн.
Господарський суд міста Севастополя вказані обставини помилково залишив поза увагою.
За таких обставин за наслідками апеляційного розгляду справи з позивача підлягають достягненню вказані суми в дохід Державного бюджету України.
Необхідно зазначити, що інші документи, які надані до справи позивачем в якості доказів підтвердження здійснених ним витрат на побудову автоцентру, зокрема акти здачі-приймання робіт (том 1, а. с. 51, 54 - 60), видатковими накладними, чеками, банківськими виписками тощо (а.с.52-53, 61-98), судовою колегією не враховуються, оскільки відсутні докази того, що вказані матеріали та виконані роботи були придбані та зроблені саме для будування спірного автоцентру.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "мале підприємство "Оптімум-К" при подачі апеляційної скарги також сплатило державне мито у неналежному розмірі, а саме 51,00 грн., тоді як при фактичному оскарженні рішення у повному обсязі повинно було сплатити 8183,67 грн. (8141,17 грн. + 42,50 грн.).
Враховуючі, що Севастопольський апеляційний господарський суд задовольняє апеляційну скаргу у повному обсязі та відмовляє у позові, витрати пов’язані з її поданням підлягають відшкодуванню із товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський Автомобільний Дім" згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України на користь заявника апеляційної скарги. Ті витрати, які повинна була сплатити третя особа при подачі апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.
Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "мале підприємство "Оптімум-К" задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 17.11.2008 у справі № 5020-3/193 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У позові відмовити.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський Автомобільний Дім" (вул. Ген. Васильєва, 27-а, м. Сімферополь, 95000, р/р 2600901015732 в КРФ ВАТ «КРЕДОБАНК», м. Сімферополь, МФО 324913, ОКПО 34636673, ІНН. 346366701278, св-во 00794569) в дохід Державного бюджету України 16197,34 грн. державного мита за подачу позовної заяви та 8135,67 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.
6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський Автомобільний Дім" (вул. Ген. Васильєва, 27-а, м. Сімферополь, 95000, р/р 2600901015732 в КРФ ВАТ «КРЕДОБАНК», м. Сімферополь, МФО 324913, ОКПО 34636673, ІНН. 346366701278, св-во 00794569) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "мале підприємство "Оптімум-К" (95011, м. Сімферополь, вул. Луначарського, 3, оф. 1, рахунки не відомі) 51,00 грн. витрат пов'язаних із поданням апеляційної скарги.
7. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.В. Борисова
В.І. Гонтар